Сьогодні Україна проходить другий етап реформування. Змінам піддані майже всі сфери нашого життя. А що приносять вони людям на місцевому і регіональному рівні?
Перші реформи були розпочаті ще за часів Віктора Януковича в 2011 році. Гучно пройшла судова реформа, яка створила Вищі спеціалізовані суди. Україна приєдналася до Міжнародної Ініціативи Партнерство Відкритий Уряд і вимушена була робити кроки направлені на підвищення рівня відкритості.
Найбільшим досягненням цих реформ було прийняття ЗУ «Про доступ до публічної інформації», створення національного плану ПВУ, модернізація антикорупційного законодавства і багато іншого. Майже всі вони здійснені під тиском громадськості і міжнародних інституцій. Але між прийняттям і реалізацією була відстань у кілька років.
Ліс рубліть, щепки летять.
Так в ході реформування першої хвилі були втрачені контроль за якістю продуктів харчування, контроль за цінами на лікарняні засоби; впровадження прийнятих норм відтерміновувались і губились і т.д.
Друга хвиля реформ, яка розпочалася з 2014 року стала більш широкою і потужною. Анонсувалося що вона змиє всі корупційні схеми і недоліки, очистить владну систему від всіх корупціонерів і просто випадкових людей. Але знов не склалося.
Сталося так, що реформа прокуратури і міліції легалізувала і відмила старі карди, реформа децентралізації забуксувала на рівні найвищих законодавчих актів. При цьому другу активно намагаються використати задля майбутніх виборів. а перша як не зупинить на місяці проведення карних розслудувань через перейменування міліції в поліцію і прийняття нового Закону, так загубить десь встановлення відповідальності нового реформованого правоохоронного органу.
Так у рамках провадження Омбудсмана за нашою скаргою від 02.10.2015 про порушення права на доступ до публічної інформації ГУ МВС України в Запорізькій області було встановлено неправомірність дій старшого інспектора з особливих доручень управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в Запорізькій області старшого лейтенанта міліції Брусенського О.В. та начальника слідчого ГУ МВС України в Запорізькій області полковника міліції Гребеннікова О.П., який виконував обов’язки начальника ГУМВС та підписав протизаконну відмову у наданні копій декларацій і автобіографічних довідок керівництва ГУ МВС.
У відповідь на акт реагування Омбудсмана, запитувана інформація була надана. Але притягнути винних до відповідальності не представляється можливим через те, що згідно ст.15 КУпАП (в редакції що діяла на момент вчинення правопорушення 08.07.2015) представники органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Таким чином представники Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини не мають права складти протоколи про адміністративні правопорушення відносно осіб рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ в порідку КУпАП. Тож притягнння до відповідальності можливо лише за Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ України від 22.02.2006, який втратив чинність.
А Закон України «Про Дисциплінарний Статут Національної поліції України» не прийнято.http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1739-19
Таким чином, на сьогодні притягнути представників НП не можливо ані до адміністративної, ані до дисциплінарної відповідальності.
Такаж ситуація може скластися у відношенні керівників КУ, КП, КЗ.
Так на сесії Запорізької обласної ради 26.01.2017 року під час затвердження змін до Статуту комунального інтернатного закладу депутати від Укропу і БПП перешкодили внесенню до Статуту норми, що встановлює відповідальність за контроль за дотриманням балансу територіальної приналежності учнів, мотивуючи це наявністю цієї норми в посадовій інструкції співробітника Департаменту освіти ЗОДА. При цьому ігноруючи той факт, що внесення змін до цієї інструкції залишить без контролю додержання важливої норми Статуту.
Таким чином, в результаті реформування вже втрачені контроль над якістю харчових продуктів, над цінами на ліки, над ціноутворенням на медичні послуги; втрачена дисциплінана відповідальність поліцейських, відповідальність представників органів виконавчої влади за невиконання нормативних актів з питань взаємодії з громадськістю і забезпечення участі громадян в управлінні державними та місцевими справами. Не працює механізм притягнення до дисциплінарної відповідальності в органах державної влади і місцевого самоврядування за порушення доступу до публічної інформації………
А безкарність і безвідповідальність є одним з дуже важливих чинників настальгіє людей за радянськими часами. І цьому питанню варто привертати набагато більше уваги.
Залишається очікувати що в ході реформування медицини, судів та інших органів такого вдасться уникнути. А норми, що встановлюють відповідальність за невиконання законодавства повернуться як до законодавчих, так і до нормативних актів всіх рівнів.
Оставить комментарий