Как в налоговом учете по НДС отражается передача Вооруженным Силам Украины транспортных средств в соответствии с Мобилизационным планом?
ГФСУ напоминает, что в случае привлечения транспортных средств в соответствии с Мобилизационным планом для обеспечения нужд Вооруженных Сил Украины, переход права собственности не происходит.
Такая передача осуществляется на условиях возврата транспортных средств, то есть происходит передача во временное пользование. Следовательно, в учете плательщика НДС, передающего в пользование данное транспортное средство, такая передача не определяется как объект налогообложения, поскольку не происходит операции по поставке товара.
Основания для корректировки налогового кредита или признания условной продажи также отсутствуют.
Если после мобилизации транспортное средство не возвращается предприятию и по нему начисляется компенсация, то такая компенсация рассматривается как оплата стоимости такого транспортного средства. В этом случае транспортное средство признается проданным за бюджетные средства и на дату получения таких средств (компенсации) должны быть определены налоговые обязательства по НДС.
Справляння податків на території вільної економічної зони «Крим»
У зв’язку із набранням чинності Законом України від 12 серпня 2014 року N 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі — Закон N 1636), виконання норм статті 39 (трансфертне ціноутворення) Податкового кодексу України має відбуватися з урахуванням норм цього Закону.
Тобто згідно пунктів 5.2 та 5.3 статті 5 Закону N 1636, які набрали чинності з 27.09.2014, взаємовідносини між особами, які мають податкову адресу на території ВЕЗ «Крим», та особами, які мають податкову адресу на іншій території України, є контрольованими операціями згідно із статтею 39 Податкового кодексу України, а юридичні особи (відокремлені підрозділи) та фізичні особи, які мають податкову адресу (місцезнаходження / місце проживання) на території ВЕЗ «Крим», для цілей оподаткування прирівняні до нерезидентів.
Водночас повідомляємо, що пунктом 12.3 ст. 12 Закону N 1636 встановлено, що особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території АР Крим або м. Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від виконання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» під час здійснення їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України.
Заробітна плата найманих працівників, які проживають на території ВЕЗ «Крим», оподатковується за місцезнаходженням роботодавця
Доходи найманих працівників, які мають постійне місце проживання на території ВЕЗ «Крим», як заробітна плата та інші подібні виплати та компенсації, що виплачуються роботодавцем з місцезнаходженням на іншій території України, оподатковуються за загальними правилами за місцезнаходженням такого роботодавця.
На території вільної економічної зони «Крим» не справляються загальнодержавні податки та збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, передбачений Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування».
Нагадуємо, вільна економічна зона «Крим» запроваджується на десять повних календарних років, починаючи з дня набрання чинності Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII. Тобто, з 26 вересня 2014 року. Строк дії може бути продовжено або скорочено законом України. Закінчення режиму тимчасової окупації не є підставою для припинення дії ВЕЗ «Крим».
Термін дії довідки про декларування валютних цінностей
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18 червня 1994 року № 319/94 зі змінами та доповненнями, встановлено обов’язковість щоквартального декларування суб’єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.
На підставі п. 3 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» обов’язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності за затвердженою формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Порядок подання суб’єктами підприємницької діяльності Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (далі – Декларація), та отримання ними довідки про проведення декларування за встановленою формою передбачено спільним листом Національного банку України та ДПА України від 17.04.2003 № 28-311/1929-2823, № 3368/5/23-5316.
Суб’єкт підприємницької діяльності подає Декларацію зі штампом контролюючого органу та підписом відповідальної особи до територіального управління Національного банку України за своїм місцезнаходженням. Після отримання Декларації територіальне управління Національного банку України видає довідку про проведення декларування, яка засвідчується підписом начальника (заступника начальника) територіального управління Національного банку України та відбитком печатки відповідного територіального управління.
Зазначену довідку суб’єкт підприємницької діяльності подає контролюючому органу, до якого попередньо була подана Декларація, для засвідчення підписом начальника відповідного контролюючого органу або його заступника та відбитком печатки.
Довідка про декларування валютних цінностей діє до отримання нової довідки засвідченої та скріпленої печатками територіального управління Національного банку України і контролюючого органу.
Які обов’язки покладено на платників податків
Основними обов’язками платників податків є:
- стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;
- ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
- подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітності та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів;
- сплачувати податки та збори ;
- подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;
- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг), та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг — пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб’єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);
- подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;
- виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування, підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;
- не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;
- повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);
- повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи — підприємця;
- забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених ПКУ;
- допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених ПКУ, тощо.
Перелік основних обов’язків визначений ст. 16 Податкового кодексу України.
Яким чином у Звіті про суми податкових пільг виправляється помилка?
Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1233 (далі — Порядок N 1233).
Зазначений Порядок є обов’язковим для виконання суб’єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг.
Так, суб’єкт господарювання веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг, який подається за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб’єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.
Форма Звіту про суми податкових пільг визначена додатком до Порядку N 1233.
Порядок визначення сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 N 167.
Враховуючи те, що формою Звіту про суми податкових пільг, а також Порядком визначення сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, не передбачено механізм подання уточненого звіту, а також враховуючи те, що зазначений звіт складається наростаючим підсумком з початку року, то допущені помилки слід виправляти у черговому Звіті про суми податкових пільг у межах року. При цьому виправлення помилок у Звіті про суми податкових пільг не призводить до нарахування штрафних санкцій.
Чи повинен платник податків повідомляти органи ДФС про отримання або знищення печатки?
Відповідно до п.4 ст.62 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Особливості статусу громадянина як суб’єкта господарювання визначаються ст.128 Господарського кодексу, яка не містить вимог щодо обов’язкової наявності печатки у суб’єкта господарювання. Тобто фізичні особи-підприємці рішення про отримання печатки приймають самостійно в залежності від специфіки діяльності.
Нормативно-правові акти з питань оподаткування не передбачають обов’язку платника податків повідомляти органиДФС про отримання або знищення печатки.
Водночас, враховуючи норми Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (в тому числі п.48.3 ст.48) форми документів, які подаються до органу ДФС (заяви, повідомлення, податкові декларації тощо), передбачають засвідчення підпису платника податків – фізичної особи або посадової особи – юридичної особи печаткою платника податків (за наявності).
Медичні вироби, які входять до затвердженого переліку, підлягають обкладенню ПДВ за ставкою 7 відсотків
10 вересня 2014 в газеті «Урядовий кур’єр» опубліковано постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 410 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків».
Зазначеною Постановою затверджено перелік медичних виробів за кодами УКТ ЗЕД, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків (далі – Перелік).
Так, за ставкою 7 відсотків підлягають оподаткуванню ПДВ виключно ті медичні вироби, які визначено у Переліку. При цьому враховується наявність відповідного маркування для встановлених товарних позицій, незалежно від ставки податку, яка застосовувалась при їх придбанні чи ввезенні на митну територію України.
Медичні вироби, які не увійшли до Переліку, з дати набрання чинності Постановою підлягають оподаткуванню за ставкою податку 20 відсотків як під час їх митного оформлення при ввезенні на митну територію України, так і при їх постачанні на митній території України та незалежно від ставки податку, яка застосовувалась для обчислення суми податку під час їх придбання на митній території України чи ввезення на митну територію України.
З набранням чинності постановою № 410 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 2014 року № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків».
Какая недвижимость не облагается налогом?
Налог на недвижимое имущество, отличное от земельного участка, уплачивают как резиденты, так и нерезиденты
В соответствии со ст. 265 Налогового кодекса не облагается налогом на недвижимое имущество, отличное от земельного участка:
- государственная и коммунальная недвижимость;
- объекты жилой недвижимости, расположенные в зонах отчуждения и безусловного отселения;
- здания детских домов семейного типа;
- садовый или дачный дом, но не более одного такого объекта на одного налогоплательщика;
- недвижимость, в том числе доля многодетных, приемных или малообеспеченных семей, опекунов, попечителей детей, но не более одного такого объекта на человека;
- общежития;
- объекты жилой недвижимости, в том числе их доли, принадлежащие детям-сиротам, детям, лишенным родительской опеки, детям-инвалидам, которые воспитываются одинокими матерями, но не более одного такого объекта на ребенка.
Поставки жилья: когда облагать НДС?
Если строительство жилья осуществляется силами заказчика с последующим оформлением на него правоустанавливающих документов, то, по мнению налоговиков, первой поставкой жилья в этом случае будет операция по поставке услуг по сооружению такого жилья, которые предоставляются генподрядной организацией заказчику. Передача же жилья физлицам по договорам подряда будет уже второй поставкой и, следовательно, не облагается НДС.
Если же условиями договора финансирования строительства предусмотрено, что средства в виде обеспечительных платежей засчитываются в оплату готового вновь построенного жилья, то на дату получения указанных средств налоговые обязательства по НДС застройщиком не начисляются при условии, что такие средства получены для осуществления операций по поставке жилья (объектов жилищного фонда), освобождаемых от обложения НДС.
Письма ГФСУ от 25.09.2014 г. № 3945/6/99-99-19-03-02-15иот 04.09.2014 г. № 3717/7/99-99-19-03-02-17.
Оподаткування доходів фізичних осіб
Чи виникає об’єкт оподаткування у фізичної особи, яка внаслідок проведеного розіграшу юридичної особи має право виграшний цінний приз придбати за 1 грн. або отримати його безкоштовно?
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України — це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, виграшів та призів.
Згідно із п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається доходи у вигляді виграшів, призів (крім виграшів та призів у державну грошову лотерею в розмірах, передбачених у п.п. 165.1.46 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).
Умови оподаткування виграшів та призів зазначено в п. 170.6 ст. 170 ПКУ.
Підпунктом 170.6.1 п. 170.6 ст. 170 ПКУ визначено, що податковим агентом платника податку під час нарахування (надання) на його користь доходу у вигляді призів (виграшів) у лотерею чи в розіграші, призів та виграшів у грошовій формі, одержаних за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях, у тому числі у більярдному спорті, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).
Відповідно до п.п. 170.6.2 п. 170.6 ст. 170 ПКУ під час нарахування (виплати) доходів у вигляді виграшів у лотерею або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруться до уваги витрати платника податку у зв’язку з отриманням такого доходу.
Доходи, зазначені п. 170.6 ст. 170 ПКУ, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.
Крім того, п.п. «е» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПКУ передбачено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості ) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.
Враховуючи вищевикладене, якщо, приз отримується платником податку безкоштовно, то вартість такого призу, яка визначається за звичайною ціною, включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податковим агентом за ставкою, визначеною п. 167.3 ст. 167 ПКУ (30%).
У разі, якщо виграшем є право придбати річ за 1 грн., то це вважається додатковим благом платника податку у вигляді персоніфікованої (індивідуальної) знижки з ціни та вартість (сума) знижки (вартість призу 1 грн.) оподатковується за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Хто виконує функції податкового агента банк або відокремлений підрозділ (філія, відлілення) при нарахуванні процентів по банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків та сплаті (перерахуванню) податку на доходи фізичних осіб з доходу, нарахованого на користь фізичних осіб у вигляді процентів?
Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
При цьому, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом (ст. 1070 ЦКУ).
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст. 1058 ЦКУ).
Згідно з п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів, є особа, яка здійснює таке нарахування.
Податковим агентом у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою 15%, визначеною абзацом першим пункту 167.1 статті 167 цього Кодексу, із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків.
Відповідно до статті 7 Закону України ”Про Національний банк України” і з метою приведення порядку ведення рахунків клієнтів банків у відповідність до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України Правління Національного банку України постановою від 12.11.2003 № 492 затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі – Інструкція).
Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі — банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі — клієнти).
Відповідно до п. 1.3. Інструкції клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
У межах застосування Інструкції у п. 1.2 наведені терміни вживаються в такому значенні: уповноважений банк — банк, що має генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; відокремлений підрозділ — філія, представництво, відділення або інший відокремлений підрозділ, що не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені юридичної особи – резидента.
Згідно із п. 1.8 Інструкції банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу — вкладні (депозитні) рахунки.
Оскільки відокремлений підрозділ здійснює діяльність від імені юридичної особи – резидента – банка і договори банківського рахунку, банківського вкладу, укладаються між банком та фізичними особами – клієнтами, банк як податковий агент, що нараховує за податковий (звітний) місяць проценти на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків сплачує (перераховує) до Державного бюджету як за себе так і за відокремлений підрозділ (уповноважений або неуповноважений) за своїм місцезнаходженням загальну суму податку на доходи фізичних осіб за ставкою 15%.
Чи підлягають оподаткуванню ПДФО доходи у вигляді процентів на поточні банківські рахунки, за якими на користь фізичних осіб здійснюються виключно виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, соціальної допомоги?
Відповідно до п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді процентів (крім визначених у п.п. 165.1.2 та 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).
Так, п.п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПКУ визначено, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включаються доходи у вигляді процентів на поточні банківські рахунки, за якими на користь фізичних осіб здійснюються виключно виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат. Ознаки таких рахунків визначаються Національним банком України.
Враховуючи викладене, доходи у вигляді процентів на поточні банківські рахунки, за якими на користь фізичних осіб здійснюються виключно виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Як оподатковуються дивіденди, які нараховані на користь фізичних осіб?
Відповідно до п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді дивідендів (крім визначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).
Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм п. 170.5 ст. 170 ПКУ.
Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).
Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).
Дивіденди, нараховані платникові податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з п.п. 153.3.7 п. 153.3 ст. 153 ПКУ, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням (п.п. 170.5.3 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).
Доходи, зазначені в п. 170.5 ст. 170 ПКУ, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною у п. 167.2 ст. 167 ПКУ (п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).
Суми доходу у вигляді дивідендів з іноземним джерелом нарахування або нараховані нерезидентами оподатковуються за ставкою, визначеною у п. 167.2 ст. 167 ПКУ (п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).
Згідно з п. 167.2 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених Розділом IV ПКУ.
Враховуючи викладене вище, дивіденди, нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав — резидентом, що є юридичною особою, та дивіденди з іноземним джерелом нарахування або нараховані нерезидентами оподатковуються за ставкою 5 відсотків.
Крім того, дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб за акціями або іншими корпоративними правами, які, зокрема мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів, прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати та оподатковуються за ставками 15 та/або 17 відсотків.
Який порядок оподаткування доходу фізичної особи при отриманні товару зі знижкою від юридичної особи?
Відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості ) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, сума знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку виключно у випадку, якщо дана знижка носить індивідуальний (персональний) характер.
Якщо знижка поширюється на будь – якого платника податку та не є індивідуальною, то сума такої знижки не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Хто повинен перерахувати (сплатити) ПДФО з суми заробітної плати, яка перерахована юридичною особою за рішенням суду на рахунок виконавчої служби для виплати фізичній особі?
Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.
Згідно з п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст.14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений Розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та Розділом IV ПКУ.
Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
Відповідно до п. 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом наказ Міндоходів України від 21.01.2014 № 49 податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Отже, перерахувати (сплатити) податок на доходи фізичних осіб з суми заробітної плати, яка перерахована юридичною особою за рішенням суду на рахунок виконавчої служби для виплати фізичній особі, повинна юридична особа, яка є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб.
Чи має право фізична особа підприємець віднести до складу витрат витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу (вартість придбання запасних частин, придбання, шин, технічного обслуговування тощо)?
Згідно із п. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі — ЦКУ) суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
ЦКУ не встановлює такого суб’єкта права приватної власності як фізична особа — підприємець.
Статтею 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), визначено, що об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.
До переліку витрат фізичної особи — підприємця, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III ПКУ.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу III ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 — 138.9, пп. 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ.
Нормами Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 № 102 (далі — Положення № 102), визначено порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів, що поширюється на юридичних і фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів), незалежно від форми власності.
Технічне обслуговування автомобіля здійснюється з метою підтримання дорожньо-транспортних засобів у технічно справному стані для забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах загального користування, зокрема безпеки перевезення пасажирів та вантажів.
Згідно з п. 1.3 частини першої Положення № 102 визначено поняття технічного обслуговування транспортного засобу, як включає комплекс операцій чи операція з підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування.
У додатках А, Б, В Положення № 102 наведено примірні переліки операцій з технічного обслуговування автомобільного транспорту. Операції з обслуговування автомобільного транспорту, що не зазначені у додатках А, Б, В Положення № 102, не належать до технічного обслуговування автомобіля і розглядаються як поточний ремонт.
Собівартість наданих послуг складається із витрат, прямо пов’язаних виконанням робіт, наданням послуг, зокрема загальновиробничих витрат, які включають в себе у тому числі витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів (абз. ”г” пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПКУ)
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи — підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які пов’язані із використанням транспортного засобу (вартість придбання запасних частин, придбання шин, технічного обслуговування тощо), крім фізичних осіб – підприємців, які здійснюють вид діяльності пасажирські або вантажні перевезення, де транспортний засіб є необхідним та обов’язковим засобом здійснення господарської діяльності, під час якої проведення технічного обслуговування автомобіля є обов’язковим, для забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах.
При цьому, усі витрати такого платника податку на техобслуговування транспортних засобів мають бути підтверджені документально, зокрема, актом виконаних робіт із переліком робіт в межах додатків А, Б, В Положення № 102 та відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов’язковість ведення і збереження яких передбачено п. 44.1 ст. 44 Кодексу.
Який алгоритм розрахунку авансових платежів при переході фізичної особи підприємця протягом звітного року зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування?
Відповідно до п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ), фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.
Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, що настануть у звітному податковому році, а саме, авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менше як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачують до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи – підприємці, які протягом звітного року перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому відбувся перехід на загальну систему оподаткування, та самостійно розраховують і сплачують у строки, встановлені п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, авансові платежі на кожний наступний квартал звітного року із розрахунку не менше як 100 відсотків суми податку за результатами першого звітного кварталу на загальній системі оподаткування.
Чи може фізична особа підприємець — платник єдиного податку (перша та друга група) скористатися правом на відпустку, якщо має одного найманого працівника, який перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку?
Відповідно до п. 295.5 ст. 295 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
При цьому п.п. 291.4.1 п. 291.4 ст. 291 ПКУ передбачено, що при розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку — фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
З огляду на вищезазначене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку (перша та друга група) може скористатися правом на відпустку, якщо має одного найманого працівника, який перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку, при наявності належним чином оформлених документів, (із обов’язковим зазначенням у заяві на отримання відпустки відомостей про перебування в декретній відпустці такого найманого працівника).
Податкові вільги з ПДВ.
Чи відображаються у звіті про суми податкових пільг суми ПДВ, які сплачені постачальникам за товари/послуги та підлягають відшкодуванню збюджету.
Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 (далі – Порядок №1233).
Відповідно до п. 2 Порядку №1233 суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг.
Згідно із п. 8 Порядку №1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об’єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.
Враховуючи викладене, суми ПДВ, які сплачені постачальникам за товари/послуги та підлягають відшкодуванню з бюджету, не підлягають відображенню в звіті про суми податкових пільг.
Чи може бути визначене від’ємне значення суми пільги з ПДВ при заповненні Звіту про суми податкових пільг?
Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг та форму звіту про суми податкових пільг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233.
Суми податків та зборів, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб’єктом згідно з порядком визначення сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.11 №167 (далі – Порядок №167).
Пунктом 4 р.І Порядку №167 визначено, що суми податку на додану вартість, не сплачені платником до державного бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, розраховуються залежно від особливостей оподаткування.
Загальне правило розрахунку не внесених до бюджету сум ПДВ приведене у пунктах 1.2, 2.2 та 3.2 р.ІІ Порядку №167, а саме:
сума податку на додану вартість, не внесена платниками до державного бюджету за операціями з постачання товарів (послуг), що звільнені від оподаткування, розраховується шляхом визначення суми податку на додану вартість за встановленою основною ставкою податку від обсягів операцій з постачання товарів (послуг), що звільнені від оподаткування, зменшених на обсяги операцій з придбання товарів (послуг), які використані в операціях, звільнених від оподаткування податком на додану вартість;
не внесені платниками до державного бюджету суми податку на додану вартість через застосування нульової ставки розраховуються шляхом визначення суми податку на додану вартість за встановленою основною ставкою податку від обсягів операцій з експорту товарів (супутніх послуг) та/або операцій з постачання товарів (послуг) на митній території України, оподатковуваних за нульовою ставкою, зменшених на обсяги операцій з придбання товарів (послуг), які використані в операціях з експорту товарів (супутніх послуг) та/або в операціях з постачання товарів (послуг) на митній території України, які оподатковуються за нульовою ставкою;
сума податку на додану вартість, не внесена до державного бюджету сільськогосподарським підприємством, яке відповідає критеріям, визначеним статтею 209 розділу V Кодексу, за операціями з постачання сільськогосподарських товарів (послуг) визначається з відповідного рядка податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої або спеціальної) як сума податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства або спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.
Враховуючи те, що не внесені платниками до державного бюджету суми податку на додану вартість через застосування податкових пільг розраховуються шляхом визначення обсягів операцій з постачання товарів (послуг), оподаткування яких відбулося з урахуванням пільгових режимів, зменшених на обсяг операцій з придбання товарів (послуг), які використані в цих пільгових операціях, незалежно від звітного податкового періоду їх придбання, то в результаті правильного застосування алгоритму розрахунку суми ПДВ, не сплаченої платником до державного бюджету, від’ємне значення виникати не повинно.
Чи повинен платник ПДВ подавати звіт про суми податкових пільг, якщо у попередньому податковому періоді такий платник користувався пільгами в оподаткуванні, а у наступних звітних періодах ні?
Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 (далі – Порядок №1233).
Відповідно до п.1 Порядку №1233 цей Порядок є обов’язковим для виконання суб’єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг.
Згідно з п.2 Порядку №1233, суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі — звіт) за формою згідно з додатком.
Пунктом 3 Порядку №1233 визначено, що звіт про суми податкових пільг подається суб’єктом господарювання за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб’єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.
Форма Звіту про суми податкових пільг визначена додатком до Порядку №1233.
Враховуючи те, що звіт про суми податкових пільг подається суб’єктом господарювання за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців наростаючим підсумком з початку року, то платник податків за місцем своєї реєстрації повинен подавати такий звіт до кінця звітного року. У разі якщо з початку звітного року платник податків не користувався пільгами, то звіт про суми податкових пільг ним не подається.
Чи подається звіт про суми податкових пільг, якщо платник ПДВ здійснює операції з постачання товарів/послуг, які не є об’єктом оподаткування ПДВ?
Відповідно до п. 8 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об’єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.
Тобто, оскільки за операціями з постачання товарів/послуг, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, податкові пільги не визначаються, то платник податку, який здійснює такі операції, не повинен подавати звіт про суми податкових пільг.
Який «код податку» та «найменування податку» необхідно зазначати у Звіті про суми податкових пільг з ПДВ?
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1233 «Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг» визначено, що у графах звіту «Код податку, збору» та «Найменування податку, збору» зазначається код та найменування податку чи збору відповідно до бюджетної класифікації.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» визначено класифікацію доходів бюджету, згідно з якою визначені коди та найменування податків, зборів, зокрема, з податку на додану вартість код та назва податку відповідно становлять:
- 14010100 — податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);
- 14010700 податок на додану вартість, що сплачується юридичними особами при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м’яса, м’ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м’ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м’яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами — підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва.
При цьому, з метою правильного заповнення граф «Код податку, збору» та «Найменування податку, збору» звіту про суми податкових пільг, платнику податку необхідно звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації.
Чи включаються до розрахунку суми податкової пільги з ПДВ при заповненні звіту про суми податкових пільг показники розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних, зазначені у відповідних рядках декларації з ПДВ?
Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Пунктом 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962, визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до ст. 192 р. V Податкового кодексу України постачальник товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі — розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
Згідно із п. 3 та п. 4 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 11.12.2013 за № 2094/24626, коригування податкових зобов’язань відображається у рядку 8, а коригування податкового кредиту відображається у рядку 16 податкової декларації з ПДВ.
При цьому відповідно до п. 6 р. І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.12.2013 за № 2118/24650 (далі — Порядок № 708) реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Водночас відповідно до п. 9 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1233, суми податків та зборів, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб’єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою за погодженням з Мінфіном.
Пунктом 4 Порядку визначення сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2011 № 167, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.04.2011 за № 483/19221, передбачено, що суми податку на додану вартість, не сплачені платником до державного бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, розраховуються залежно від особливостей оподаткування, зокрема – залежно від статусу операції (звільнена від оподаткування ПДВ, оподатковувана ПДВ за нульовою ставкою) або від режиму оподаткування ПДВ.
Таким чином, оскільки показники рядка 8 податкової декларації з ПДВ включаються до розрахунку загальної суми податкових зобов’язань, а показники рядка 16 – до розрахунку загальної суми податкового кредиту за відповідний звітний податковий період, то при заповненні звіту про суми податкових пільг відповідно враховуються і показники розрахунків коригувань.
Чи потрібно подавати звіт про суми податкових пільг у разі здійснення операцій із ввезення на митну територію України культурних цінностей?
Відповідно до п. 197.7 ст. 197 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) звільняються від оподаткування ПДВ операції із ввезення на митну територію України культурних цінностей за кодами згідно з УКТ ЗЕД 9701 10 00 00, 9701 90 00 00, 9702 00 00 00, 9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00, виготовлених 50 і більше років тому.
Згідно із п. 30.6 ст. 30 ПКУ суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом — платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, затвердженому постановою КМУ від 27 грудня 2010 р. № 1233 „Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг” (далі — Постанова № 1233).
Згідно Постанови № 1233 суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі — Звіт) за затвердженою формою. При цьому, до Звіту включаються лише ті податкові пільги, які визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що здійснюються на митній території України, є об’єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.
Наказом МФУ від 20 вересня 2012 року № 1011 „Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій” затверджено Класифікатор звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України.
Згідно даного Класифікатора операціям, зазначеним в п. 197.7 ст. 197 ПКУ відповідає код пільги „105”. Даний код пільги відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа затверджений наказом МФУ від 30.05.2012 №651, зазначається в графі 36 ”Преференція”.
Отже, суми пільг за операціями, що здійснюються на митній території України відображається суб’єктом господарювання у Звіті про суми податкових пільг, форма якого затверджена Постановою № 1233.
Що стосується пільг, отриманих під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, то дані пільги як преференції відображаються у відповідній графі митної декларації та не відображаються у Звіті про суми податкових пільг, форма якого затверджена Постановою № 1233.
Інформацію надано
Інформаційно-комунікаційним сектором
ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
Оставить комментарий