Приватний підприємець надає побутові послуги, що підлягають патентуванню з оплатою виключно у безготівковій формі. Чи необхідно придбавати торговий патент?
Відповідно до підпункту. 267.1.1 статті 267 ПКУ, платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому порядку торгові патенти та провадять діяльність з надання платних побутових послуг, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Згідно із підпунктом 14.1.151 статті 14 ПКУ платні послуги – це діяльність, пов’язана з наданням побутових послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи платіжні картки. Перелік платних послуг, для надання яких необхідно придбавати торговий патент, визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, незалежно від того яким чином ведуться розрахунки за надані побутові платні послуги в безготівковій чи готівковій формі, приватному підприємцю необхідно придбавати торговий патент.
Яка передбачена відповідальність за здійснення діяльності без отримання відповідних торгових патентів?
Відповідно до пункту 125.1 статті 125 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) суб’єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги:
- за здійснення діяльності, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4 — 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), — сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць;
- за здійснення реалізації товарів, без отримання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, сплачують штраф у п’ятикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше п’ятикратного його розміру за рік;
- за здійснення торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту або з порушенням порядку його отримання та використання, сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь строк такої діяльності;
- за здійснення діяльності у сфері розваг, без отримання відповідного торгового патенту або з порушенням порядку його використання, сплачують штраф у восьмикратному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше восьмикратного його розміру за один квартал.
Передача торгового патенту іншому суб’єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб’єкта не дозволяється (підпункт 267.6.5 статті 267 ПКУ).
В який термін приватний підприємець повідомляє органи ДПС про припинення діяльності, яка підлягає патентуванню?
Відповідно до підпункту 267.7.5 статті 267 ПКУ суб’єкт господарювання, що припинив діяльність, яка відповідно до цього Кодексу підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному органу державної податкової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню органу державної податкової служби, який його видав, а суб’єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума збору.
Таким чином, останнім днем подання суб’єктом підприємницької діяльності письмового повідомлення про припинення такої діяльності є 14 число місяця, що передує звітному та повертає торговий патент по завершенню звітного місяця.
Чи необхідно придбавати торговий патент приватному підприємцю, який проводить торговельну діяльність на території ринку з автомагазину?
Відповідно до підпункту 267.1.2 ”в” статті 267 Податкового кодексу (далі – ПКУ) не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг суб’єкти господарювання фізичні особи — підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності.
При цьому, відповідно до підпункту 14.1.211 статті 14 ПКУ під пунктами продажу товарів слід розуміти:
-магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;
-кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;
-автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;
-лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання — фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі — ринків усіх форм власності;
-стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;
-фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;
-оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.
Враховуючи зазначене, не повинні придбавати торговий патент фізичні особи — підприємці, які провадять торговельну діяльність з лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання — фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі ринків усіх форм власності
Фізичні особи — підприємці, які здійснюють торговельну діяльність на території ринку шляхом виїздної торгівлі, зокрема з автомагазину повинні придбавати торговий патент.
Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами — підприємцями
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) фізичні особи — підприємці визначені платниками єдиного внеску.
Для зазначених платників (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 та частини 11 статті 8 Закону єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7 % суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Враховуючи викладене, зазначені особи сплачують єдиний внесок з сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, незалежно від виду такої діяльності.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначено статтею 9 Закону (в редакції Закону від 18.09.2012 р. N 5292-VI) та розділом IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. N 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за N 994/18289 (далі — Інструкція).
Відповідно до підпункту 4.5.2 пункту 4.5 розділу IV Інструкції фізичні особи — підприємці, які знаходяться на загальній системі оподаткування, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.
Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 10 лютого наступного року, на підставі даних річної податкової декларації.
Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичною особою — підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та одночасно є найманим працівником на підприємстві
Працівники — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) є застрахованими особами, а підприємства, установи та організації, враховуючи положення абзацу другого пункту 1 частини першої та частину третю статті 4 Закону, — страхувальниками та платниками єдиного внеску, на яких покладено обов’язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску за найманих працівників.
Поряд з цим фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до підпункту 4 частини першої статті 4 Закону визначені платниками єдиного внеску та згідно з підпунктом 3 частини першої статті 7 і частиною одинадцятою статті 8 Закону нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка на суми, самостійно визначені, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, фізична особа — підприємець, яка одночасно є найманим працівником на підприємстві, в установі або організації, сплачує єдиний внесок на загальних підставах.
Законом не передбачено звільнення фізичних осіб — підприємців, які одночасно є найманими працівниками, від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Оскільки фізичні особи — платники єдиного податку у період протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, залишаються платниками спрощеної системи оподаткування, відповідно, мають обов’язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зазначений період.
Спрощена система оподаткування
На даний час Податковим кодексом України для фізичних осіб – підприємців встановлено чотири групи платників єдиного
податку. Це перша, друга, третя та п’ята групи.
За умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених Кодексом для обраної ним групи, платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку.
Для переходу на сплату єдиного податку за іншою групою необхідно надати заяву до органу державної податкової служби за місцем реєстрації. Така заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.
Які звітні періоди встановлені для платників єдиного податку?
Звітним періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
Звітним періодом для платників єдиного податку третьої — шостої груп є календарний квартал.
Які доходи включаються до складу доходу фізичної особи – підприємця платника єдиного податку?
До складу доходу фізичної особи – підприємця платника єдиного податку включається дохід, отриманий протягом звітного періоду в грошовій формі (готівковій або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Чи звільняється фізична особа – підприємець платник єдиного податку від сплати земельного податку?
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, із сплати земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Фізична особа – підприємець є платником єдиного податку другої групи. Чи має право приватний підприємець надавати послуги юридичним особам – платникам податку на прибуток?
Згідно з положеннями Податкового кодексу України до другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку або населенню, здійснюють виробництво або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1 млн. грн..
Тобто фізична особа – підприємець, який є платником єдиного податку другої групи, має права надавати послуги лише платникам єдиного податку або населенню.
Чи застосовують фізичні особи – підприємці платники єдиного податку реєстратори розрахункових операцій?
Згідно ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої — третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій
Відділ взаємодії із ЗМІ та громадськістю
ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
Оставить комментарий