Логин

Октябрь 2014
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Авг   Ноя »
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
180х68 YOUCONTROL
transparency_ua-01
ЦЕДЕМ
47887_original
banner_PRAVO-Z_180x68
banner_ZMINA_180x68
banner_UNCPD_180x68
banner_GURT_180x68
banner_GROM-PROS_180x68

Наша кнопка

Разместите нашу кнопку
у себя на сайте

Народная защита
Размер кнопки - 180x68px

код кнопки:
<a href="http://захист.zp.ua" > title="Народная защита" target="_blank"> <img src= "http://xn--80ane0bfp.zp.ua/wp-content/uploads/2012/03/nz-banner_180x68.gif" /></a>

Податкова інформує!

Які товари належать до підакцизних груп товарів

До підакцизних товарів належать:

- спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений газ;

- автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Перелік підакцизних товарів визначено п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України.

При цьому, платниками акцизного податку є:

- особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

- особа — суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію)митну територію України;

- фізична особа — резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства;

- особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;

- особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом;

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог;

- особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов;

- особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов;

- замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують податок виробнику.

Перелік платників акцизного податку визначений ст. 212 Податкового кодексу України.

Платники ФСП сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності

Платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками земельного податку за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Водночас, орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності такі платники сплачують відповідно до укладеного договору оренди землі.

Нагадуємо, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками, зокрема, земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва).

Порядок сплати орендної плати регулюється ст. 288 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями.

Оподаткування доходів громадян

Чи застосовуються податкові соціальні пільги до доходів платника податку, інших ніж заробітна плата?

Положеннями Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до:

- доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

- заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;

- доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв,  але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.

За якою ставкою податку на доходи оподатковується доходи отримані фізичними особами підприємцями від здійснення підприємницької діяльності?

Згідно з положеннями статті 167  Податкового  кодексу  України  ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 (фізичні особи – підприємці) і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Юридична особа – резидент виплачує роялті фізичним особам – нерезидентам. Чи обов’язково в даному випадку потрібно отримати ідентифікаційні номери фізичним особам – нерезидентам? Якщо так, який порядок їх отримання?

Відповідно до пп. «б» п. 176.2  Податкового кодексу України (далі ПКУ), особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) до органу ДПС за місцем свого розташування.

В податковому розрахунку ф. № 1ДФ відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті).

Отже, податковий розрахунок ф. № 1ДФ (як в електронній версії так і на паперових носіях) має обов’язково містити реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті).

Відповідно до п. 70.5 ПКУ фізична особа – платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному органу державної податкової служби облікову картку фізичної особи – платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу.

Згідно з п. 1 р. VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків іноземці та особи без громадянства для реєстрації додають до Облікової картки фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР документ, що посвідчує особу (документ, що посвідчує особу, має містити необхідні для реєстрації реквізити, а саме: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство), та засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою цього документа.

Фізичні особи – іноземці та особи без громадянства подають Облікову картку до органів державної податкової служби в  областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з п. 4 р. VII Положення облікова картка фізичної особи може бути подана через законного представника чи уповноважену особу за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на проведення реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі. Для реєстрації іноземців та осіб без громадянства додатково подається засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад на українську мову документа, що посвідчує особу іноземця чи особи без громадянства.

Який порядок оподаткування доходів громадян, які є найманими працівниками у інших фізичних осіб?

На даний час значна кількість громадян використовують працю інших громадян, зокрема, працю домогосподарок, нянь, садівників, кухарів та інших. Тобто, громадяни, які працюють у інших громадян є найманими працівниками, а фізичні особи, які використовують таку працю  відповідно є працедавцями.

Порядок оформлення трудових відносин між працівником і фізичною особою – працедавцем має свої особливості, які визначаються Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженим наказом Міністерства праці від 08.06.2001 року № 260. Цей Порядок поширюється на фізичних осіб, які використовують найману працю, зокрема, на фізичних осіб — підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо). Зазначеним Порядок визначено, що громадяни зобов’язані укласти трудовий договір між працівником і фізичною особою. Укладений у письмовій формі трудовий договір  у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.

Оподаткування податком на доходи  заробітної плати та інших доходів, виплачених найманим працівникам, регулюється  Розділом ІУ  Податкового кодексу України. Як визначено положеннями Кодексу, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Таким чином громадяни, які отримували протягом звітного року доходи не від податкових агентів, зокрема від інших фізичних осіб, зобов’язані до 1 травня року, що настає за  звітним,  надати податкову декларацію в якій відобразити суму отриманого доходу, суму сплаченого протягом звітного року податку та податкового зобов’язання. Сума податкового зобов’язання, зазначена в податковій декларації, сплачується громадянами самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним.

Які документи для застосування податкової соціальної пільги надаються громадянином,  який утримує дитину-інваліда віком до 18 років?

Порядок  подання документів для застосування податкової соціальної пільги затверджений постановою КМУ  від 29.12.2010р.  № 1227, якою  визначено,  що платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 18 років,  для застосування податкової соціальної пільги, крім заяви про застосування пільги подає:

- копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

- копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

- пенсійне посвідчення дитини або довідку медико-соціальної експертизи для заявника, який утримує дитину-інваліда віком від 16 до 18 років;

- медичний висновок, виданий закладами МОЗ в установленому порядку (якщо із заявою звертається платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 16 років).

Який порядок оподаткування доходів  від надання  громадянами в оренду нерухомості?

Порядок оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)   визначений  статтею 170 Податкового кодексу України  (далі ПКУ).

Податковим агентом платника податку — орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Податковим агентом платника податку — орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Нерухомість, що належить фізичній особі — нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу — підприємця або юридичну особу — резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку — орендодавець.

При цьому:

а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов’язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації;

б) у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору оренди об’єктів нерухомості нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про такий договір органу державної податкової служби за податковою адресою платника податку — орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації нотаріус несе відповідальність, передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності.

Суб’єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), зобов’язані надіслати інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації рієлтер несе відповідальність, передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності.

Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців

Які фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку?

Згідно з положеннями Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи — підприємці, які здійснюють:

- діяльність з організації, проведення азартних ігор;

- обмін іноземної валюти;

- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

- видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

- видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

- діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Податкового кодексу України;

- діяльність з управління підприємствами;

- діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

- діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;

- технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту.

Також не можуть бути платниками єдиного податку:

- фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

- страхові (перестрахові) брокери;

- фізичні особи — нерезиденти;

- суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідна норма визначена п. 291.5 ст. 291 р. XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями.

Який звітний період передбачений  для платників єдиного податку?

Згідно  з положеннями Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої — шостої груп є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Для суб’єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб — підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.

Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб’єктів господарювання (новостворених), які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої — шостої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

Для суб’єктів господарювання, які утворюються в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов’язання чи податковий борг і подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування.

У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.

У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси.

Від сплати яких податків звільняються платники єдиного податку»?

Згідно з положеннями Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 підпункту 293.3.1 пункту 293.3 або підпунктом 1 підпункту 293.3.2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.

У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону.

Платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Чи обкладається збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства виручка від реалізації кулінарних виробів що містять алкогольні напої?

Відповідно до п.п. 1.1. п. 16 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського  харчування алкогольні напої та пиво.

Об’єктом оподаткування збором є виручка – товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі (п.п. 1.3. п. 16 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Відповідно до статті 14 ПКУ алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД (п.п. 14.1.5 п. 14.1); пиво – насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, який зазначений у товарній позиції 2203 згідно з УКТ ЗЕД (п.п. 14.1.144  п. 14.1).

Отже, оскільки кулінарні вироби та страви не відносяться до алкогольних напоїв, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства не сплачується з виручки від реалізації такої продукції.

Чи є об’єктом оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства експорт алкогольних напоїв та пива?

Відповідно до п.п. 1.3. п. 16 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування збором є виручка – товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Згідно із п.п. 1.1. п. 16 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПКУ платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торгівельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Реалізація підакцизних товарів (продукції) – будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) – це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення.

Отже, експорт це вивезення товарів за межі митної території України.

При цьому відповідно до п.п. 1.3 п. 16 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПКУ до об’єкту оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства не належать  операції вивезення (експорту) підакцизних товарів.

Таким чином, експорт алкогольних напоїв та пива не є об’єктом оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

На який рахунок у 2014 році сплачується збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та до якого контролюючого органу подається розрахунок суми збору, якщо торгівля здійснюється на території іншої адміністративно-територіальної одиниці (не за місцем перебування на обліку)?

Пунктом 6 «Прикінцевих положень» Закону України від 16.01.14 року № 719-VI «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (зі змінами та доповненнями) на 2014 рік зупинено дію абзацу першого підпункту 1.5 щодо сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на спеціальний рахунок центрального органу виконавчої влади, підпунктів 1.6 щодо розподілу та використання сум збору і 1.7 щодо заборони нецільового використання зазначених коштів пункту 16 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Згідно із ст. 10 Закону № 719 збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства належить до складу доходів загального фонду Державного бюджету України на 2014 рік.

Отже, у 2014 році платники збору подають розрахунок суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства контролюючому органу за місцем перебування на податковому обліку та сплачують такий збір до загального фонду Державного бюджету України.

Чи може платник податків оскаржити в одній скарзі декілька рішень органу доходів і зборів?

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Вимоги до оформлення скарги визначені п. 4.1 р. IV Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 № 848.

Платник податків може оскаржити в одній скарзі всі рішення органу доходів і зборів, оскільки чинним законодавством не встановлено таких обмежень.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для юридичних осіб

Якщо у Єдиному державному реєстрі (або у статуті юридичної особи) визначені види діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, чи є це підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку ?

Відповідно до п. 299.6 ст. 299 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання  як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність  такого суб’єкта вимогам, встановленим ст. 291 ПКУ;

2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб’єктом вимог, встановлених п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.

Види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (юридичним особам) бути платниками єдиного податку у разі їх здійснення, наведено у п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

Юридичні особи – платники єдиного податку відповідно до п.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Отже, наявність у Єдиному державному реєстрі або у статуті юридичної особи таких видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, не є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку за умови, що такі види діяльності не здійснюються.

Юридична особа може перейти на спрощену систему оподаткування протягом року

Суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів може перейти на спрощену систему оподаткування. Зробити це можна шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

Юридична особа має право перейти на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року. До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік

Такий перехід може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано відповідні вимоги (встановлені в п. 291.4 ст.291 ПКУ).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування регулюється ст. 298 Податкового кодексу України.

Чи необхідно юридичній особі, до складу якої входять філії, у разі переходу на застосування спрощеної системи оподаткування, повідомляти контролюючі органи, за місцезнаходженням філій, про обрання спрощеної системи оподаткування?

Умови перебування юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у відповідних групах платників єдиного податку встановлені п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Згідно з п.п. 298.1.4 п. 298 ст. 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених гл. 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» Розділу XIV ПКУ.

При цьому до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається загальна сума доходу, отриманого юридичною особою, з урахуванням доходів відокремлених підрозділів  та філій такої особи.

Реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 ПКУ).

Слід зазначити, що не можуть бути платниками єдиного податку представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку  (п.п. 291.5.6 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).

Доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ (п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ).
Тобто, у заяві про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування юридична особа, до складу якої входять відокремлені підрозділи та філії, повинна зазначити також інформацію про такі відокремлені підрозділи та філії.

При цьому, нормами ПКУ не встановлено обов’язок юридичної особи щодо повідомлення контролюючих органів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів та філій про обрання спрощеної системи оподаткування.

Які наслідки для платника єдиного податку мають операції заліку однорідних вимог за відвантажені товари?

Відповідно до п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України (далі ПКУ)  платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

При цьому бартерна (товарообмінна) операція – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору  (п.п. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 Кодексу, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3  п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Тобто, платники  єдиного податку не мають права здійснювати бартерні операції, у тому числі погашати заборгованість за відвантажені товари (надані послуги) в інший спосіб, ніж  в грошовій формі.

У якій сумі визначається дохід за договорами комісії юридичною особою — комісіонером, який перебуває на спрощеній системі оподаткування?

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній  формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Разом з цим у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу). Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановленим у договорі комісії (ст. 1013 Цивільного кодексу).

Таким чином, особливістю договорів комісії як і договорів доручення, транспортного експедирування, агентських договорів є те, що за ними право власності на товар чи послугу не переходить до комісіонера (повіреного). За посередницькі послуги комісіонер (повірений) отримує винагороду від комітента (довірителя), яка і є його доходом.

Отже, для визначення права перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та обчислення суми єдиного податку, доходом юридичної особи – платника єдиного податку, який здійснює комісійну торгівлю, є сума отриманої винагороди.

Платник єдиного податку придбав безготівкові банківські метали, чи здійснюється перерахунок курсових різниць?

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 4 та 6 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).

Зокрема, п. 8 П(С) БУ 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженого наказом МФУ від 25.02.2000 № 39, встановлено, що суб’єкти малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат, визнають витрати і доходи з  урахуванням вимог ПКУ.

Згідно з п.п. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 ПКУ у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.

Також п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПКУ передбачено визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Відповідно до п. 4 П(С) БУ 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом МФУ від 10.08.2000 № 193, курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (чи визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу (п. 8 П(С)БО № 21).

Отже, юридична особа – платник єдиного податку повинна здійснювати визначення курсових різниць у разі придбання банківських металів, їх збереження на рахунках, у тому числі розміщення на депозит, а також при їх продажу.

Доходом платника єдиного податку є суми позитивного значення курсових різниць. При цьому суми від’ємних курсових різниць не зменшують базу оподаткування єдиним податком.

У разі ліквідації підприємства — платника єдиного податку чи включається до складу доходу сума отриманої поворотної фінансової допомоги?

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку – юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

До складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців  з дня її отримання (п.п. 3 п.292.11 ст. 292 ПКУ).

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення юридичної особи (крім перетворення) – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п.п. 2 п. 299.10 ст. 299 ПКУ).

Враховуючи викладене, сума поворотної фінансової допомоги не включається до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку за умови повернення протягом 12  календарних місяців з дня її отримання.

Якщо суми поворотної фінансової допомоги не повертаються за домовленістю сторін, то не виконується умова п.п. 3 п. 292.11 ст. 292 ПКУ щодо повернення суми поворотної фінансової допомоги. У цьому випадку сума поворотної фінансової допомоги включається до складу доходу платника єдиного податку – юридичної особи.

У разі зміни адміністративного району до якого контролюючого органу повинна подаватись податкова декларація платника єдиного податку?

Згідно з п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл. 1 Розділу XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси (п. 295.4 ст. 295 ПКУ).

Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (п. 296.4 ст. 296 ПКУ).

У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу  заяву щодо зміни податкової адреси (п. 294.7 ст. 294 ПКУ).

У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку, зокрема четвертої та шостої груп разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися  такі зміни (п. 298.6 ст. 298 ПКУ).

З урахуванням особливостей сплати єдиного податку, встановлених п. 294.7 ст. 294 ПКУ, у разі зміни податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративного району юридичною особою – платником єдиного податку, подання податкової декларації платника єдиного податку та сплата єдиного податку здійснюється за попереднім місцем податкової адреси останній раз за податковий (звітний) період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо  зміни податкової адреси.

Подання податкових декларацій платника єдиного податку та сплата єдиного податку за наступні податкові (звітні) здійснюється до контролюючого органу за місцем нової податкової адреси.

Яким чином відображаються у податковій декларації платника єдиного податку суми податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам?

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходів з джерелом його походження з України, отриманих таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), зобов’язані утримувати податок з таких доходів.

До переліку податків та зборів, платниками яких не є платники єдиного податку, не віднесено податок з доходів, отриманих нерезидентом з джерелом їх походження з України (п.297.1 ст. 297 ПКУ).

Тобто резидент — юридична особа незалежно від системи оподаткування, на якій перебуває така особа, повинна утримувати та перераховувати до відповідного бюджету податок з доходів нерезидента у разі здійснення ним на користь нерезидента або уповноваженої особи будь-якої виплати з доходів з джерелом його походження з України.

Окрема форма податкової звітності про суми податків, які утримуються при виплаті доходів  (прибутків) нерезидентам, відсутня.

У податковій декларації платника єдиного податку – юридичної особи не передбачено відображення сум податків, які утримуються   при виплаті доходів нерезидентам.

Водночас, відповідно до форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства  затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.13 № 872, у рядках 17 – 19 декларації зазначається сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період. Розрахунок такої суми податків здійснюється у додатку ПН до декларації.

Отже, юридичні особи – платники єдиного податку не відображають у податковій декларації платника єдиного податку – юридичної особи суми податків, які утримують при виплаті доходів нерезидентам. Такі особи подають до органів доходів і зборів за своїм місцезнаходженням декларацію з заповненими рядками 17 — 19 та додатком ПН до декларації. Інші додатки до декларації не подаються, а незаповнені рядки у ній прокреслюються.

Где проводится учет налогоплательщиков, зарегистрированных в Крыму?

Для обеспечения реализации права граждан Украины на присвоение регистрационного номера учетной карточки плательщика налоговфизические лица, местом жительства (регистрации) которых является АР Крым и г. Севастополь, могут обратиться в любой территориальный орган ГФС Украины для:

- подачи учетных карточек физлиц-плательщиков налогов для регистрации в Государственном реестре физических лиц-плательщиков налогов или сообщения (для физических лиц, которые через свои религиозные убеждения отказываются от принятия регистрационного номера учетной карточки плательщика налогов) для регистрации в отдельном реестре Государственного реестра;

- получения документа, удостоверяющего регистрацию в Государственном реестре;

- внесения в паспорта граждан Украины данных о регистрационном номере учетной карточки налогоплательщика, внесения отметки о наличии права осуществлять любые платежи по серии и номеру паспорта гражданина Украины (для лиц, которые через свои религиозные убеждения отказываются от номера);

- получения сведений об источниках/сумме доходов.

Юридические лица и ФЛП, которые изменили местонахождение (место жительства) с территории АР Крым и г. Севастополя на местонахождение/место жительства в областях и г. Киеве, учитываются в органах ГФС по новому местонахождению (месту жительства) после получения сведений из Единого государственного реестра об изменении местонахождения/места жительства или заявления по ф. № 1-ОПП или по ф. № 5-ОПП с отметкой «Изменения» (для налогоплательщиков, сведения о которых не содержатся в Едином государственном реестре).

Обособленные подразделения с местонахождением на территории АР Крым и г. Севастополе учитываются в органах ГФС по местонахождению головных предприятий, которые находятся на учете в органах ГФС в областях и г. Киеве.

Учет юридических лиц и ФЛП, местонахождением (местом жительства) которых являются АР Крым и г. Севастополь, обеспечивается в Генической объединенной государственной налоговой инспекцииГлавного управления Миндоходов в Херсонской области (75500, Херсонская область, г. Геническ, ул. Братьев Коваленко, д. 60, отдел информационных технологий и учета плательщиков тел. (05534)3-16-46).

З 1 січня 2015 року звітуємо з ПДВ в електронній формі

На даний час подавати звітність дистанційно зобов’язані платники податків, які належать до великих та середніх підприємств.

Відповідно до останніх змін, внесених до Податкового кодексу Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII пункт 49.4 статті 49 доповнено абзацом другим, яким встановлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Зазначені зміни наберуть чинності з 1 січня 2015 року.

При цьому подання декларації в паперовому вигляді з цієї дати не передбачено.

Для подання звітності в електронному вигляді суб’єкт господарювання має отримати посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб, підписи яких є обов’язковими для подання звітності у паперовій формі.

Посилені сертифікати електронних ключів оформлюються цілком безкоштовно і дають можливість подавати до органів Державної фіскальної служби  звітність в електронному вигляді зі свого робочого місця, офісу чи дому.

Інформацію надано

Інформаційно-комунікаційним сектором

ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

 

Оставить комментарий

  

  

  


+ восемь = 14

Вы можете использовать эти HTML-тэги

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>