Які  податкові наслідки виникають у разі виплати учаснику товариства належної йому частки (майна) при зменшенні статутного фонду товариства?

Пунктом 136.1.3 статті 136 Податкового кодексу України (далі ПКУ) встановлено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку не включаються до складу доходів, що враховуються для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи — емітента, або в разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв, також не включаються  до складу доходів    (пункт 136.1.13. статті 136 ПКУ).

Виплати в натуральній формі (передача учасникам майна) у разі зменшення статутного фонду товариства,  відображається у податковому обліку за правилами, передбаченими для продажу відповідних об’єктів, оскільки відбувається передача права власності (пункт 14.1.202 статті 14 ПКУ).

Податкові наслідки операції відчуження окремих об’єктів основних засобів та нематеріальних активів відображаються згідно пункту 146.13 статті 146 ПКУ, так сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об’єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Доходи від реалізації товарів визначаються згідно пункту 135.1 статті 135 ПКУ.

При цьому, оскільки відсутній грошовий розрахунок за товари, при формуванні доходу необхідно застосовувати звичайні ціни (стаття 39 ПКУ).

Якщо товариство з обмеженою відвічальністю не відшкодовує учасникам частини фактичного внеску при зменшенні статутного фонду, у такого товариства виникає дохід, на підставі пункту 135.5.14 статті 135 ПКУ, у якості інших доходів за звітний податковий період.

Якщо підприємство безоплатно передає (у якості благодійної допомоги) товар бюджетній організації. Чи виникає дохід за такою безоплатною поставкою?

Відповідно до абзацу «а» підпункту 14.1.13  статті 14 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) безоплатно надані товари, роботи, послуги — це товари (роботи, послуги), що надаються (виконуються) згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Продаж (реалізація) товарів – це, зокрема,  операції з безоплатного надання товарів (пп.14.1.202 статті 14 ПКУ).

Пунктом 135.4 статті 135 ПКУ встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань.

При цьому, згідно з пп.135.4.1 п. 135.4 ст.135 ПКУ дохід від операційної діяльності включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Підпунктом.153.2.1 статті 153 ПКУ визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов’язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Положення цього підпункту поширюються на операції з особами, які не є платниками цього податку або сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Отже, якщо платник податку безоплатно надає неприбутковій бюджетній організації товари, то за загальним правилом вартість таких товарів на рівні звичайної ціни повинна включатися до складу доходу. При цьому підприємство відображає у складі витрат собівартість таких товарів..

Разом з тим, згідно з абз «а» підпункту 138.10.6  статті 138 та підпункту 138.5.3 статті 138 ПКУ вартість товарів добровільно переданих протягом звітного року до неприбуткових організацій, враховуються у складі витрат за датою фактичної передачі таких товарів але в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Чи діє «касовий» метод при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, якщо операції здійснюються з бюджетною організацією ?

Згідно з пунктом 137.4 статті 137 Податкового кодексу України (далі ПКУ) датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Зокрема, пунктом 137.1 статті 137 ПКУ визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Оскільки норми статті 137 ПКУ не передбачають окремого правила визнання доходів за операціями з реалізації товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів, то дохід за такими операціями визнається на дату переходу покупцеві права власності на такий товар, незалежно від факту отримання грошовий коштів (інших видів компенсацій).

Підприємство отримало в користування складське приміщення без відповідної плати, про що зазначено у договорі позички. Чи виникають наслідки в оподаткуванні за такою операцією? 

Відповідно до статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування (стаття 833 Цивільного кодексу України ).

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Як  визначено підпунктом 14.1.203 статті 14 Податкового кодексу України  (далі — ПКУ), продаж результатів робіт (послуг) — це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Отже, для цілей податкового обліку передача майна за договором безоплатної позички визначається як продаж результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 135.5.4 статті 135 ПКУ до складу інших доходів включається, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Таким чином, для користувача, операція отримання майна за договором позички, що не передбачає відповідної компенсації визначається як отримання безоплатної послуги, і як наслідок, на підставі підпункту 135.5.4 статті 135 ПКУ, обліковується у складі  інших доходів за ціною не нижче звичайної.

Безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку таких товарів (робіт, послуг) (пункт 137.10 статті 137 ПКУ).

Тобто за наслідками кожного звітного періоду (кварталу) користувач, який використовує майно за договором безоплатної позички повинен визнавати інший дохід на рівні звичайної ціни.

Торговельне підприємство при оприбуткуванні макаронних виробів виявило значну нестачу, яка виникла при їх розвантаженні. Яким чином врахувати втрати товару?

Відповідно пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України (далі ПКУ) до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений КМУ або уповноваженим ним центральним органом виконавчої влади, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (стаття 44.2 стаття 44 ПКУ).

Як визначено підпунктами 2.2 і 2.3 пункту 2 «Методичних рекомендацій по бухгалтерському обліку запасів» затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.07 №2 (зі змінами та доповненнями) втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені під час оприбуткування придбаних запасів, що виникли при їх транспортуванні включаються до первісної вартості запасів. Понаднормативні втрати і нестачі запасів, що виявлені під час їх оприбуткування і виникли при їх транспортуванні первісну вартість запасів не збільшують.

Природний убуток зумовлений дією на товари об’єктивних факторів (природних процесів): усушка, вивітрювання, розпилення, розкришення, витікання, танення, просочування, розлив при перекачуванні, та продажу рідких товарів тощо.

Встановлені норми природного убутку товарно-матеріальних цінностей є максимально допустимими (граничними) і застосовуються, якщо під час інвентаризації місць зберігання та реалізації або прийманні таких товарно-матеріальних цінностей виявлена нестача їх фактичної наявності проти облікових даних або  супровідних документів постачальника.

При цьому, у разі відсутності затверджених у встановленому законодавством порядку норм природного убутку ТМЦ така нестача товарів, зокрема: — при їх розвантаженні, що визначена на підставі Акту прийому-передачі товару; — втрата ваги при взятті проб товару, визначається як нестача понад норми природного убутку, що не включається до складу витрат, оскільки не формує первісну вартість товарів, тобто такі нестачі визначаються як витрати, що не пов’язані  зі здійсненням платником податку господарської діяльності.

Підприємство до моменту фактично отримання об’єкта основного засобу повністю оплатило його вартість нерезиденту. За якою вартістю визначити первісну вартість цього об’єкта ?

Відповідно до 153.1.2 статті 153 ПКУ з метою визначення витрат у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), здійснених в іноземній валюті необхідно враховувати чи здійснювало підприємство перерахування коштів до їх придбання.

Так, у разі придбання у нерезидента товару (основного засобу) на умовах повної передоплати сума витрат (балансова вартість основного засобу) визначається за офіційним курсом НБУ на дату перерахування авансу (авансів), незалежно від факту подальшого ввезення імпортного товару (основних засобів) та його введення в експлуатацію.

Відповідно до підпункту 153.1.3 статті 153 ПКУ, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 6  П(С)БУ 21 «Вплив змін валютних курсів» затвердженого наказом МФУ від 10.08.2000 № 193 (зі змінами та доповненнями), у разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

Як визначено пунктами  7 та 8 П(С) БО  21, курсові різниці визначають лише за монетарними статтями балансу в інвалюті. Відповідно, немонетарні статті не перераховують, тобто за ними курсові різниці не виникають

Отже, якщо підприємство здійснює авансові платежі в рахунок поставки імпортованого обладнання, то заборгованість, що утворилась визначається як немонетарна стаття балансу, що не передбачає визначення курсових різниць ні на дату балансу, ні на дату здійснення господарської операції.

Підприємство отримало інвестицію до статутного фонду до дати фактичної її реєстрації в Єдиному держреєстрі. Які податкові наслідки виникають за такою операцією?

Як визначено статтею 4 Закону України IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.03 №755 (зі змінами та доповненнями), державна реєстрація юридичних – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних  записів до Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи як дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування.

Згідно з підпунктом 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України  (далі – ПКУ) вартість товарів, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоду, як інші доходи враховуються у складі доходів при обчисленні об’єкта оподаткування.

Таким чином, якщо збільшення статутного капіталу не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, то отримані грошові кошти вважатимуться безповоротною фінансовою допомогою, і як наслідок, будуть включатся до доходів такого платника на підставі підпункту 136.1.3 статті 136 ПКУ.

Якщо засновник виходить із складу засновників підприємства і йому повертаються основні засоби. Як оподатковувати цю операцію?

Відповідно до пункту 146.8 статті 146 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни.

Згідно з пп.146.17.1 та пп.146.17.2 п.146.17 ст.146 (далі — ПКУ) для цілей цього розділу:

до продажу або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів прирівнюються операції із внесення таких основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

до придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду (капіталу) платника податку.

У разі продажу основного засобу сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об’єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку   (пункт 146.13 статті 146 ПКУ).

Отже, операція з повернення засновнику внеску у вигляді основних фондів, у разі його виходу з числа засновників, є операцією зворотного продажу таких основних фондів і відображається у податковому обліку відповідно до пункту 146.13 статті 146 ПКУ.

Підприємство внесло до статутного капіталу товари, чи можливо включити їх вартість до складу витрат?

Відповідно до підпункту 14.1.81 статті 14 Податкового кодексу України  (далі – ПКУ) прямі інвестиції – це господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПКУ).

Згідно з підпунктом 14.1.36  статті 14 ПКУ господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, товарно-матеріальні цінності, внесені платником податку до статутного фонду іншого підприємства, вважаються такими, що використані ним не в господарській діяльності, тобто вартість таких товарно-матеріальних цінностей не враховується при обчисленні об’єкта оподаткування такого платника податку як у складі доходу, так і у складі витрат.

Фахівці Міндоходів обговорили з бізнесом питання акцизної політики в Україні

Новий формат акцизної політики в Україні сьогодні обговорювався під час засідання робочої групи з питань акцизного оподаткування в Україні, створеної при Раді з питань стимулювання інвестицій та підприємницької діяльності.

За словами начальника відділу методології акцизного податку Департаменту координації нормотворчої та методологічної роботи з питань оподаткування Міндоходів Ірини Мельник, акцизна політика не лише резерв до наповнення бюджету, а насамперед – відображення проблем, які існують в суспільстві, в т.ч. алкоголізму та тютюнопаління. Саме тому систему акцизного оподаткування в Україні необхідно гармонізувати та виробити дієвий контроль за рухом підакцизних товарів.

Представники алкогольного бізнесу підтримали ініціативу Міністерства щодо єдиного підходу до оподаткування алкогольних напоїв та пива, залежно від вмісту спирту. Однак, на їх думку, ставки акцизу потрібно гармонізувати в рамках цілісної акцизної політики щодо алкоголю, проаналізувавши стан пивної галузі, суміжних галузей, ризики збільшення контрафактної продукції та тіньових механізмів.

У той же час представники тютюнової галузі наголосили на необхідності розробки плану акцизної політики на найближчі 5 років.

«Політика держави повинна бути передбачуваною, тому що бізнесу дуже складно працювати в таких умовах, вкладати інвестиції. Якщо підвищення акцизу необхідне, то воно повинно відбуватися поетапно, не більше, як на 10-15% і з початку нового року, як передбачено Бюджетним кодексом. Це потрібно для того, щоб ми могли планувати і вибудовувати свою роботу. Повинен бути чіткий план підвищення акцизу, тоді це буде не так болюче і для галузі, і для державного бюджету», – відзначила Тетяна Карпова, директор з корпоративних питань «Philip Morris Україна».

Серед пропозицій, що висловили учасники робочої групи: узгодження норм Податкового та Бюджетного кодексів, підвищення ставок лише з початку року, вироблення схеми боротьби з тіньовими ринками та контрафактною продукцією.

Загалом, за результатами засідання досягнута домовленість провести порівняльний аналіз законопроекту із зазначенням аргументованих переваг та недоліків.

Нагадаємо, що 27 червня 2013 року Кабінет Міністрів України зареєстрував у Верховній Раді законопроект про підвищення акцизу на пиво, спирт, алкогольні та тютюнові вироби в 2014 році на 4,6% — 11,7% у рамках, передбачених Податковим кодексом України щорічної процедури індексації акцизів.

Головне управління Міндоходів у Запорізькій області

Інформацію надано ДПІ в Орджонікідзевському р-ні м.Запоріжжя