23 квітня 2014 року пройшло перше засідання суду за позовом журналісту Надії Бурдєй до Управління капітального будівництва Запорізької ОДА з приводу відмови в наданні публічної інформації.
С праву в суді вела член Мережі захисників права на доступ до публічної інформації, Голова Правління ЗОГО «Народний Захист» Наталія Заболотна за підтримки проекту «Забезпечення судового захисту права на інформацію за підтримки Фонду та Мережі захисників права на доступ до інформації». Проект здійснюється громадською організацією «Інститут Медіа Права» за підтримки Програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження». .
УБК ОДА стверджував що підставою для відмови у наданні кошторисної частини є віднесення запитуваної інформації до інформації з обмеженим доступом ( конфеденційної) на підставі ЦК України (авторське право). Вимоги Закону «Про доступ до публічної інформації» щодо неможливості віднесення інформації про використання бюджетних коштів до інформації з обмеженим доступом відповідача не бентежила.
Також було відмовлено в наданні актів виконаних робіт на підставі того, що відсутні конкретні реквізити документу, що також є порушенням Закону.
Відповідь:
Відмову було оскарджено до керівництва ЗОДА.
У своїй відповіді пан Пелих наполягав, що запитувана інформація не може бути надана через письмову заборону інституту-розробника проекту, який , до того ж, є державною установою.
В судовому засіданні відповідач надав заперечення на позов аналогічні мотивуванню у відмовах.
Натомість, Наталія Заболотна наполягала на тому, що запитувана інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом апріорі. До того, ж запитувана інформація є суспільно-важливою і необхідною для забезпечення проведення громадського контролю. Т.я. є підстави вважати, що при реалізації цього проекту має місце нецільове використання коштів, але довести це можливо порівнявши кошторис із актами виконаних робіт.
Також в залі суду відповідачем було надано лист інституту-розробника, який, ніби то став причиною відмови.
Наталія Заболотна наполягала на тому, що розпорядником не вжито заходів, згідно ЗУ «Про доступ» по перевірці і обгрунтуванню при закритті інформації. ( трискладовий тест, інформація про використання бюджетних коштів, інформація , забезпечення конституційних прав), оскільки саме розпорядник відповідає за належне виконання Закону.
А також на тому, що Закон “Про доступ до публічної інформації” та інші Закони прямо забороняють відносити певні відомості до інформації з обмеженим доступом, у тому числі – до конфіденційної інформації. Так, у ч. 5 ст. 6 Закону заборонено обмежувати доступ, у тому числі відносити до конфіденційної інформацію про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном.
А відповідно до статей 7 та 13 Закону не може бути віднесена до конфіденційної така інформація:
1) інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного або місцевого бюджету, у тому числі бюджету АРК;
3) інформація щодо умов постачання та цін на товари/послуги, які постачаються/надаються суб’єктами господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями
5) інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація), якою володіють суб’єкти господарювання. Перелік інформації, яка становить суспільний інтерес, міститься в ч. 2 ст. 29 Закону “Про інформацію”.
Також нагадала, що Розпорядники інформації, визначені частиною 1 статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією( навіть якщо вона такою і є), можуть поширювати її за відсутності згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
А також наголосила на тому, що за розголошення суспільно необхідної інформації передбачено пунктом 3 статті 31 Закону України «Про інформацію». Однак дана норма звільняє від відповідальності тільки в тому випадку, якщо статус інформації як суспільно необхідної був підтверджений рішенням суду.
Безпідставність же відмови в наданні актів виконаних робіт безумовно підтверджується також відсутність у відповідача на сторінці в інтернені системи обліку публічної інформації, що порушує не тільки вимоги Закону, Указу Президента, і кількох актів КМУ, а і прав запитувачів публічної інформації.
До того ж, викликає серьозні сумніви законність встановлення авторського права.
Тому на другому засіданні суду 30.04.2014 року Наталія Заболотна запропонувала не оперувати в данному судовому процесі терміном «авторське право», а оперувати виключно терміном «конфедиційна інформація», згідно ст.7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», оскільки:
1.Ніде у листі ГРПІІ «Запоріжгіпроводхоз» № 290/1 від 15.07.2013 р. мова не йде про авторське право.
Зазначено лише, що що ГРПІІ «Запоріжгіпроводхоз» заперечує проти використання проектно-кошторисної документації, розробленої інститутом іншими особами поза цілями, встановленими поза договорами,
передачу її іншим особам і розголошення даних , що містяться у ній.
Тобто, в своєму листі інтитут мови не веде ні про яке авторське право і розробник не претендує на авторське право. А цим правом його чомусь, безпідставно посилаючись на ЦК України, наділив відповідач.
2.Викликає сумнів, що організації, яка за конкурсом обирає виконавця, цей самий виконавець може диктувати якісь умови. До того ж, є Договір на виконання проектних робіт, в якому жодного слова про авторське право немає:
3.І не може бути. Бо поряд з немайновими правами, особа, згідно ст.15 ЗУ «Про авторські і суміжні права», має і майнові права. А саме -право на отримання авторської винагороди (одноразово або постійно).
Ст.15 Майнові права автора
Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і
використання твору встановлюються в авторському договорі або у
договорах, що укладаються за дорученням суб’єктів авторського
права організаціями колективного управління з особами, які
використовують твори.
Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди ( 72-2003-п ) та порядок їх застосування. ( Абзац третій частини п’ятої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )
Наталія Заболотна заявила клопотання про витребування в якості доказа по справі цього авторського договору для дослідження ким, коли і на якій підставі будо прийнято рішення виплати авторської винагороди за рахунок бюджетних коштів. Відповідач доповів що такого договору немає і що він сам наділив розробника авторськими праами. Суд відхилив клопотання.
Таким чином, вигадки про авторське право на підставі ЦК України і ЗУ «Про авторські і суміжні права» належать представникам Відповідача, і можуть бути розцінені як намагання протизаконного закриття інформації, нехтування нормами Закону «Про доступ до публічної інформації), порушенням Конституційних прав запитувача (Позивача) і намагання ввести громадськість в оману.
А така інформація (що порушує права , може ввести громадськість в оману), яку розпорядник неправомірно відносить до конфіденційної інформації, визначена в Ст..29 Закону про інформацію як суспільно важлива, і відповідно о вимог ст.. ст..32 Конституції України і ч.1 ст.7 ЗУ «Про доступ» може поширюватися у таких випадках, коли розголошення конфіденційної інформації відповідає суспільному інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає шкоду, яку може бути завдано особі поширенням її конфіденційної інформації. Таке поширення здійснюється відповідно до статті 29 Закону “Про інформацію” після застосування “трискладового тесту”. ( ст..6 ЗУ «Про доступ»).
Предметом суспільного інтересу може бути інформація, яка: свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (ст. 29 Закону України «Про інформацію»). Перелік суспільних інтересів, наведений в Законі «Про інформацію», не є вичерпною.
Також Наталія Заболотна нагадала про відповідальність за ненадання публічної інформації, а також про ст. 16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції«, яка передбачає вимоги щодо прозорості інформації. Зокрема, державним службовцям забороняється:
1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;
2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.
А також наголосила на тому, що:
Надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації — дії осіб, які виражаються у наданні завідомо недостовірної інформації, яка вводить адресата в оману або повідомлення тільки частини запитуваної інформації або інформації, що повинна бути оприлюднена.
Навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Приховування означає неповідомлення інформації або несвоєчасне повідомлення інформації належним адресатам.
Необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом — вчинення дій по протиправному закриттю інформації. Це може бути: надання документам, а не інформації, обмежувальних грифів; надання інформації обмежувальних грифів, не передбачених законодавством (наприклад, «не для друку»), віднесення інформації, яка не відповідає усім трьом елементам «трискладового тесту» до інформації з обмеженим доступом (частина 2 статті 6), ненадання інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше тощо.
Наприкінці пані Заболотна звернула увагу суду на те, що
- Розпорядник повинен або надати інформацію, або довести законність закриття (через трискладовий тест). ( ст..1 п.2 , ст..6 ЗУ «Про доступ»)
- Обов’язок довести вітсутність порушень лежить на відповідачі. А він не надав жодного доказу на підтвердження законності своїх дій.
- У відповідь на запит не надано у додатку лист виконавця проекту про заборону використання твору в якості належного обгрунтування відмови і надання матеріалів для оскардження. (порушено ч.4 ст.22 ЗУ «Про доступ»)4. Розпорядником не вжито заходів, згідно ЗУ «Про доступ» по перевірці і обгрунтуванню при закритті інформації. ( трискладовий тест, інформація про використання бюджетних коштів, інформація , забезпечення конституційних прав) .
5. Відповідачем не надано жодних підтверджень проведення трискладового тесту уповноваженими на те особами і належного обгрунтування для закриття запитуваної інформації.
Впродовж всього судового розгляду мало місце активне намагання з боку відповідача закрити цю інформацію.
А також після подання позову до суду, УБК надав запитувачу акти виконаних робіт. (4 аркуша).
Натомість, судом було винесено рішення:
1. Визнати протиправною відмову Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації на запит Бурдєй Надії Вадимівни від 10 вересня 2013 року.
2. Зобов’язати Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації надати повну інформацію на зазначений запит, а саме:
Кошторисну частину проектної документації за робочим проектом «Харчоблок обласної клінічної лікарні по Оріхівському шосе, 10 у м.Запоріжжі — реконструкція», а також копії всіх документів, що підтверджують вартість виконаних будівельних робіт та витрати; в т.ч. ті, які були надані УКСу приватним підприємством «Омега-Люкс» після закінчення робіт на об’єкті реконструкції «Харчоблок обласної клінічної лікарні по Оріхівському шосе, 10 у м.Запоріжжі — реконструкція».
Оремо хочеться наголосити на одному цікавому моменті:
На запитання суду «Хто є власником проектно-кошторисної документації?» відповідач заявив: » інститут-розробник».
Тобо, після оплати бюджетними коштами проектно-кошторисних робіт, УБК не вважає себе власником цієї документації.
З цього моменту ми зрозуміли, що питання до УБК і його керівництва тільки починаються.
Оставить комментарий