16 грудня – останній день подання заяви для переходу на сплату єдиного податку

Платники інших податків і зборів, які планують з І кварталу 2015 року перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, повинні подати відповідну заяву до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Тобто, останнім днем подання заяви таким платником є 16 грудня 2014 року.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені для відповідних груп платників єдиного податку.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування регламентується ст. 298 Податкового кодексу України.

Послуги, які надаються ІДД ДФС

Інформаційно-довідковий департамент ДФС надає інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування, державної митної справи, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на ДФС, а також щодо роботи Акредитованого центру сертифікації ключів.

Крім того, Інформаційно-довідковий департамент ДФС надає послуги з оперативного інформування про зміни в нормативно-правових актах України, що відносяться до компетенції ДФС.

Відповіді надаються за вибором платників податків: по телефону, факсом, електронною поштою.

У яких випадках застосовується метод визначення вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Це визначено згідно із ч.1 ст.59 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ).

Відповідно до ч.2 ст.59 МКУ при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом ДФС вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у ст.59 МКУ. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам ч.2 ст.59 МКУ (ч.3 ст.59 МКУ).

Разом з тим, ч.1 ст. 61 МКУ визначено, що товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою — виробником товарів, що оцінюються (ч.2 ст.61 МКУ).

Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні (ч.3 ст.61 МКУ).

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у загальнодоступному інформаційно — довідковому ресурсі (веб – портал ДФС, вкладинка «Інформаційно — довідковий ресурс», дане роз’яснення у категорії 202.05).

Про порядок формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції

05 грудня 2014 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 30.10.2014 № 1089 «Про затвердження Порядку формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 19.11.2014 за № 1471/26248 (далі – Порядок).

Наказ розроблено на виконання Закону України від 02 вересня 2014 року № 1668-VIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги» та пункту 2¹ розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Порядком встановлюється механізм включення фізичних осіб – благодійників до Реєстру волонтерів антитерористичної операції (далі – Реєстр) та структура цього Реєстру, форма заяви про включення / внесення змін / виключення до/з Реєстру, а також форма довідки з банку про відкриття/закриття рахунка фізичною особою.

Відповідно до Порядку для включення до Реєстру фізична особа – благодійник особисто може звернутися до будь-якого органу ДФС.

У разі подання документів поштою або через представника документи подаються до органу ДФС за місцем проживання фізичної особи – благодійника.

Включення до Реєстру здійснюється за заявницьким принципом протягом одного робочого дня.

У заяві мають бути зазначені категорії фізичних осіб, на користь яких надається благодійна допомога волонтером антитерористичної операції (далі – АТО), та дата початку здійснення діяльності як волонтера АТО.

Дата початку здійснення діяльності як волонтера АТО не може бути раніше 21.11.2013 та раніше дати відкриття рахунків, призначених для здійснення благодійної діяльності.

Датою включення фізичної особи – благодійника до Реєстру є дата внесення відповідного запису до цього Реєстру.

Державна фіскальна служба України щодекадно оприлюднює Реєстр на офіційному веб-порталі.

Механізм перереєстрації місцезнаходження юридичних та фізичних осіб-підприємців з території проведення АТО

З метою забезпечення сплати податків платниками у разі зміни місцезнаходження/місця проживання з території Луганської та Донецької областей (територій, де здійснюється антитерористична операція) на інші території України запроваджено механізм, який дозволяє перереєструвати бізнес із зони АТО в інші регіони України.

Для реєстрації зміни свого місцезнаходження/місця проживання юридична особа або фізична особа – підприємець, яка зареєстрована на території проведення АТО, звертається до державного реєстратора реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Після отримання відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про зміну місцезнаходження/місця проживання відповідні контролюючі органи в інших областях або місті Києві здійснюють взяття на облік платників.

Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші зобов’язання платників на контрольованих територіях України.

Зазначений механізм нормативно врегульований:

статтею 4 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”;

наказом Міністерства юстиції України від 05.11.2014 № 1849/5 “Про проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.11.2014 за № 1408/26185, який набрав чинності 19.11.2014;

наказом Міністерства фінансів України від 17.11.2014 № 1127 “Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1453/26230, який набрав чинності 19.11.2014.

В яких випадках здійснюється взяття проб (зразків) товарів посадовими особами органу ДФС

Відповідно до п. 1 ст. 356 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу ДФС в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для:

1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;

2) перевірки задекларованої митної вартості товарів;

3) встановлення країни походження товарів;

4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність;

6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об’єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами органу ДФС на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу ДФС або особи, яка виконує його обов’язки. З дозволу органу ДФС можуть також братися проби (зразки) товарів, що зберігаються на митному складі, складі тимчасового зберігання.

При вивезенні товарів з митної території України взяття проб (зразків) товарів може здійснюватися тільки в органі ДФС відправлення. При цьому проби (зразки) можуть братися до завантаження товарів у транспортний засіб, за умови забезпечення надійної ідентифікації всіх товарів, призначених для завантаження.

Взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, посадовими особами інших державних органів, а також декларантами або уповноваженими ними особами здійснюється спільно з посадовими особами відповідного органу ДФС.

Декларанти або уповноважені ними особи мають право бути присутніми під час взяття проб (зразків) товарів посадовими особами органу ДФС та інших державних органів.

Органи ДФС повинні бути ознайомлені з результатами проведених досліджень (аналізів, експертиз) проб (зразків) товарів, взятих іншими державними органами, декларантами або уповноваженими ними особами, не пізніше наступного робочого дня після їх отримання зазначеними органами та особами, а також отримати примірники результатів таких досліджень (аналізів, експертиз).

Декларанти або уповноважені ними особи сприяють посадовим особам органів ДФС під час взяття проб (зразків) товарів і здійснюють вантажні та інші необхідні операції.

Органи ДФС не відшкодовують витрат, здійснених декларантом або уповноваженою ним особою внаслідок взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати на проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів, здійснені органами ДФС, не відшкодовуються декларантом або уповноваженою ним особою, крім випадків, коли таке дослідження (аналіз, експертиза) проводиться з ініціативи зазначених осіб.

За бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом ДФС до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

З метою встановлення характеристик товару, необхідних для його митного оформлення, органи ДФС можуть письмово, у тому числі з використанням засобів інформаційних технологій, затребувати з підприємств-виробників, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян наявну у них техніко-технологічну документацію про склад, фізико-хімічні властивості товарів, інформацію про основні технологічні стадії їх виробництва та призначення.

Про податок на додану вартість

Основні правила роботи системи електронного адміністрування ПДВ

Розглядаючи основні правила роботи системи електронного адміністрування ПДВ, яка запроваджується з 1 січня 2015 року, ДФС зазначає, що:

відкриття електронних рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ здійснюється без участі платників податку, тобто їм не потрібно відвідувати Казначейство з метою відкриття такого рахунка;

датою початку здійснення операцій з використанням електронного рахунка є 01.01.2015 для суб’єктів господарювання, які вже є зареєстрованими платниками ПДВ, а для суб’єктів господарювання, які будуть зареєстровані в якості платників ПДВ в будь-який період після 01.01.2015, — дата їх реєстрації платниками податку;

починаючи з першого звітного періоду 2015 року (січень, I-й квартал) податкова звітність з ПДВ подається до контролюючого органу всіма платниками податку виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

останнім звітним періодом, за який податкові декларації з ПДВ можуть бути подані на паперових носіях, є грудень 2014 року (граничний термін подання 20.01.2015) / IV квартал 2014 року (граничний термін подання 09.02.2015);

з 01.01.2015 податкові накладні та розрахунки коригування складаються виключно в електронній формі та підлягають обов’язковій реєстрації в ЄРПН незалежно від того, яка сума ПДВ вказана в податковій накладній, в тому числі і ті, які не видаються покупцям, а також ті, що складені платниками податку — отримувачами послуг, що постачаються нерезидентами, якщо місце постачання таких послуг розташоване на митній території України.

Обов’язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

- у паперовому вигляді;

- в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов’язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, — продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи — продавця або податкова адреса фізичної особи — продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, — покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Порядок визначення першого звітного (податкового) періоду для платників ПДВ

Відповідно до пп.„а” п.202.1 ст.202 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI визначено, що якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, то першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повногокалендарного місяця.

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (дане роз’яснення у категорії 101.22).

Податок на додану вартість у взаємовідновинах із суб’єктами господарювання вільної економічної зони «Крим»

Державна фіскальна служба України у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» повідомляє.

Суб’єкти господарювання, які зареєстровані на території ВЕЗ «Криму» і не перереєструвалися на іншу територію України, з 1 червня 2014 року втратили статус платників податку на додану вартість, не мають права на складання податкових накладних та не подають податкову звітність.

Які особливості оподаткування ПДВ на території ВЕЗ «Крим»

Об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, перераховані в пункті 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, а саме:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Чи є об’єктом оподаткування постачання послуг на території ВЕЗ «Крим»?

Місце постачання товарів/послуг визначається за правилами, встановленими статтею 186 розділу V ПКУ.

Таким чином, операції платників податку з постачання послуг, місцем постачання яких відповідно до пунктів 186.2 — 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначена територія ВЕЗ «Крим», не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки відповідно до пункту 2 статті 9 МКУ територія вільної митної зони, створеної у межах ВЕЗ «Крим», вважається такою, що знаходиться поза межами митної території України.

Чи справляється ПДВ при постачанні товарів на території ВЕЗ «Крим»?

Підпунктом 1 пункту 12.3 статті 12 Закону N 1636 визначено, що під час тимчасової окупації загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 ПКУ, статтею 271 МКУ, єдиний внесок, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об’єктів оподаткування (в тому числі об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Таким чином, при здійсненні платниками податку операцій з постачання товарів/майна, місцем постачання яких відповідно до пункту 186.1 та пунктів 186.2 — 186.4 статті 186 розділу V Податкового кодексу України визначена територія ВЕЗ «Крим», податок на додану вартість не справляється (тобто платники податку за такими операціями не визначають ні податкових зобов’язань, ні податкового кредиту).

Які правила ввезення/вивезення товарів на/з територію ВЕЗ «Крим»?

Вивезення товарів з території України на територію ВЕЗ «Крим» прирівнюється до вивезення товарів за межі митної території України та вважається експортом (підпункт 5 пункту 12.4 статті 12 Закону N 1636).

Відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. Таким чином, до операцій з вивезення товарів на територію ВЕЗ «Крим» з іншої території України застосовується нульова ставка ПДВ.

При цьому обов’язковою умовою застосування нульової ставки податку є наявність у митній декларації відповідної відмітки митниці, яка здійснює оформлення вивезення товару (вантажу) на територію ВЕЗ «Крим», про перетин товаром (вантажем) межі між територією ВЕЗ «Крим» та іншою територією України.

Платники податку, що здійснюють вивезення товарів з іншої території України на територію ВЕЗ «Крим», відображають такі операції у податковій декларації з податку на додану вартість у порядку, передбаченому для інших експортних операцій (у рядку 2.1 розділу I «Податковий зобов’язання»). У разі визначення від’ємного значення за результатами звітного періоду таке від’ємне значення враховується при визначенні сум бюджетного відшкодування у загальновстановленому порядку.

Ввезення товару з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України прирівнюється до ввезення товару із-за меж митної території України на митну територію України та вважається імпортом (підпункт 5 пункту 12.4 статті 12 Закону N 1636).

Такі операції є об’єктом оподаткування ПДВ на загальних підставах. Обсяг товарів, які ввозяться з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України, та ПДВ, сплачений під час їх митного оформлення, підлягає відображенню у податковій декларації з податку на додану вартість у відповідних рядках розділу II «Податковий кредит». За умови дотримання правил щодо формування податкового кредиту, встановлених ПКУ, такі суми податку можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Ставка податку (7 відс. або 20 відс.) чи режим звільнення від оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з ввезення товарів з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України застосовуватиметься залежно від режиму оподаткування та виду товару, який визначено ПКУ для операцій з ввезення таких товарів на митну територію України.

Звільнення від оподаткування ПДВ

Для операцій з ввезення на митну територію України товарів, що були вироблені, достатньо перероблені або ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на тимчасово окупованій території України (пункт 6.4 статті 6 Закону N 1636), та переведення (евакуації) матеріальних активів з ВЕЗ «Крим» на іншу територію України (підпункт «б» пункту 15.1 статті 15 Закону N 1636) передбачено звільнення від оподаткування ПДВ під час митного оформлення з наступними особливостями.

Ввезення товарів, що були вироблені, достатньо перероблені або ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на тимчасово окупованій території України

Якщо такі товари перебували на балансі підприємства, яке їх ввозить, до 27 квітня 2014 року, то їх ввезення на іншу територію України до 1 січня 2015 року буде здійснюватися без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (пункт 6.4 статті 6 Закону N 1636).

Перелік заходів нетарифного регулювання визначений підпунктом 14.1.61 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ.

До заходів тарифного регулювання у галузі імпорту відносяться митні тарифи, мита, податки і збори з товарів, що ввозяться на митну територію, включаючи податок на додану вартість та акцизний податок.

Таким чином, до 1 січня 2015 року операції з ввезення з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України товарів, визначених пунктом 6.4 статті 6 Закону N 1636, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

При ввезенні з ВЕЗ «Крим» на іншу територію України зазначених вище товарів для підтвердження права на застосування пільгового режиму оподаткування, визначеного пунктом 6.4 статті 6 Закону N 1636, платник може подати до митного органу документи, які підтверджують перебування таких запасів на балансі платника станом на 27 квітня 2014 року.

Такими документами можуть бути:

- баланс підприємства (інша фінансова звітність) станом на 1 січня 2014 року;

- інвентаризаційна відомість, складена за результатами проведення інвентаризації товарних залишків станом на 1 січня 2014 року чи на будь-яку іншу дату в 2013 — 2014 роках, але лише до 27 квітня 2014 року;

- для товарів, ввезених на митну територію України та випущених для вільного обігу на тимчасово окупованій території України, — митна декларація, оформлена до 27 квітня 2014 року за правилами, встановленими МКУ;

- первинні документи, що підтверджують придбання (виробництво) товарів до 27 квітня 2014 року.

Як здійснюється переведення (евакуація) матеріальних активів з ВЕЗ «Крим» на іншу територію України.

Згідно з підпунктом «б» пункту 15.1 статті 15 Закону N 1636 надається звільнення від будь-якого оподаткування (у тому числі згідно із статтею 271 МКУ) основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать юридичним особам, які переносять місце своєї діяльності з тимчасово окупованої території на іншу територію України, та вивозяться для подальшого використання у господарській діяльності, за умови, що такі основні засоби перебували на балансі підприємства станом на 1 січня 2014 року у вільному обігу на території України.

При переведенні (евакуації) з ВЕЗ «Крим» на іншу територію України матеріальних активів для підтвердження права на застосування пільгового режиму оподаткування, визначеного підпунктом «б» пункту 15.1 статті 15 Закону N 1636, платник може подати до митного органу документи, які підтверджують перебування таких запасів та матеріальних активів на балансі платника станом на 1 січня 2014 року.

Такими документами можуть бути:

- податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (додаток АМ до декларації);

- баланс підприємства (інша фінансова звітність) станом на 1 січня 2014 року, в якому відображена інформація про наявні необоротні активи;

- інвентаризаційна відомість, складена за результатами проведення інвентаризації необоротних активів станом на 1 січня 2014 року;

- для основних засобів, ввезених на митну територію України та випущених для вільного обігу на тимчасово окупованій території України, — митна декларація, оформлена до 1 січня 2014 року за правилами, встановленими МКУ;

- первинні документи, що підтверджують придбання (створення, виробництво) основних засобів до 1 січня 2014 року.

Основні засоби, переведені (евакуйовані) з ВЕЗ «Крим» на іншу територію України, можуть бути відчуженими до їх введення в експлуатацію за новим місцем розташування на іншій території України чи протягом 12 місяців після такого введення в експлуатацію за умови сплати податків, зборів згідно із статтею 30 розділу I ПКУ.

Тобто встановлена підпунктом «б» пункту 15.1 статті 15 Закону N 1636 умова надання податкової пільги визначає цільове призначення для основних засобів, ввезених на іншу територію України з території ВЕЗ «Крим», та встановлює обмеження щодо періоду їх відчуження.

Згідно з пунктом 30.8 статті 30 розділу I ПКУ податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, якщо основні засоби, ввезені з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України, будуть відчужені без введення їх в експлуатацію або до завершення 12 місяців після такого введення в експлуатацію, платник податку, який здійснив постачання таких основних засобів, має, крім податкових зобов’язань, нарахувати пеню в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за період з дати їх розмитнення до дати сплати нарахованих сум податку в бюджет.

РОЗ’ЯСНЕННЯ

Яка відповідальність передбачена за порушення правил сплати (перерахування) податків?

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

• при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

Пеня, визначена пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст. 129 ПКУ).

Згідно з ст. 163 прим. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року N 8073-X, із змінами та доповненнями, неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені ч. першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (веб-портал ДФС, вкладинка «Інформаційно-довідковий ресурс», дане роз’яснення у категорії 138.01).

Вчасно подавайте податкову звітність

Відповідно до п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 5 підрозд. 10 ПКУ штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального контролюючого органу, положень, прямо передбачених ПКУ, починають застосовувати до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п. 120.1 ст. 120 ПКУ, зокрема, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, а саме:

• в розмірі 170 гривень, за кожне неподання (несвоєчасне подання) декларації (розрахунку), зазначеної(ого) в одному акті;

• в розмірі 1020 гривень при повторному порушенні за несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів — для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.

Про сплату консолідованого податку на прибуток

Державна фіскальна служба України з метою належного адміністрування податку на прибуток підприємств повідомляє таке.

Порядок нарахування податку на прибуток у разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку — юридичної особи визначено п. 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України (далі — Кодекс).

Так, платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами розділу III Кодексу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.

У свою чергу 27 вересня 2014 року набрав чинності Закон України від 12 серпня 2014 року N 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі — Закон N 1636), яким передбачено особливості провадження економічної діяльності на тимчасово окупованій території України (АР Крим та м. Севастополя) та інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які перебувають на такій території або за її межами.

З урахуванням вимог пункту 12.3 ст. 12 Закону N 1636 під час тимчасової окупації справляння податку на прибуток підприємств здійснюється з урахуванням, зокрема, таких особливостей:

платники податку на прибуток підприємств, які мають відокремлені підрозділи на території вільної економічної зони «Крим», та платники зазначеного податку із місцезнаходженням на території вільної економічної зони «Крим», які мають відокремлені підрозділи на іншій території України, не можуть сплачувати податок на прибуток підприємств на консолідованій основі;

податок на прибуток під час тимчасової окупації не справляється з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об’єктів оподаткування (в тому числі об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Враховуючи викладене вище, платники податку на прибуток підприємств з місцем розташування на іншій території України, які мають відокремлені підрозділи на території вільної економічної зони «Крим», та прийняли рішення про сплату консолідованого податку на прибуток, провадять сплату такого податку консолідовано за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням відокремлених підрозділів з місцем розташування на іншій території України.

При цьому при розрахунку показників консолідованої податкової декларації з податку на прибуток не враховуються доходи/витрати відокремлених підрозділів, які розташовані на території вільної економічної зони «Крим», за період тимчасової окупації.

Платники податку на прибуток із місцезнаходженням на території вільної економічної зони «Крим», які мають відокремлені підрозділи на іншій території України, не можуть сплачувати податок на прибуток підприємств на консолідованій основі. Такі відокремлені підрозділи із місцезнаходженням на іншій території України сплату податку на прибуток здійснюють самостійно як окремі платники цього податку на такій іншій території України.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Міжрегіональному головному управлінню ДФС — Центральному офісу з обслуговування великих платників довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.

В каких случаях в ф. № 1ДФ можно применять метод сторно

Результаты проведенного окончательного расчета с работником, прекращающим трудовые отношения, налоговый агент отражает в отчете ф. № 1ДФ. В случае возврата работником суммы излишне выплаченного дохода, налоговый агент отражает такой возврат с отрицательным значением в составе отчета по ф. № 1ДФ за любой следующий налоговый период, в течение которого состоялось такое возвращение средств.

Доход начислен, но не выплачен: когда перечислять военный сбор

Если доход начисляется налоговым агентом, но не выплачивается плательщику налога, то налог с такого начисленного дохода подлежит перечислению в бюджет не позднее 30 календарных дней, следующих за месяцем начисления дохода.

Следовательно, военный сбор, подлежащий удержанию с начисленного, но не выплаченного дохода, подлежит перечислению в бюджет налоговым агентом не позднее 30 календарных дней, следующих за месяцем начисления дохода.

Как учитывать расходы, связанные с участием в новогодних выставках и ярмарках

ГФСУ обращает внимание, что выставка – это мероприятие, связанное с демонстрацией продукции, товаров и услуг, способствующее продвижению их на внутренний и внешний рынок с учетом его конъюнктуры, созданию условий для проведения деловых переговоров в целях заключения договоров поставки или протоколов о намерениях, образования совместных предприятий, получения инвестиций.

Ярмарка – это мероприятие, непосредственно связанное с розничной или оптовой торговлей, проводится регулярно в определенном месте и в определенный срок.

Поскольку выставки и ярмарки непосредственно связаны с продвижением и реализацией товаров (работ, услуг), то расходы, понесенные плательщиком налога в связи с участием в выставках и ярмарках, учитываются при определении объекта налогообложения как расходы на сбыт.

Такие расходы признаются расходами того отчетного периода, в котором они были осуществлены, согласно правилам ведения бухгалтерского учета.

Податок на прибуток підприємств

Які доходи визначаються як доходи з джерелом походження з території ВЕЗ «Крим»?

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України від 12.08.2014 № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону № 1636 встановлено, що юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента. Юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на іншій території України, прирівнюється з метою оподаткування до резидента.

Згідно з п. 5.7 ст. 5 Закону № 1636 будь-які доходи з джерелом їх походження з території ВЕЗ «Крим», одержані особою, прирівняною до резидента згідно з нормами п. 5.3 ст. 5 Закону № 1636, підлягають оподаткуванню як іноземні доходи за загальними правилами, встановленими Податковим кодексом України.

З урахуванням п. 5.2 ст. 5 ПКУ для регулювання відносин оподаткування поняття «доходи» застосовуються у значенні, визначеному ПКУ.

Зокрема, п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що доходи — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Враховуючи те, що на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, то під доходами з джерелом їх походження з території ВЕЗ «Крим», одержаними особою, прирівняною до резидента згідно з нормами п. 5.3 ст. 5 Закону № 1636, розуміються доходи, визначені п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Чи можуть платники податку, які мають відокремлені підрозділи на території ВЕЗ «Крим», сплачувати податок на консолідованій основі ?

Пунктом 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами розділу ІІІ ПКУ та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

У свою чергу 27.09.14 набрав чинності Закон України від 12.08.14 № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», яким передбачено особливості провадження економічної діяльності на тимчасово окупованій території України (АР Крим та м. Севастополя).

З урахуванням вимог пункту 12.3 ст. 12 Закону № 1636 під час тимчасової окупації справляння податку на прибуток підприємств здійснюється з урахуванням, зокрема, таких особливостей:

Таким чином, платники податку на прибуток підприємств з місцем розташування на іншій території України, які мають відокремлені підрозділи на території вільної економічної зони «Крим», та прийняли рішення про сплату консолідованого податку на прибуток, провадять сплату такого податку консолідовано за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням відокремлених підрозділів з місцем розташування на іншій території України.

Як оподатковуються доходи нараховані (виплачені) на користь осіб, які мають податкову адресу (місцезнаходження) на території вільної економічної зони «Крим»?

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у п. 160.3 — 160.7 ст. 160 ПКУ, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 160.1 ст. 160 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п. 160.2 ст. 160 ПКУ).

Порядок справляння податків на території вільної економічної зони «Крим» встановлено Законом України від 12.08.14 № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Згідно з п. 5.3 ст. 5 Закону №1636 юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента. Юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на іншій території України, прирівнюється з метою оподаткування до резидента.

Пунктом 2.2 ст. 2 Закону №1636 встановлено, що функціонування ВЕЗ «Крим» під час режиму тимчасової окупації її території здійснюється з урахуванням особливостей, визначених розд. II «Перехідні положення» Закону.

Зокрема, п.п. 9 п. 12.3 ст. 12 «Перехідних положень» Закону №1636визначено, що будь-які доходи з джерелом їхнього походження з іншої території України, що нараховуються (виплачуються) на користь осіб, прирівняних до нерезидентів, оподатковуються за правилами, встановленими для їхньої виплати (репатріації) за кордон України.

При цьому згідно з п. 5.6 ст. 5 Закону №1636 пільги, встановлені для оподаткування доходів, визначених п.п. «і» п. 160.1 ст.160 ПКУ, не застосовуються.

Отже, порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, встановлених ст. 160 ПКУ, поширюється на будь-якого резидента, який виплачує такі доходи на користь юридичних осіб, прирівняних до нерезидентів згідно з п. 5.3 ст. 5 Закону №1636.

Разом з цим, норми п. 103.1 ст. 103 ПКУ щодо застосування правил міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України не враховуються при виплаті таких доходів особам, прирівняним до нерезидентів згідно з п. 5.3 ст. 5 Закону №1636. (п. 5.4 ст. 5 Закону №1636).

Які особливості включення до складу витрат підприємства витрат, понесені на оплату вартості товарів (робіт, послуг), поставлених особою яка має податкову адресу на території ВЕЗ «Крим»?

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України від 12.08.14 № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон), який набрав чинності з 27.09.2014, на території вільної економічної зони «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб.

Згідно з п. 5.3 ст. 5 Закону фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Витрати юридичної особи, прирівняної до резидента, що були понесені на оплату вартості товарів (робіт, послуг), поставлених особою, прирівняною до нерезидента, включаються до складу витрат такої особи у сумі, передбаченій п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу (далі – ПКУ) для офшорних компаній (у розмірі 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг)) (п. 5.11 ст. 5 Закону).

Разом з цим, функціонування ВЕЗ «Крим» під час режиму тимчасової окупації її території здійснюється з урахуванням особливостей, визначених розд. II «Перехідні положення» Закону (п. 2.2 ст. 2 Закону).

Зокрема, п.п. 8 п. 12.3 ст. 12 розд. II «Перехідні положення» Закону встановлено, що під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що під час тимчасової окупації норми п. 5.11 ст. 5 Закону не застосовуються.

Отже, під час тимчасової окупації витрати платника податку на прибуток — юридичної особи, прирівняної до резидента, понесені на оплату вартості товарів (робіт, послуг), поставлених особою, прирівняною до нерезидента, включаються до складу витрат такого платника на загальних підставах за правилами, встановленими розд. ІІІ ПКУ, без урахування норми п. 5.11 ст. 5 Закону.

Як перераховується дохід в іноземній валюті при експорті товарів (робіт, послуг) в частині їх вартості, що не була (була) сплачена у попередніх звітних періодах, якщо звітним (податковим) періодом є рік?

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

При цьому суми попередньої оплати (авансу), отримані від покупців в рахунок оплати вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг) або сплачені продавцям, на підставі п.п. 136.1.1 та п.п. 139.1.3 ПКУ не включаються до складу доходів чи витрат звітного періоду.

Пунктом 153.1.1 п. 153.1 ст. 153 ПКУ встановлено, що доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Отже, доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів (виконанням робіт, наданням послуг), визначаються таким чином:

у частині їхньої вартості, що не була сплачена у попередньому звітному році, – у національній валюті за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів. Тобто на дату переходу покупцеві права власності на товар (при реалізації товарів) або дату складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (при реалізації робіт та послуг).

- у частині раніше отриманої оплати (в попередніх звітних періодах) – за курсом, що діяв на дату її отримання. Тобто за фактом переходу права власності на товар чи підписання акта виконаних робіт (наданих послуг), але за офіційним курсом НБУ на дату отримання попередньої оплати.

Как определить дату возникновения расходов при предоплате страховых взносов

Если операция обеспечивает получение экономических выгод в течение нескольких отчетных периодов, то расходы по такой операции признаются путем системного распределения ее стоимости между соответствующими отчетными периодами. Такая норма предусмотрена в П(С)БУ 16 «Расходы».

В состав расходов отчетного периода включается только соответствующая сумма расходов, связанная со страхованием независимо от наличия предварительной оплаты.

Признание таких расходов осуществляется на основании надлежаще оформленных первичных документов.

Следовательно, в случае осуществления предварительной оплаты страховых взносов за длительное время их размер и дату возникновения в составе расходов страхователь определяет путем системного распределения стоимости этой операции между соответствующими отчетными периодами.

Фізичним особам – приватним підприємцям

Як визначається дохід фізичної особи-платника єдиного податку при здійсненні операцій з експорту товарів (робіт, послуг), якщо валютні кошти надходять на розподільчий рахунок та частина валютної виручки підлягає обов’язковому продажу?

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 ПКУ).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої та п’ятої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).

Разом з цим, абзацом першим п. 2 постанови Правління НБУ від 01.12.14 року № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» на період з 03 грудня 2014 року до 03 березня 2015 року встановлено вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону, зокрема на користь фізичних осіб – підприємців.

Уповноважений банк зобов’язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим п. 2 Постанови № 758 поширюється вимога щодо обов’язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання».

Виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок уповноважений банк зобов’язаний здійснити обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті у розмірі 75 відсотків (абзаци другий, тринадцятий – шістнадцятий пункту 2 Постанови № 758).

Згідно з вимогами п.п. 5.3 п. 5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.03 № 492 зі змінами та доповненнями, на поточні рахунки в іноземній валюті зараховуються кошти, зокрема перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) через розподільчі рахунки.

Враховуючи те, що розподільчі рахунки використовуються банківськими установами при перерахуванні певних видів доходів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів як транзитні, то до складу доходу платника єдиного податку від здійснення операцій з експорту товарів (робіт, послуг) включається сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок в гривнях від обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України. Валютні кошти, перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження їх на валютний рахунок фізичної особи – підприємця.

Чи необхідно підприємцю — платнику єдиного податку реєструвати нову книгу обліку доходів (доходів і витрат) у разі зміни податкової адреси?

Згідно з п. 296.4 ст. 296 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси (п. 294.7 ст. 294 ПКУ).

Подання податкових декларацій фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку та сплата єдиного податку за наступні податкові (звітні) періоди здійснюється до контролюючого органу за місцем нової податкової адреси (місцем проживання).

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом МФУ від 15.12.2011 № 1637.

Відповідно до п. 2 Порядків №1637 прошнурована та пронумерована Книга обліку доходів або Книга обліку доходів і витрат (далі – Книги) безоплатно реєструється в контролюючому органі за основним місцем обліку платників податку.

Дані Книги використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку (п. 7 Порядків №1637).

Отже, у разі зміни податкової адреси (місця проживання), пов’язаної зі зміною адміністративного району, фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку необхідно зареєструвати нову книгу обліку доходів (доходів і витрат) у контролюючому органі за новим місцем обліку.

У разі зміни податкової адреси (місця проживання) в межах одного адміністративного району фізична особа – підприємець – платник єдиного податку продовжує здійснювати записи наростаючим підсумком у зареєстрованій книзі обліку доходів (доходів і витрат).

Чи мають право фізичні особи – платники єдиного податку, які перебувають на обліку в Донецькій та Луганській областях, не подавати податкову звітність та не сплачувати податки, збори, платежі на час проведення антитерористичної операції?

Граничні строки подання платниками податків податкової звітності можуть бути збільшені на період дії обставин непереборної сили. Для цього платник податків зобов’язаний звернутися до контролюючого органу за місцезнаходженням із відповідною заявою та документальним підтвердженням, отриманим від Торгово-промислової палати України, протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили.

Чи звільняється фізична особа- платник єдиного податку від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку у разі мобілізації на військову службу на особливий період?

Відповідно до п. 25 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь період їх військової служби звільняються, зокрема від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ.

Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до контролюючого органу за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Детские новогодние подарки стоимостью 609 грн. не облагаются НДФЛ

В общий налогооблагаемый доход не включается стоимость подарков, если их стоимость не превышает 50% одной минимальной заработной платы (в расчете на месяц) за исключением денежных выплат в любой сумме. В 2014 году стоимость таких подарков не должна превышать 609,0 грн. Стоимость таких подарков отражается в налоговом расчете по ф. № 1ДФ с признаком дохода «160».

Если стоимость детских новогодних подарков и билетов, предоставленных налогоплательщику, превышает 609,0 грн., то сумма такого превышения облагается налогом на доходы физических лиц по ставкам 15% и/или 17% и отражается в налоговом расчете по ф. № 1ДФ по признаку дохода «126» как дополнительное благо.

Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

Інформацію надано:

Інформаційно-комунікаційним сектором

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Заоріжжя