Рахунки платників податку в системі електронного адміністрування ПДВ відкриваються у Державній казначейській службі України, МФО 899998.
Для забезпечення інформування платників ПДВ щодо реквізитів рахунків, відкритих в системі електронного адміністрування ПДВ, Державна фіскальна служба України формує та направляє платнику податку електронне повідомлення про відкриття та реквізити ПДВ-рахунку за формою J(F)1490801. Сформоване повідомлення направляється на електронну адресу платника податку, яка наявна в базах даних ДФС на час формування такого повідомлення.
У разі, якщо на дату формування та направлення повідомлення про відкриття та реквізити ПДВ-рахунку у платника податку у зв’язку із втратою чинності ЕЦП або договору про визнання електронної звітності відсутня можливість отримати повідомлення в електронному вигляді, такий платник може звернутись за інформацією щодо реквізитів ПДВ-рахунку до Центру обслуговування платників за основним місцем обліку.
Про звітність з податку на прибуток підприємств, сплату авансових внесків з цього податку у 2015 році та інші актуальні питання
Загальні положення
28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за N 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який опубліковано в газеті «Голос України» (31.12.2014 N 254) та положення якого у частині справляння податку на прибуток підприємств набрали чинності 01.01.2015 (далі — Закон N 71-VIII).
Законом N 71-VIII викладено розділ III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України (далі — Кодекс) в новій редакції та передбачено розрахунок об’єкта оподаткування податком на прибуток на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.
У зв’язку з цим права контролюючого органу доповнено правом проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та правом на проведення перевірки правильності та повноти визначення доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
При цьому, для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу. Рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на різниці приймається зазначеними платниками самостійно.
Подання податкової звітності
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Закону N 71-VIII податкова декларація, у тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подається до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.
Разом з тим, п. 22 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що норма п. 57.1 ст. 57 Кодексу у частині граничного терміну подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств застосовується починаючи із подання декларації з цього податку за звітний рік, в якому набирає чинності редакція розділу III Кодексу, викладена в Законі N 71-VIII.
Враховуючи наведені положення Закону N 71-VIII та вимоги ст. 49 Кодексу, подання податкових декларацій з податку на прибуток за 2014 рік здійснюється за діючими формами таким чином:
для базового звітного (податкового) періоду — календарного року — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, — до 2 березня 2015 року;
для базового звітного (податкового) періоду — календарного кварталу — протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, — до 09 лютого 2015 року.
Звертаємо увагу, що платники податків, які станом на 31.12.2014 перебували на консолідованій сплаті податку на прибуток, подання консолідованої податкової декларації з податку на прибуток та розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за звітний період — 2014 рік здійснюють, як і у минулому році, відповідно, за місцем реєстрації юридичної особи та відокремлених підрозділів.
Нарахування та сплата щомісячних авансових внесків
Сплата авансових внесків протягом 2015 — 2016 років буде здійснюватись з урахуванням таких особливостей: у січні — грудні 2015 року та січні — травні 2016 року платники зобов’язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до п. 57.1 ст. 57 Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень — травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік (п. 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Тобто сплата щомісячних авансових внесків у січні — лютому 2015 року провадиться у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток за 2013 рік, у березні 2015 року — травні 2016 року у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 рік.
Звертаємо увагу, що сплата щомісячних авансових внесків у січні — грудні 2015 року та січні — травні 2016 року здійснюється платниками податків з річним доходом, який враховується при визначенні об’єкта оподаткування, що перевищує десять мільйонів гривень.
Відповідно до змін, внесених Законом N 71-VIII, п. 57.1 ст. 57 Кодексу встановлено, що сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась незарахованою у зменшення податкового зобов’язання з цього податку.
Таким чином, сума неврахованого у зменшення нарахованої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток залишку авансових внесків при виплаті дивідендів, що відображається у рядку 13.5.2 додатка ЗП до Податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік, буде врахована у зменшення нарахованої суми податку на прибуток у декларації з податку на прибуток за 2015 рік при визначенні щомісячних авансових внесків, що підлягатимуть сплаті в наступний дванадцятимісячний період.
Особливості нарахування та сплати щомісячних авансових внесків при консолідованій сплаті податку на прибуток
Оскільки нова редакція розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не містить положень щодо консолідованої сплати податку на прибуток та не визначає відокремлені підрозділи юридичної особи окремими платниками цього податку у Розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік, визначення щомісячних авансових внесків, що підлягатимуть сплаті у березні 2015 року — травні 2016 року, не провадиться. Загальна сума таких авансових внесків визначається в цілому по платнику податку — юридичній особі в податковій декларації з податку на прибуток, що подається такою особою за 2014 рік.
При цьому, платниками податку, які станом на 31.12.2014 перебували на консолідованій сплаті податку на прибуток, сплата щомісячних авансових внесків провадиться таким чином:
у січні — лютому 2015 року, як і у минулому році, — за місцем реєстрації головного підприємства (юридичної особи) та його відокремлених підрозділів у сумі, що розрахована відповідно у консолідованій податковій декларації з податку на прибуток та Розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) період — 2013 рік;
починаючи з березня 2015 року — тільки за місцем реєстрації головного підприємства (юридичної особи) у сумі, що розрахована у податковій декларації за звітний (податковий) період — 2014 рік.
Особливості нарахування та сплати щомісячних авансових внесків по спільній діяльності без створення юридичної особи
Оскільки нова редакція розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не містить положень щодо окремого обліку і подання декларації з податку на прибуток по спільній діяльності без створення юридичної особи у податковій декларації про результати спільної діяльності без створення юридичної особи за 2014 рік, визначення щомісячних авансових внесків, що підлягатимуть сплаті у березні 2015 року — травні 2016 року, не провадиться. При цьому щомісячні авансові внески, що визначені у податкові декларації про результати спільної діяльності без створення юридичної особи за 2013 рік підлягають сплаті у тому числі у січні — лютому 2015 року та можуть бути зараховані у зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток у податковій декларації про результати спільної діяльності без створення юридичної особи за 2014 звітний рік.
Справляння авансових внесків при виплаті дивідендів
Законом N 71-VIII особливості справляння авансових внесків при виплаті дивідендів викладено в п. 57.1 1 ст. 57 Кодексу.
Відповідно до підпункту 57.1 1.2 п. 57.1 1 ст. 57 Кодексу авансовий внесок при виплаті дивідендів розраховується не з усієї суми дивідендів, а із суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди. Зазначене правило застосовується лише у випадку, якщо грошові зобов’язання за відповідний рік погашені.
Звертаємо увагу, що ця норма застосовується починаючи з виплат дивідендів у 2015 році за підсумками попередніх років.
Якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкта оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди (пп. 57.1 1.2 п. 57.1 1 ст. 57 Кодексу).
У разі якщо у звітному році, за рішенням власників, розподіляється нерозподілений прибуток одразу за декілька попередніх років, то, з метою визначення суми дивідендів на яку нараховується авансовий внесок, нерозподілений прибуток, який припадає на кожен з цих років за даними фінансової звітності, порівнюється з об’єктом оподаткування податком на прибуток за відповідний рік.
Згідно з підпунктом 57.1 1.2 п. 57.1 1 ст. 57 Кодексу у разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті.
Грошовим зобов’язанням в даному випадку є сума податкових зобов’язань з податку на прибуток, що самостійно нараховані платником у податковій декларації за звітний рік за підсумками якого виплачуються дивіденди.
Слід враховувати, що з метою розрахунку суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, необхідне одночасне дотримання двох умов: подана декларація з податку на прибуток за такий рік та повністю погашені податкові зобов’язання, самостійно нараховані платником у такій декларації. В іншому випадку авансовий внесок з податку на прибуток нараховується на всю суму дивідендів.
Законом України від 21.09.2006 N 185-V «Про управління об’єктами державної власності» (стаття 11 1) визначено обов’язок державних унітарних підприємств та їх об’єднань спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що таке спрямування за своїм економічним змістом відповідає визначеному пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поняттю дивідендів, то при спрямуванні до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) державні унітарні підприємства та їх об’єднання нараховують на таку частину та вносять до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток у порядку, визначеному п. 57.1 1 ст. 57 Кодексу.
Оподаткування букмекерської діяльності, діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор (у тому числі казино)
Відповідно до п. 136.4 ст. 136 Кодексу під час провадження букмекерської діяльності, діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор (у тому числі казино) одночасно із ставкою податку на прибуток у розмірі 18 відсотків ставка податку на дохід встановлюється у розмірі:
10 відсотків від доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів;
18 відсотків від доходу, отриманого від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.
При цьому платники податку на дохід, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на дохід у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється за зазначеними вище ставками від суми фактично отриманого доходу протягом місячного податкового періоду, без подання податкової декларації.
Таким чином, платники податку, які провадять букмекерську діяльність, діяльність з випуску та проведення лотерей, азартних ігор (у тому числі казино), крім щомісячного авансового внеску у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, у січні — грудні відповідного звітного року сплачують авансовий внесок з податку на дохід, отриманий від такої діяльності.
Такий авансовий внесок сплачується до 30 числа календарного місяця, в якому отримано дохід від вищезазначеної діяльності, з якого сплачується авансовий внесок. Якщо 30 число припадає на вихідний або святковий день або у лютому місяці — не пізніше останнього банківського дня відповідного місяця.
Особливості заповнення податкової декларації (розрахунку, звіту) у разі уточнення податкового зобов’язання з податку на прибуток у межах податкового компромісу
Згідно з п. 2 «Прикінцевих положень» Закону України від 25 грудня 2014 року N 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» до затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.
Уточнення податкового зобов’язання з податку на прибуток у межах податкового компромісу необхідно здійснювати виключно шляхом подачі окремої уточнюючої декларації (розрахунку, звіту), а не у складі звітної (звітної нової) декларації.
Для цього платникам податку на прибуток, які бажають скористатись податковим компромісом, у заголовній частині форм уточнюючих податкових декларацій (розрахунків, звітів) з цього податку слід під словом «Уточнююча» («Уточнюючий») доповнити словами «Податковий компроміс» та зліва від них проставити відмітку, наприклад, «X». Така відмітка означатиме, що уточнююча декларація (розрахунок, звіт) подана з метою застосування податкового компромісу.
Для звітності, що подається засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, місце для такої відмітки буде передбачено форматами електронних документів звітності, що розробляються відповідно до Формату (стандарту) електронного документа звітності суб’єктів господарювання, затвердженого наказом Міндоходів від 29.11.2013 N 729, зареєстрованим у Мін’юсті 06.02.2014 за N 243/25020.
У разі, якщо заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток пов’язане із зміною показників витрат, які відображаються у додатках до декларацій (розрахунків, звіту), окрема уточнююча декларація (розрахунок, звіт) подається платниками податку разом з такими додатками.
Крім того, необхідно надавати у складі уточнюючої податкової декларації (розрахунку, звіту) в електронній формі перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації, використовуючи рядки електронної форми для зазначення доповнень до податкової декларації, заповнення яких передбачено п. 46.4 ст. 46 гл. 2 р. II Податкового кодексу України.
При застосуванні податкового компромісу п’ять відсотків від суми заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток має відображатися платниками податку в уточнюючій податковій декларації (розрахунку, звіті) у таких рядках таблиці «Самостійне виправлення помилок»:
24 — податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міндоходів від 30.12.2013 N 872, зареєстрованим у Мін’юсті 20.01.2014 за N 103/24880;
19 — податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженої наказом Міндоходів від 16.12.2013 N 810, зареєстрованим у Мін’юсті 04.02.2014 за N 212/24989;
25 — податкової декларації з податку на прибуток банку, затвердженої наказом Міндоходів від 06.02.2014 N 121, зареєстрованим у Мін’юсті 14.02.2014 за N 296/25073;
24 — податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженої наказом Міндоходів від 27.01.2014 N 84, зареєстрованим у Мін’юсті 12.02.2014 за N 284/25061;
19 — податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, затвердженого наказом Міндоходів від 27.01.2014 N 85, зареєстрованим у Мін’юсті 11.02.2014 за N 276/25053;
13 — розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2013 N 39, зареєстрованим у Мін’юсті 05.02.2013 за N 215/22747;
16 — розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом державної податкової служби, затвердженого наказом Мінфіну від 25.06.2013 N 610, зареєстрованим у Мін’юсті 18.07.2013 за N 1205/23737;
17 — прибуток постійного представництва нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво на підставі складення відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, затвердженого наказом Мінфіну від 25.06.2013 N 610, зареєстрованим у Мін’юсті 18.07.2013 за N 1205/23737.
Відповідні роз’яснення надані в Методичних рекомендаціях щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 N 13.
Щодо справляння місцевих податків і зборів у 2015 році
Департамент оподаткування юридичних осіб повідомляє, що Законом України від 28.12.2014 N 71 (далі — Закон N 71) внесено низку змін до Податкового кодексу України (далі — Кодекс).
Зокрема, з 1 січня 2015 року до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок, до місцевих зборів — збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір. Податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Законом N 71 скасовано збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему четверту групу), введено третю групу платників єдиного податку — юридичних осіб взамін четвертої та шостої груп.
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Кодексу сільські, селищні і міські ради у межах повноважень та з урахуванням граничних розмірів ставок встановлюють своїми рішеннями місцеві податки і збори, які є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Оскільки плату за землю віднесено до місцевих податків і зборів, місцеві ради на виконання вимог чинного законодавства повинні прийняти рішення про встановлення податку на майно в частині плати за землю і, зокрема, визначити ставки земельного податку та перелік пільг зі сплати податку. Загальні засади встановлення податків і зборів визначено ст. 7 Кодексу.
Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Кодексу рішення про встановлення місцевих податків та зборів і, зокрема, плати за землю, офіційно оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів.
До 25 грудня року, що передує звітному, органи місцевого самоврядування повинні подати рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку до контролюючих органів (п. 284.1 ст. 284 Кодексу).
У зв’язку з тим, що зазначена вище норма набрала чинності з 1 січня 2015 року і відповідні рішення місцевими радами не приймались, платники земельного податку у 2015 році обчислюють суми податкових зобов’язань станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого подають податкові декларації з плати за землю із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня 2014 року (пп. 12.3.5 Кодексу). У 2015 році податкові зобов’язання з плати за землю визначаються за формою, затвердженою наказом від 30.12.2013 N 865.
Водночас, у 2015 році Держземагентством України для проведення індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарських угідь визначено коефіцієнт 1,249. Оскільки для визначення розміру плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, землекористувачам (землевласникам) необхідно звернутися до територіальних органів Держземагентства України за місцем знаходження земельних ділянок і отримати інформацію про нормативну грошову оцінку таких земельних ділянок.
Крім того, для окремих категорій земельних землекористувачів нормами Кодексу визначено умови, за яких вони можуть бути платниками плати за землю.
Зокрема, при переході права власності на будівлі (та ін.) земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку (до 1 січня 2015 року — з дати реєстрації права власності на нерухоме майно).
Також Законом N 71 змінено редакцію частини першої п. 288.1 ст. 288 Кодексу. Так, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, як і раніше, є договір оренди такої земельної ділянки, але оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Нагадуємо, що Типову форму договору оренди земельної ділянки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 N 220.
З огляду на викладене, землекористувачам необхідно звернутися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України) та оформити протягом 2015 року право власності або користування.
Крім того, необхідно звернути особливу увагу, що Законом N 71 окремим категоріям землекористувачів скасовано пільги зі сплати земельного податку, тому у них виникає обов’язок нараховувати та сплачувати податок на загальних підставах. Як було згадано вище, для розрахунку суми земельного податку застосовуються ставки, які діяли до 31 грудня 2014 року.
Юридичні особи, які обліковувались в органах ДФС до 1 січня 2015 року як платники єдиного податку четвертої та шостої груп, вважаються платниками єдиного податку третьої групи (п. 4 підрозділу 8 Перехідних положень Податкового кодексу) і середньооблікова чисельність працівників не обмежується. Право на застосування спрощеної системи оподаткування мають платники, у яких обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень протягом календарного року.
Для платників третьої групи визначено нові ставки єдиного податку: 2 відсотки від суми доходу — у разі сплати ПДВ відповідно до норм Податкового кодексу; 4 відсотки — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.
Платникам, які перебували на спрощеній системі оподаткування до 2015 року та мають бажання і підстави застосовувати її у подальшому, не потрібно подавати заяву до органів ДФС щодо зміни груп — зміна здійснюватиметься в автоматичному режимі.
За податковий період IV кв. 2014 р. платники єдиного податку — юридичні особи, що перебували на обліку у контролюючих органах як платники четвертої та шостої груп, нараховують та сплачують податок за ставками, встановленими до 01.01.2015 для відповідної групи, та подають до контролюючого органу за місцем податкової адреси декларацію за формою, затвердженою наказом від 21.12.2011 N 1688 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2012 року).
До платників єдиного податку четвертої групи увійшли сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків (колишні платники ФСП).
Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
При цьому права власності / користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.
Базою оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), а для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) — нормативна грошова оцінка ріллі в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року.
З огляду на викладене сільськогосподарські підприємства повинні звернутися до територіальних органів Держземагентства України за місцем знаходження земельних ділянок, які використовуються ними у сільськогосподарському виробництві.
Підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до Закону N 71 розмір ставок податку з 1 га сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду становить:
для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) — 0,45;
для ріллі, сіножатей, пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,27;
для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) — 0,27;
для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,09;
для земель водного фонду — 1,35;
для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, — 3.
Відповідно до п. 295.9 Податкового кодексу платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Разом з податковою декларацією для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подається розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості (довідка) про наявність земельних ділянок, у яких зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної ділянки.
Згідно з п. 9 розділу II Закону N 71 Кабінету Міністрів України необхідно протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Протягом I кв. 2015 р. передбачається затвердження форми податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи. До затвердження форми податкової звітності сільськогосподарським товаровиробникам пропонується задекларувати податкові зобов’язання на 2015 рік за формою, затвердженою наказом від 30.12.2013 N 864. У подальшому платники подаватимуть звітні декларації за новою формою.
Після затвердження форми звітності та визначення порядку формування відповідного реєстру суб’єкти господарювання матимуть право на отримання витягу з реєстру. Протягом перехідного періоду за заявою суб’єктів господарювання для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи надаватимуться довідки довільної форми.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено ст. 299 Кодексу.
У зв’язку зі скасуванням збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності підлягають поверненню за місцем придбання торгові патенти. Крім того, відповідно до вимог Закону N 71 суб’єкти господарювання, які порушили порядок отримання та використання торгового патенту за період до 1 січня 2015 року, несуть відповідальність в порядку та на умовах, що діяли до 1 січня 2015 року.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначені ст. 43 Кодексу. Зокрема, обов’язковою умовою для повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Звертаємо увагу, що відповідно до пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 Кодексу місцевим радам не дозволяється встановлювати пільгові ставки місцевих податків і зборів для окремих юридичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Обов’язковими для встановлення на окремій території є єдиний податок (для СПД-фізичних осіб) та податок на майно в частині транспортного податку і сплати за землю.
Питання щодо встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також збору за місця для паркування транспортних засобів і туристичного збору місцеві ради вирішують самостійно в межах своїх повноважень.
Водночас повідомляємо, що рішення про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів і туристичного збору, прийняті органами місцевого самоврядування до 2015 року, є чинними і перегляду не потребують.
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється.
Сектор комунікацій
ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
ГУ ДФС У Запорізькій області
Оставить комментарий