Голові обласної ради варто звернути увагу і на зміст відповідей, які готують їй на підпис виконавці. Особливо на наявність документального підтвердження кожної зазначеної у відповіді інформації.  З забезпечення надання у відповідь на запит запитуваних копій документів.

Від 26.05.2023 концентрація всієї відповідальності  за порушення ЗУ Про доступ до публічної інформації в частині підпису відповідей на запити (адміністративна відповідальність), за рішенням  заступника Голови обласної ради  Владислава Куценко, де-факто перекладена саме на голову облради.

Після 24 лютого з офіційного веб-сайту Запорізької ОДА прибрано майже всю публічну інформацію. В основному сайт перетворено з сайту органу публічної влади у новинний сайт.  При тому, що  ОВА отримала додатковий об’єм повноважень, інформація і документи про здійснення яких є апріорі відкритою інформацією. Тим більше, під час воєнного стану, коли громадяни мають право на отримання важливої інформації  у скорочені терміни.

Натомість, на офіційному веб-сайті ОВА не тільки відсутні структура та функції структурних підрозділів, контактні данні , місце та режим роботи,  а і прізвища їх керівників. Відповідно, в умовах фізичної небезпеки, люди не мають інформації як, до кого і за якою допомогою їм звертатись. І в таких умовах в ОВА повертаються люди з корупційними хвостами. Така тотальна закритість ОВА  несе велику небезпеку життю та здоров’ю людей. Як і інтересам регіону.

Протоколи засідань комісії ТЕБ НС в місті, що за 50 км. від ЗАЕС в умовах постійної інформації про її замінування, не оприлюднюються  більше 2 років:

Перелік пунктів укриття в місті Запоріжжя дублював список клієнтів тепломереж. А після масових перевірок повної достовірності не отримав. Там і досі відображена не коректна інформація. У порушення законодавства, не зазначається дата та час розміщення публікації.

А розпорядження голови ОВА в умовах одноособового розпорядження бюджетом та комунальною власністю, оприлюднюються вибірково:

Навіть цей вибірковий  скринінг доводить порушення Запорізькою ОВАп. 5, 7 ст.6  та  ст.15 ЗУ Про доступ до публічної інформації.

Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (ст.16, ч.6, п.8) передбачено, що накази, видані начальником ОВА  в межах повноважень місцевих рад мають бути оприлюднені (окрім інформації з обмеженим доступом), а їхня юридична сила рівноцінна  рішенням місцевої ради:

6. Начальник військової адміністрації:

8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.

П.5 ст.6 ЗУ Про доступ до публічної інформації:  «Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов’язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву«)».

Відсутні на веб-сайті ОВА  і Розпорядження голови ОВА про  ухвалення паспортів бюджетних програм всіх структурних підрозділів  та внесення змін до них.

З доступом до публічної інформації в активній формі ситуація не краща.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19/conv#n165

Так, на наш запит від 11.05.2023  на адресу обласної ради (який було перенаправлено належному розпоряднику публічної інформації) з проханням надати копію бюджету області, замість бюджету з усіма додатками від Запорізької ОВА   вих.№ 79-3-133-е від 25.05.2023 (вик. Медвідь С., підписант Малашко Ю.)  ми отримали лише Додаток 3 та Додаток 7 до нього. Що спонукало нас робити повторний запит. В результаті на отримання запитуваної інформації (вих.№ 79-3-145-е від 07.06.2023 (вик. Медвідь С., підписант Малашко Ю.) ми витратили  27  днів замість 5 передбачених Законом. І навіть після цього нам не було надано зміни до бюджету. Що є наданням неповної та недостовірної інформації. Оскільки, очевидно, нас цікавила оперативна достовірна та повна інформація на дату направлення запиту.

- Аналіз отриманої інформації дає підстави  стверджувати про низький рівень співпраці між структурними підрозділами ОВА і безладу в документообігу. Оскільки інформація у вих.№ 79-3-134-е від 07.06.2023  вик. Медвідь С., підписант Малашко Ю.  не відповідає інформації з цього ж питання, наданій Департаментом охорони здоров’я вих.№ 03.3/47-інф від 20.06.2023 вик. Савченко Р., підписант Клименко В.  І це при тому, що питання стосується розпорядження бюджетними коштами, управління комунальною власністю та правами людей.

- На наш запит від 12 червня 2023 з проханням надати Копію звіту про виконання Бюджету області у 2022 році з усіма додатками, ми також отримали неправомірну відмову вих.№ 79-3-166-е від 21.06.2023 вик.Медвідь С., підписант Малашко Ю. Оскільки  складання звіту про виконання бюджету області  ніхто з повноважень структурних підрозділів  ОВА не вилучав.

А ч.1 п.3 ст.15 ЗУ Про правовий режим воєнного стану повноваження з затвердження звітів покладає на ОВА. Про що не знати керівник місцевого фінансового органу не міг. Як і голова ОВА.

«…обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження із:

1) складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання.»

Тож, ОВА як розпорядник  публічної інформації зобов’язана  володіти запитуваною  інформацією. Відповідно, ми маємо ненадання запитуваної інформації.   Додатково, відповідь надано  ще і з порушенням 5-денного строку. Відсутність же затвердженого звіту про виконання Бюджету області в 2022 році зовсім інше порушення.

-Необгрунтоване ненадання запитуваної інформації ми фіксуємо і у відповідь на наш запит від 15.06.2023 року.  Оскільки у відповідь на прохання надати:

1. Копії звітів про виконання бюджету області в 2021 та 2022 роках з усіма додатками.

2.Копію переліку організаційних заходів Плану заходів на 2022 та 2023 роки з реалізації Стратегії розвитку Запорізької  області на 2021-2027роки.

3. Копії звітів про результати проведення внутрішнього та зовнішнього оцінювання Плану заходів з реалізації Стратегії в 2021 та 2022  роках. Дату та адреси  посилання  на їх  оприлюднення.

Ми отримали фактичну відмову, що не відповідає вимогам ЗУ «Про доступ до публічної інформації» під приводом того, що обласна рада у зв’язку з воєнним станом сесії не проводить, звіти не затверджує. Ми не просили ЗАТВЕРДЖЕНИЙ  ОБЛРАДОЮ  звіт. А звіт ОВА, якого не може не бути у розпорядника як інформації, так і бюджетних коштів.

Тим не менше, у  відповіді вих.№ 79-3-164-е від 21.06.2023 (вик. Маш’янова Ю., підписант Малашко Ю.) запитувана нами інформація нам не надана.

А в частині звіту про виконання Стратегії розвитку області відмовлено з надуманих причин.

Ст.19 ЗУ “Про доступ до публічної інформації” визначено такі вимоги до запиту: він має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо це відомо. Вказування змісту документа в запиті, по суті, є описом інформації, що в ньому міститься. Закон не вимагає від запитувача зазначення точних назв чи реквізитів запитуваного документу. Але покладає обов’язок на розпорядника публічної інформації її надати. Тим більше, коли те, що зветься системою обліку публічної інформації ЗОДА не відповідає вимогам Закону. І не дає можливості запитувачу самостійно визначити точну назву та реквізити запитуваних документів. Невідповідність системи обліку публічної інформації Запорізької ОДА, яка мала б з третього підходу бути створена та оприлюднена ще в 2013 році, є ще одним камінцем в системі перешкоджання запитувачу у отриманні запитуваної інформації.

За незрозумілості  формулювання запиту, розпоряднику слід спочатку спробувати з’ясувати відсутню інформацію в робочому порядку, а не відмовляти одразу з формальних підстав  (п. 4 ч. 1 ст. 22 Закону). Це в інтересах самого розпорядника, до якогопісля відмови в задоволенні запиту цей запит у більшості випадків надійде повторно з повними даними, які вимагаються Законом, або відмовубуде оскаржено – в обох випадках в розпорядника виникатиме зайвийдокументообіг та витрати робочого часу, яких можна було б уникнутипростим телефонним дзвінком чи запитанням електронною поштоюзапитувачу. Що ми пояснюємо на семінарах розпорядникам з 2011 року.  При цьому слід пам’ятати, що таке уточнення реквізитів не перериває  5-денного строку відповіді на запит, передбаченого Законом. Проте, ніхто до нас за уточненнями  не звертався. Що дає додаткові підстави стверджувати про ознаки приховування публічної інформації.

При цьому, пані Маш’янова чудово зрозуміла зміст запиту. Оскільки у своїй відповіді на наш запит вих.№ 07-3-023-е від 27.01.2022 року  зазначала:

Підтвердивши що розуміє  коли в неї запитують заходи Плану, то запитують План. А коли запитують  внутрішні  ЗВІТИ, то мова про два звіти, які готуються самою ОВА (Звіт ПРО  оцінку результативності реалізації регіональної Стратегії та ПРО результати проведення  моніторингу Плану заходів з реалізації Стратегії).  Якими володіє розпорядник. Зовнішній контроль здійснюють як органи системи державного фінансового  контролю, так і Мін.розвитку громад та територій. Відповідно, запит на надання  Звітів з внутрішнього та зовнішнього оцінювання охоплюють обидві форми контролю.  Не знати про які відповідальна посадова особа не може. Тобто, з тексту запиту зрозуміло які документи запитуються.  І про які 2 форми контролю, існуючого в Україні іде мова. Проте, жоден з запитуваних Звітів у відповідь на запит не надано.

Ч.5 ст.14 Закону закріпляє  перелік обов’язків розпорядника публічної інформації. Серед яких надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ст. 22, п. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідь  розпорядника визнається неправомірною, коли він  не  дає відповіді по суті, імітуючи умисне  ніби то нерозуміння суті питання. Намагаючись прикрити формальним підходом своє приховування публічної інформації.  Як ми бачимо в цьому випадку.  Натомість, термінологію  нами взято з Методичних рекомендацій Мін.розвитку громад та територій з порядку розроблення, затвердження, реалізації,  проведення моніторингу та оцінювання реалізації Стратегій розвитку територіальних громад. Що має рекомендаційний характер. І які, схоже, не відомі в ЗОВА. Прикриття за формальним підходом зазвичай демонструють посадовці з низькою кваліфікацією, або з високою мотивацією до приховування апріорі відкритої інформації.

Тобто, співробітники ЗОВА замість  забезпечення  ПРАВА на доступ до публічної інформації, обирають, маніпулюючи поняттями та ігноруючи норми Закону,  приховувати публічну інформацію. І, нажаль, ці підходи з часів корупційних попередників  є системними в ЗОВА.

-На запит від  16.06.2023 року з  проханням надати:

1. Копії всіх рішень про релокацію об’єктів комунальної власності ЗОР.

2. Структурний підрозділ/Особу, відповідальну за контроль за законністю дій  та рішень керівників об’єктів комунальної власності ЗОР. В т.ч. виконання ними рішень ЗОР та ЗОДА.

3. Перелік документів (Закон,  Постанова,  Розпорядження, Положення, посадова інструкція тощо), якими регулюються ці контролюючі функції.

Ми отримали відповідь вих.№ 79-3-167-е від 26.06.2023 року за підписом Валерія Шевченко (вик. В.Литвиненко) з питань  у  СФЕРІ ЖКГ не відбувалась. Дивно не тільки незнання заступником голови ОВА вимог діючого законодавства в частині строків, достовірності  та повноти надання відповіді на запит. А і нерозуміння рівня своєї посади. Оскільки заступник голови ОВА має підписувати відповіді на запити  свого рівня, а не  відповіді окремого розпорядника публічної інформації, яким є структурний підрозділ ОВА (що є окремим розпорядником публічної інформації).

Так само вчинив і  інший заступник голови ЗОВА Віталій Сиволап, підписуючи  аналогічну відповідь вих.№ 79-3-167-е від 22.06.2023 від імені окремого розпорядника публічної інформації- Департаменту соцзахисту.

Обидві відповіді  при цьому оформлені на бланку Запорізької ОДА (ОВА) і містять інформацію інших розпорядників публічної інформації. І не містять повної  відповіді по суті запиту.  Відсутня не тільки повна відповідь на 1 питання, але і взагалі ігнорується відповідь на друге та третє питання. Що має ознаки адміністративного правопорушення -  ненадання запитуваної інформації. Більш того, про перенаправлення нашого запиту іншим розпорядникам ОВА нас не повідомляла. Окремо ще надійшла відповідь вих.№ 03.З/47-інф від 20.06.2023 від ДОЗ за підписом вікторії Клименко; відповідь від Департаменту освіти і науки вих.№ 12-2803.2-27/3 від 20.06.2023 та Департаменту культури та інформаційної політики.  Що свідчить по повний хаос в сфері забезпечення доступу до публічної інформації в Запорізькій ОВА. І нерозуміння рівня своїх повноважень окремими заступниками голови ОВА. Оскільки при перенаправленні запиту належним розпорядникам публічної інформації  в особі структурних підрозділів ОВА,  законом надання відповідей перекладається вже на цих розпорядників публічної інформації, з дотриманням ними  5-денного строку на відповідь. Тобто, відповідь мали б надавати вони на своїх бланках за підписом відповідальної особи цього розпорядника. При цьому, ОВА мала б у строк не пізніше 5 днів повідомити нас про перенаправлення запиту належному розпоряднику публічної інформації. І тільки у випадку, коли сама не володіє запитуваною інформацією.  

Такого повідомлення  про перенаправлення ми не отримували. Тобто,  за законом ми мали б отримати  відповіді від  усіх  розпорядників публічної інформації, кому було за належністю перенаправлено наш запит. Відсутність повідомлення про перенаправлення нашого запиту належним розпорядникам публічної інформації лишила нас змоги знати від скількох структурних підрозділів ОВА нам отримувати відповіді. І чи всі вони ці відповіді надали. ОВА цей процес також не контролювала.

Після перенаправлення запиту належним розпорядникам публічної інформації ОВА втратила  обов’язок надавати інформацію у зв’язку з тим, що вона цією інформацією не володіє.  І відмовилась від  функції самостійного збору  інформацію від розпорядників, систематизації та  формування єдиної відповіді і надсилання її на бланку ОВА за підписом керівника ОВА.

Закон не передбачає системи, за якою ОВА в особі заступників ОВА та керівників структурних підрозділів одночасно  надають інформацію. Тобто спамлять. При тому, що законом передбачено єдиний привід для перенаправлення- відсутність запитуваної інформації  у розпорядника публічної інформації, до якого направлено запит. Тож, надання заступниками голови ОВА на бланку ОВА (розпорядник публічної інформації- ОВА) часткової інформації у відповідь на запит, який перенаправлено ( чим ОВА фактично повідомила про відсутність у неї запитуваної інформації) свідчить про протиправність дій ОВА з перенаправлення запиту, оскільки ОВА володіє запитуваною інформацію. Що і підтверджують 2 відповіді двох заступників голови ОВА. Що Закон кваліфікує як ненадання запитуваної інформації у відповідь на запит.

Більш того, не зрозуміло що коїться з діловодством в ОВА, бо на один запит ми отримали дві різні неповні  відповіді за одним номером з різними датами реєстрації. Зрозуміло що відповідь надається під номером реєстрації запиту. Але Закон не передбачає надання купи відповідей від одного розпорядника публічної інформації на один запит. Це означає надання інформації в неповному обсязі. Що, як і ненадання запитуваної інформації, несе ознаки адміністративного правопорушення.

Навіть цей вибірковий  скринінг доводить порушення Запорізькою ОВА ст.15 ЗУ Про доступ до публічної інформації.

Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (ст.16, ч.6, п.8) передбачено, що накази, видані начальником ОВА  в межах повноважень місцевих рад мають бути оприлюднені (окрім інформації з обмеженим доступом), а їхня юридична сила рівноцінна  рішенням місцевої ради:

6. Начальник військової адміністрації:

8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Відсутні на веб-сайті ОВА Розпорядження голови ОВА про  ухвалення паспортів бюджетних програм всіх структурних підрозділів  та внесення змін до них.

З доступом до публічної інформації в активній формі ситуація не краща.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19/conv#n165

Так, на наш запит від 11.05.2023  на адресу обласної ради (який було перенаправлено належному розпоряднику публічної інформації) з проханням надати копію бюджету області, замість бюджету з усіма додатками від Запорізької ОВА   вих.№ 79-3-133-е від 25.05.2023 (вик. Медвідь С., підписант Малашко Ю.)  ми отримали лише Додаток 3 та Додаток 7 до нього. Що спонукало нас робити повторний запит. В результаті на отримання запитуваної інформації (вих.№ 79-3-145-е від 07.06.2023 (вик. Медвідь С., підписант Малашко Ю.) ми витратили  27  днів замість 5 передбачених Законом. І навіть після цього нам не було надано зміни до бюджету. Що є наданням неповної та недостовірної інформації. Оскільки, очевидно, нас цікавила оперативна достовірна та повна інформація на дату направлення запиту.

- Аналіз отриманої інформації дає підстави  стверджувати про низький рівень співпраці між структурними підрозділами ОВА і безладу в документообігу. Оскільки інформація у вих.№ 79-3-134-е від 07.06.2023  вик. Медвідь С., підписант Малашко Ю.  не відповідає інформації з цього ж питання, наданій Департаментом охорони здоров’я вих.№ 03.3/47-інф від 20.06.2023 вик. Савченко Р., підписант Клименко В.  І це при тому, що питання стосується розпорядження бюджетними коштами, управління комунальною власністю та правами людей.

- На наш запит від 12 червня 2023 з проханням надати Копію звіту про виконання Бюджету області у 2022 році з усіма додатками, ми також отримали неправомірну відмову вих.№ 79-3-166-е від 21.06.2023 вик.Медвідь С., підписант Малашко Ю. Оскільки  складання звіту про виконання бюджету області  ніхто з повноважень структурних підрозділів  ОВА не вилучав.

А ч.1 п.3 ст.15 ЗУ Про правовий режим воєнного стану повноваження з затвердження звітів покладає на ОВА. Про що не знати керівник місцевого фінансового органу не міг. Як і голова ОВА.

«…обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження із:

1) складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання.»

Тож, ОВА як розпорядник  публічної інформації зобов’язана  володіти запитуваною  інформацією. Відповідно, ми маємо ненадання запитуваної інформації.   Додатково, відповідь надано  ще і з порушенням 5-денного строку. Відсутність же затвердженого звіту про виконання Бюджету області в 2022 році зовсім інше порушення.

-Необгрунтоване ненадання запитуваної інформації ми фіксуємо і у відповідь на наш запит від 15.06.2023 року.  Оскільки у відповідь на прохання надати:

1. Копії звітів про виконання бюджету області в 2021 та 2022 роках з усіма додатками.

2.Копію переліку організаційних заходів Плану заходів на 2022 та 2023 роки з реалізації Стратегії розвитку Запорізької  області на 2021-2027роки.

3. Копії звітів про результати проведення внутрішнього та зовнішнього оцінювання Плану заходів з реалізації Стратегії в 2021 та 2022  роках. Дату та адреси  посилання  на їх  оприлюднення.

Ми отримали фактичну відмову, що не відповідає вимогам ЗУ «Про доступ до публічної інформації» під приводом того, що обласна рада у зв’язку з воєнним станом сесії не проводить, звіти не затверджує. Ми не просили ЗАТВЕРДЖЕНИЙ  ОБЛРАДОЮ  звіт. А звіт ОВА, якого не може не бути у розпорядника як інформації, так і бюджетних коштів.

Тим не менше, у  відповіді вих.№ 79-3-164-е від 21.06.2023 (вик. Маш’янова Ю., підписант Малашко Ю.) запитувана нами інформація нам не надана.

А в частині звіту про виконання Стратегії розвитку області відмовлено з надуманих причин.

Ст.19 ЗУ “Про доступ до публічної інформації” визначено такі вимоги до запиту: він має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо це відомо. Вказування змісту документа в запиті, по суті, є описом інформації, що в ньому міститься. Закон не вимагає від запитувача зазначення точних назв чи реквізитів запитуваного документу. Але покладає обов’язок на розпорядника публічної інформації її надати. Тим більше, коли те, що зветься системою обліку публічної інформації ЗОДА не відповідає вимогам Закону. І не дає можливості запитувачу самостійно визначити точну назву та реквізити запитуваних документів. Невідповідність системи обліку публічної інформації Запорізької ОДА, яка мала б з третього підходу бути створена та оприлюднена ще в 2013 році, є ще одним камінцем в системі  Запорізької ОВА з перешкоджання запитувачу у отриманні запитуваної інформації.

За незрозумілості  формулювання запиту, розпоряднику слід спочатку спробувати з’ясувати відсутню інформацію в робочому порядку, а не відмовляти одразу з формальних підстав  (п. 4 ч. 1 ст. 22 Закону). Це в інтересах самого розпорядника, до якогопісля відмови в задоволенні запиту цей запит у більшості випадків надійде повторно з повними даними, які вимагаються Законом, або відмовубуде оскаржено – в обох випадках в розпорядника виникатиме зайвийдокументообіг та витрати робочого часу, яких можна було б уникнутипростим телефонним дзвінком чи запитанням електронною поштоюзапитувачу. Що ми пояснюємо на семінарах розпорядникам з 2011 року.  При цьому слід пам’ятати, що таке уточнення реквізитів не перериває  5-денного строку відповіді на запит, передбаченого Законом. Проте, ніхто до нас за уточненнями  не звертався. Що дає додаткові підстави стверджувати про ознаки приховування публічної інформації.

При цьому, пані Маш’янова чудово зрозуміла зміст запиту. Оскільки у своїй відповіді на наш запит вих.№ 07-3-023-е від 27.01.2022 року  зазначала:

Підтвердивши що розуміє  коли в неї запитують заходи Плану, то запитують План. А коли запитують  внутрішні  ЗВІТИ, то мова про два звіти, які готуються самою ОВА (Звіт ПРО  оцінку результативності реалізації регіональної Стратегії та ПРО результати проведення  моніторингу Плану заходів з реалізації Стратегії).  Якими володіє розпорядник. Зовнішній контроль здійснюють як органи системи державного фінансового  контролю, так і Мін.розвитку громад та територій. Відповідно, запит на надання  Звітів з внутрішнього та зовнішнього оцінювання охоплюють обидві форми контролю.  Не знати про які відповідальна посадова особа не може. Тобто, з тексту запиту зрозуміло які документи запитуються.  І про які 2 форми контролю, існуючого в Україні іде мова. Проте, жоден з запитуваних Звітів у відповідь на запит не надано.

Ч.5 ст.14 Закону закріпляє  перелік обов’язків розпорядника публічної інформації. Серед яких надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ст. 22, п. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідь  розпорядника визнається неправомірною, коли він  не  дає відповіді по суті, імітуючи умисне  ніби то нерозуміння суті питання. Намагаючись прикрити формальним підходом своє приховування публічної інформації.  Як ми бачимо в цьому випадку.  Натомість, термінологію  нами взято з Методичних рекомендацій Мін.розвитку громад та територій з порядку розроблення, затвердження, реалізації,  проведення моніторингу та оцінювання реалізації Стратегій розвитку територіальних громад. Що має рекомендаційний характер. І які, схоже, не відомі в ЗОВА. Прикриття за формальним підходом зазвичай демонструють посадовці з низькою кваліфікацією, або з високою мотивацією до приховування апріорі відкритої інформації.

Тобто, співробітники ЗОВА замість  забезпечення  ПРАВА на доступ до публічної інформації, обирають, маніпулюючи поняттями та ігноруючи норми Закону,  приховувати публічну інформацію. І, нажаль, ці підходи з часів корупційних попередників  є системними в ЗОВА.

-На запит від  16.06.2023 року з  проханням надати:

1. Копії всіх рішень про релокацію об’єктів комунальної власності ЗОР.

2. Структурний підрозділ/Особу, відповідальну за контроль за законністю дій  та рішень керівників об’єктів комунальної власності ЗОР. В т.ч. виконання ними рішень ЗОР та ЗОДА.

3. Перелік документів (Закон,  Постанова,  Розпорядження, Положення, посадова інструкція тощо), якими регулюються ці контролюючі функції.

Ми отримали відповідь вих.№ 79-3-167-е від 26.06.2023 року за підписом Валерія Шевченко (вик. В.Литвиненко) про те, що релокація об’єктів комунальної власності  у  СФЕРІ ЖКГ не відбувалась. Дивно не тільки незнання заступником голови ОВА вимог діючого законодавства в частині строків, достовірності  та повноти надання відповіді на запит. А і нерозуміння рівня своєї посади. Оскільки заступник голови ОВА має підписувати відповіді на запити  свого рівня, а не  відповіді окремого розпорядника публічної інформації, яким є структурний підрозділ ОВА (що є окремим розпорядником публічної інформації).

Так само вчинив і  інший заступник голови ЗОВА Віталій Сиволап, підписуючи  аналогічну відповідь вих.№ 79-3-167-е від 22.06.2023 від імені окремого розпорядника публічної інформації- Департаменту соцзахисту.

Обидві відповіді  при цьому оформлені на бланку Запорізької ОДА (ОВА) і містять інформацію інших розпорядників публічної інформації. І не містять повної  відповіді по суті запиту.  Відсутня не тільки повна відповідь на 1 питання, але і взагалі ігнорується відповідь на друге та третє питання. Що має ознаки адміністративного правопорушення -  ненадання запитуваної інформації. Більш того, про перенаправлення нашого запиту іншим розпорядникам ОВА нас не повідомляла. Окремо ще надійшла відповідь вих.№ 03.З/47-інф від 20.06.2023 від ДОЗ за підписом вікторії Клименко; відповідь від Департаменту освіти і науки вих.№ 12-2803.2-27/3 від 20.06.2023 та Департаменту культури та інформаційної політики.  Що свідчить по повний хаос в сфері забезпечення доступу до публічної інформації в Запорізькій ОВА. І нерозуміння рівня своїх повноважень окремими заступниками голови ОВА. Оскільки при перенаправленні запиту належним розпорядникам публічної інформації  в особі структурних підрозділів ОВА,  законом надання відповідей перекладається вже на цих розпорядників публічної інформації, з дотриманням ними  5-денного строку на відповідь. Тобто, відповідь мали б надавати вони на своїх бланках за підписом відповідальної особи цього розпорядника. При цьому, ОВА мала б у строк не пізніше 5 днів повідомити нас про перенаправлення запиту належному розпоряднику публічної інформації. І тільки у випадку, коли сама не володіє запитуваною інформацією.  

Такого повідомлення  про перенаправлення ми не отримували. Тобто,  за законом ми мали б отримати  відповіді від  усіх  розпорядників публічної інформації, кому було за належністю перенаправлено наш запит. Відсутність повідомлення про перенаправлення нашого запиту належним розпорядникам публічної інформації лишила нас змоги знати від скількох структурних підрозділів ОВА нам отримувати відповіді. І чи всі вони ці відповіді надали. ОВА цей процес також не контролювала.

Після перенаправлення запиту належним розпорядникам публічної інформації ОВА втратила  обов’язок надавати інформацію у зв’язку з тим, що вона цією інформацією не володіє.  І відмовилась від  функції самостійного збору  інформацію від розпорядників, систематизації та  формування єдиної відповіді і надсилання її на бланку ОВА за підписом керівника ОВА.

Закон не передбачає системи, за якою ОВА в особі заступників ОВА та керівників структурних підрозділів одночасно  надають інформацію. Тобто спамлять. При тому, що законом передбачено єдиний привід для перенаправлення- відсутність запитуваної інформації  у розпорядника публічної інформації, до якого направлено запит. Тож, надання заступниками голови ОВА на бланку ОВА (розпорядник публічної інформації- ОВА) часткової інформації у відповідь на запит, який перенаправлено ( чим ОВА фактично повідомила про відсутність у неї запитуваної інформації) свідчить про протиправність дій ОВА з перенаправлення запиту, оскільки ОВА володіє запитуваною інформацію. Що і підтверджують 2 відповіді двох заступників голови ОВА. Що Закон кваліфікує як ненадання запитуваної інформації у відповідь на запит.

Більш того, не зрозуміло що коїться з діловодством в ОВА, бо на один запит ми отримали дві різні неповні  відповіді за одним номером з різними датами реєстрації. Зрозуміло що відповідь надається під номером реєстрації запиту. Але Закон не передбачає надання купи відповідей від одного розпорядника публічної інформації на один запит. Це означає надання інформації в неповному обсязі. Що, як і ненадання запитуваної інформації, несе ознаки адміністративного правопорушення.

З вищезазначеного очевидно, що в Запорізькій ОВА спостерігаються  масові системні порушення ЗУ Про доступ до публічної інформації. Як в частині оприлюднення, надання відповідей на запити, так і в частині організації роботи з публічною інформацією взагалі.

Очевидним є  і низькій рівень обізнаності у питаннях забезпечення доступу до публічної інформації керівництва ОВА, відповідального за підписання відповідей на запити.

Як і  у питаннях відкритості, прозорості, підзвітності. А також знанням   об’єму інформації, якою володіє орган публічної влади, який вони очолюють. Оскільки раніше у відповідь  на наш запит з проханням надати  ПЕРЕЛІК  релокованих об’єктів комунальної власності нам було надано відповідь ОВА  вих.№ 79-3-134-е від 07.06.2023   вик. Медвідь  С. підписант Малашко Ю. Навіщо було організовувати спам з запиту на надання копій РІШЕНЬ про релокацію не зрозуміло. Але в результаті цього, ОВА, як розпорядник публічної інформації, який володіє запитуваною інформацією, намагаючись приховати це, не надало  копії жодного РІШЕННЯ  про релокацію. Тобто, не надало запитувану інформацію в повному обсязі. Відповідь може бути одна- для можливого приховування некомпетентності,  бездіяльності або зловживань  у вирішенні цього питання з боку ОВА.

ОВА, закликаючи «довіряти лише офіційним джерелам» – тобто, лише представникам влади, мала б розуміти  покладання на неї додаткової  відповідальності  за оперативність, достовірність і повноту  інформування суспільства в умовах війни. Натомість, ми фіксуємо згортання відкритості, прозорості та підзвітності  в Запорізькій ОВА до критичного рівня.  Зміна керівництва  ситуацію  з порушенням прав громадян на доступ до публічної інформації  не змінила. І це в умовах  наданого річного терміну  Україні на приведення  цього  питання до міжнародних стандартів відкритості влади.

Встановленню  повного переліку  осіб, відповідальних за порушення права громадян на доступ до публічної інформації з боку Запорізької ОВА перешкоджає відсутність  навіть цієї інформації на офіційному веб-сайті ОВА. І за вимагання коштів апаратом ОВА за надання інформації про розподіл повноважень керівництва ОВА.

Окремо стоїть питання вимагання ОВА  коштів за  інформацію, яка не тільки є в електронному вигляді і не потребує додаткового сканування. А і до того ж, має бути оприлюднена на офіційному веб-сайті розпорядника негайно (але не пізніше 5 діб з дня її прийняття).

-Це наглядно демонструє перебіг подій, який має ознаки умисного приховування інформації, яку ми запитали у ОВА ще 31 травня 2023 року:

1. Дати відпусток голови та заступників голови Запорізької ОВА в 2022-2023 роках.

2.Копії табелів відпрацьованого часу голови та заступників голови Запорізької ОВА в 2022 та 2023 роках.

3.Копії відомостей з виплати всіх видів  виплат голові та заступникам голови Запорізької ОВА в 2022-2023 роках.

4.Копію рішення/розпорядження про розподіл обов’язків між головою та заступниками голови ОВА в 2022 та 2023 роках.

Але станом на 21 липня  2023 року досі її не отримали. Через те, що спочатку своїм листом  вих.№ 79-3-146-е від 08.06.2023 року керівник апарат ЗОВА Зінаїда Бойко повідомила нам про подовження строку на розгляд запиту через те, що нібито «питання, порушене в запиті потребує додаткового часу для опрацювання». Кількість цього часу зазначено не було. У строк, визначений Законом, відповідь нам направлена не була. І тільки після оприлюднення цієї інформації на нашому веб-сайті, ми отримали часткову відповідь вих.№ 79-3-146-е від 28.06.2023 року підписану  Зінаїдою Бойко з Рахунком за оплату  за 59 аркушів документів,  публічна інформація на яких не тільки становить суспільний інтерес, а і має знаходитись в оцифрованому вигляді у Запорізької ОВА.  Чи Запорізька ОВА в час розвинутої діджиталізації  заповнює табелі та пише Розпорядження вручну????  Більш того, частина з них має бути оприлюднена на офіційному веб-сайті ОВА.

При цьому, частина реквізитів на Рахунку в нечитабельному вигляді. А нам обіцяють  завірені для чогось Розпорядження про розподіл обов’язків № 833 від 17.12.2021  та №22 від 10.05.2022. При тому, що ми не просили завіряти копії документів. І Закон цього не передбачає.

А на  офіційному веб-сайті Запорізької ОВА в розділі «Керівництво облдержадміністрації»  розміщено не актуалізована (тобто, недостовірна) інформація про розподіл обов’язків між головою та заступниками ЗОВА.

Оскільки,  згідно відповіді на запит  вих.№ 79-3-146-е від 08.06.2023 року за підписом Зінаїди Бойко, розподіл повноважень після цього змінювались двічі. Розпорядженням голови ЗОДА № 833 від 17.12.2021 та № 222 від 10.05.2022.

В розділі «Нормативно-правова база»  вдалося знайти лише Розпорядження №222. Але для цього потрібно знати реквізити документу. Інакше пошук займає години. Що порушує принцип «трьох кліків». Проте, навіть знаходження цього Розпорядження не свідчить про його актуальність.

Натомість, за інформацією ЗМІ був і ще один перерозподіл  повноважень у жовтні 2022 року:

https://zabor.zp.ua/new/v-zaporozhskoy-ova-soobshchili-chto-zamglavy-oblasti-zlatu-nekrasovu-lishili-ne-vsekh-polnomochiy

Але про це Розпорядження немає згадки у відповіді. І на веб-сайті його немає. Що може означати надання ОВА недостовірної інформації. 1 червня 2023 року призначено нових  заступників голови Запорізької ОВА . Розпорядження з  розподілу обов’язків між ними станом на 21 липня  не надано. І у відповіді не зазначено. Враховуючи  вимоги Закону надавати всю наявну у розпорядника  інформацію, це означає що  півтора місяці нові заступники працюють з отриманням зарплати бюджетним коштом без визначення повноважень?

Повертаючись до питання оплати за  відшкодування ФАКТИЧНИХ витрат на копіювання та друк запитуваних документів, то варто зауважити, що ці  норми  суперечать Закону. І  закладено це  на рівні локальної нормативної бази. Наприклад, розроблений Зінаїдою Бойку та затверджений  Розпорядженням голови ОДА № 177 від 06.05.2020  Порядок відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є Запорізька обласна державна адміністрація,  містить   умови для необгрунтованого затягування надання  запитуваної інформації через механізм оплати. Пункт 12 якого всупереч ст. 20 Закону передбачає надання  запитуваних документів  протягом ЩЕ 3-х робочих днів після отримання обладміністрацією документу, що підтверджує повну оплату виставленого Рахунку. При цьому, п.11 цього ж Порядку не містить порядку та відповідальної особи для надсилання запитувачем копії платіжного документу.

Відповідно, протиправно відтерміновуючи надання запитуваної інформації ще на 3-5 днів. Що суперечить ст.20 Закону. Оскільки строк надання запитуваної  інформації  штучно та безпідставно подовжується на строк, що перевищує визначений законом. Це має ознаки перевищення повноважень.

Це негативна практика, яка використовується в ЗОДА для штучного  НЕОБГРУНТОВАНОГО відтягування строків надання запитуваної інформації після відтермінування строку надання відповіді (надсилання рахунку за відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк). Варто пам’ятати, що зазначені норми – це не фіксована вартість друку чи сканування. Це максимум, який дозволено законодавством. Конкретні суми, тобто розміри відшкодування, повинні визначати самі розпорядники інформації залежно від фактичних витрат, понесених на друк, копіювання. Але підтвердження фактичних витрат при затвердженні  розміру цієї плати не надається.

І посадова особа, що створювала цю систему штучного затягування, зараз використовує її на повну. Зазвичай таке спостерігається в органі влади, керівник якої  не має політичної волі на забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації. І дав на це відповідну неофіційну вказівку. Або має низький рівень обізнаності в  цих питаннях.

Варто керівництву Запорізької ОВА нагадати, що випадки, коли запитувач просить надати публічну інформацію, яка відповідно до Закону повинна розміщуватися на офіційному веб-сайті (тобто розпорядник повинен володіти такою  інформацією в електронній формі), на електронну пошту (в електронній формі) має надаватись безкоштовно. І дії, коли  розпорядник  інформації виставляє рахунок за копіювання і друк, суперечать діючому законодавству. Вочевидь надання такої інформації на електронну  пошту не вимагає, власне, копіювання і друку документів, отже, має бути безкоштовним. Надсилання рахунку завиготовлення копій у випадку, коли задоволення запиту на інформацію не вимагає виготовлення паперових копій чидруку документів, визнається  неправомірною відмовою в отриманні інформації. Вся запитувана інформація, за надання якої виставлено  нам рахунок, має міститись в електронному вигляді і не потребує додаткових витрат на її копіювання. Очевидно, що вимагання оплати за документи, що вже знаходяться в електронному вигляді, є безпідставною та такою, що умисно перешкоджає наданню запитуваної інформації.

Додатково до цього, обіцяні 10 безкоштовних аркушів (зазначених в якості додатків у відповіді на запит) НЕ НАДАНО.

У підсумку, в процесі намагання отримання інформації про розподіл  повноважень керівництва ОВА, розміри оплати їм бюджетним  коштом та кількість відпрацьованого часу, ми зафіксували з боку ОВА цілу низку порушень законодавства:

1. Відповідь вих.№ 79-3-146 е від 28.06.2023 в порушення  ЗУ Про доступ до публічної інформації (далі- Закон),  надіслана з порушенням строків на надання відповіді на запит.

2.У порушення ст.21 Закону, фактично не надіслані 10 перших аркушів (хоч їх надсилання і зазначено у відповіді). А виставлено вимогу оплати за суспільно важливу інформацію.

3.Необгрунтоване подовження строку на надання відповіді.

4. Необгрунтоване вимагання коштів за «копіювання та друк» документів, що вже є в електронному вигляді.

Додатково варто ще раз нагадати: Згідно ст.15 Закону всі Розпорядження  мають бути оприлюднені на  офіційному веб-сайті розпорядника публічної інформації. Тим більше, Розпорядження про розподіл обов’язків між  головою та заступниками голови ОВА. Тим більше, під час воєнного стану. Але на офіційному веб-сайті міститься  застаріла не актуалізована інформація.

Варто зазначити, що на надання відповді на аналогічні запитання обласній раді знадобилось 5 календарних днів. Що гарно характерезує не тільки рівень відкритості обох органів публічної влади, а і  рівень організації та діловодства в них.

Міжнародний принцип щодо доступу до публічної інформації , відповідно до якого плата за надання інформації, якщо вона існує, не повинна ставати перешкодою в подаванні інформаційних запитів, в українському законодавстві реалізується у ст.21 Закону. У статті 21 Закону зазначено, що у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. В усіх інших випадках інформація надається безкоштовно.

При наданні особі інформації про неї та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Представники медіа та громадських об’єднань запитують інформацію не для власного використання, а з метою проведення громадського контролю та інформування суспільства. Саме для убезпечення від цього органи влди зазвичай і приховують публічну інформацію. Що може розглядатись і в розрізі ст.60 ЗУ про запобігання корупції.

Так, наприклад, інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє:

• посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень;
• дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ;
• запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців;
• інформуванню про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо;
• інформуванню про діяльність та поведінку публічних осіб, тобто людей, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами;
• викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників;
• виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов’язків, дискримінації за будь-якою ознакою;
• виявленню фактів введення громадськості в оману, тощо.

І саме така інформація запитувалась.

Більш того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №420/8512/20 наголосив, що «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, котра має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об’єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов’язані зі збереженням, примноженням, захистом чинних цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Крім того, визначаючи, чи є інформація суспільно важливою, треба враховувати:

1) Особу запитувача. Якщо інформацію запитує журналіст або людина, яка, користуючись сучасними засобами комунікації, створює площадку для суспільного обговорення важливих питань, систематично інформує суспільство про суспільні події, представник громадської організації, це є додатковим аргументом на користь наявності суспільного інтересу запитуваної інформації;

2) Кількість осіб (фізичних чи юридичних), яких стосується запитувана інформація. Так, наприклад, інформація про структуру тарифу оплати комунальних послуг стосується кожного члена територіальної громади, на яку поширюється відповідне рішення. Тому чим більша кількість людей, на чиї права, обов’язки та інтереси впливає запитувана інформація, тим більший суспільний інтерес до неї;

3) Наявність суспільної дискусії на момент отримання розпорядником інформації запиту (стосується актуальної дискусії, яка ведеться, наприклад, у медіа, парламенті чи місцевій раді);

4) Час, який минув з моменту створення інформації/документа. Так, чим більше часу проходить з моменту створення інформації/документа, тим меншою, здебільшого, є потенційна шкода від розголошення і, відповідно, тим більша перевага надається розкриттю інформації;

5) Що менша ймовірність завдання шкоди, то більша перевага надається розкриттю інформації;

6) Якщо інформація стосується публічного діяча або людини, яка претендує на зайняття публічної посади, то це додатковий аргумент на користь розкриття інформації. Така інформація може бути обмежена в доступі лише через серйозні обставини та високу ймовірність завдання істотної шкоди. Публічними діячами у цьому контексті можуть вважатись люди, які обіймають посади публічної служби (посади в державних органах, органах місцевого самоврядування) або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Що вищою є посада публічної служби, яку займає або на яку претендує людина, то меншою є можливість обмеження доступу до інформації про неї;

7) Лише дуже серйозні доводи на користь суспільного інтересу в розголошенні інформації можуть переважити можливу шкоду інтересам захисту права на невтручання в особисте життя та захисту персональних даних, коли йдеться про так звані вразливі персональні дані (дані про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також дані, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних).

Суспільний інтерес до інформації, згідно духу Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів – це турбота громадян про управління державними справами, що, зокрема, гарантовано і статтею 38 Конституції України.

І чим скоріше запорізькі  посадовці  це зрозуміють, тим скоріше ми матимемо шанс на оновлення України і звільнення її від совка.

Загалом, зафіксовано порушення  у забезпеченні права на доступ до публічної інформації у наступній формі:

Загалом з наших 8  запитів, направлених на адресу ОВА, порушення в забезпеченні права на доступ до публічної інформації зафіксовано в 7.

В порівнянні з цим, Запорізька обласна рада забезпечує незрівнянно вищий рівень відкритості та забезпечення доступу до публічної інформації. Відповідальні-голова облради та апарат ради.

Встановлюючи чи змінився  стан  забезпечення доступу до публічної інформації в Запорізькій ОВА  за час воєнного часу, ми порівняли ці данні з даними попереднього нашого дослідження. https://xn—80ane0bfp.zp.ua/2022/10/proyekt-strategichnij-roz-pil-zaversheno/

З 10 запитів, відповідь надано лише на 8. І то після звернення до Офісу Омбудсмана зі скаргою.

Загалом, до оголошення воєнного стану ефективність забезпечення права на доступ до публічної інформації було на рівні 20%. На сьогодні він впав до 12,5%.

Загалом, при оскарженні останніх  порушень до Офісу Омбудсмана  сьогодні мало б бути 13  адміністративних проваджень. Або 7 позовів до суду з проханням визнання протиправності дій, визнання порушення прав та спонукання в судовому порядку надати запитувану інформацію. Але  чи на часі зараз це? Додатково, після трьох   адміністративних протоколів поспіль можна було б ставити питання про орг.висновки щодо Сергія Медвідя, як мінімум. Але, враховуючи важку ситуацію в Запорізькій області, де зараз проводяться активні контрнаступальні дії та призначення керівника з досвідом  управління ВЦА, ми вирішили звернутись до нього з пропозицією  впорядкувати систему забезпечення права на доступ до публічної інформації в Запорізькій ОВА, провести перевірку виявлених фактів та притягнути до дисциплінарної відповідальності виконавців та заступників голови ОВА, які порушили вимоги законодавства. Війни між владою і громадськістю, яку вчергове намагається влаштувати  апарат ОВА, не буде!

Преамбула Конвенції Тромсе зазначає, що здійснення права доступу до офіційних документів:

• надає суспільству джерело інформації;
• допомагає громадськості формувати думку про стан суспільства та про державні органи;
• сприяє єдності, результативності, ефективності та підзвітності державних органів, допомагаючи, тим самим, підтверджувати їхню легітимність.

Варто зазначити, що пропускання через всі кола перешкод є сталою негативною практикою окремих посадовців в Запорізькій ОВА. Оголошення та ведення чергових  війн з медійниками та громадськістю не найкращий шлях для органу публічної влади. Тим більше під час повномасштабної війни за 35 км. від лінії фронту. В час, коли Президент  закликає до єдності. На єдність та Перемогу працює вся громадськість.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим статтею 34 Конституцією України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях статті 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, статті 19 Загальної декларації прав людини, статтях 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права тощо. Так, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. І чим скоріше  розпорядники публічної інформації це зрозуміють, тим скоріше ми почнемо рух до оновленої  України.

Висновки:

-          ОВА системно порушує вимоги ст.15 ЗУ Про доступ до публічної інформації. Як в частині забезпечення активного, так і пасивного доступу. Спостерігається  знищення  майже всієї публічної інформації на офіційному веб-сайті. З вибірковим і обмеженим оприлюдненням Розпоряджень Голови ОВА. Що порушує право громадян на отримання оперативної достовірної інформації в пасивному вигляді. Що в умовах воєнного стану є вкрай необхідним. Мешканці області (не кажучи про ВПО) не мають доступу до інформації про структуру та керівників структурних підрозділів ОВА, їх контактів, реалізуємих ними програм, звітів. Приховується і оперативна інформація про розподіл обов’язків заступників голови ОВА, їх присутність на робочих місцях, ефективність їх роботи тощо.

-          Не забезпечується належним чином доступ до публічної інформації  і в активній формі. В адміністрації  активно діє раніше створена система  приховування публічної інформації. Особливо активно приховується публічна інформація про використання бюджетних коштів, управління  об’єктами комунальної власності, рівень дотримання трудової дисципліни  та зарплати керівництва ОВА. Що є суспільно важливою і апріорі відкритою.

-          Загалом, закритість та ретельність, з якою відбувається приховування публічної інформації обласною адміністрацією  може свідчити про приховування можливих корупційних злочинів. Особливо в умовах безконтрольного одноособового розпорядження бюджетними коштами керівництвом без належного рівня знань з питань бюджетування та відкритості.

-Мета приховування бюджетної інформації Запорізькою ОВА має стати предметом первірок компетентними інституціями.

Рекомендації:

1. Голові ОВА при розподілі обов’язків між заступниками голови ОВА повноваження  з забезпечення права на доступ до публічної інформації  надати фахівцю з цього питання. При призначенні заступників  перевагу надавати  кандидатам з досвідом діяльності у сфері відкритості та прозорості органів влади і знанням практики забезпечення права на доступ до публічної інформації.
2. Відповідальному за забезпечення доступу до публічної інформації  провести повний аудит локальної нормативної бази та усталеної практики в ОВА з приведенням їх до вимог законодавства.
3. Забезпечити розміщення на офіційному веб-сайті ОВА в  повному обсязі публічної інформації, визначеної в ст. 15 ЗУ  Про доступ до публічної інформації.
4. Взяти на контроль питання належного виконання вимог статей 3, 14, 15, 20 ЗУ Про доступ до публічної інформації.
5. Запровадити практику притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, винних у неналежному виконанні вимог ЗУ Про доступ до публічної інформації.

Ми готові оприлюднити коментарі та позицію Запорізької ОВА та Запорізької обласної ради з цього питання.

Дослідження проведено ГО Народний Захист в рамках проєкту «На часі!», на волонтерських засадах.

Підтримати нашу діяльність можна перерахувавши кошти на рахунки

В гривні:

Рахунок UA333510050000000002900300005 в АТ «УКРСИББАНК»

Отримувач: Громадська організація «Народний захист»,  ЄДРПОУ 36534850

Призначення платежу: На статутну діяльність ГО Народний Захист.

В євро:

Рахунок UA393510050000026003878802005  в АТ «УКРСИББАНК».

Банк бенефеціара: 07205696, UKRSIBBANK

ANDRIIVSKA STREET 2/12

KYIV, UKRAINE

SWIFT-код: KHABUA2K

Банк-посередник: 07205696, BNP PARIBAS SA

Paris, FRANCE

SWIFT-код: BNPAFRPP

Але, коли у дію вступають чиїсь приватні інтереси, то кулуарні домовленості беруть верх над найякіснішими висновками і пропозиціями.

У своїх намаганнях «протягти» кулуарні рішення, голова обласної ради створює умови для неоприлюднення за 20 днів до сесії (ст.15 ЗУ Про доступ до публічної інформації), внесення до Розпорядження про скликання сесії 60% проектів рішень з внесенням ще 40% з голоса в сесійній залі. Проведення позачергових засідань. Останням часом втаємничими вже доходили до сесії близько 60% проектів рішень.

Все це, на додачу до безіндикаторних, необгрунтованих, з суперечливим и заходами проектів Програм підняли рівень неефективності до небачених висот.

На початку 2019 року віртуозність дійшла до застосування кількох механізмів приховування інформації одночасно.

У відповідь на це 09.04.2019 Голова Правління ГО «Народний Захист» Наталія Заболотна подала позов до суду про скасування 5 рішень обласної ради, які містили в собі кілька порушень процедури, в т.ч. і порушення строку на оприлюднення проектів рішень, і наявність зауважень апарату обласної ради чи профільних комісій. Що не завадили голові облради Григорію Самардаку внсети ці питання до порядку денного 28 сесії (14 березня 2019 року), проведено яку було на вимогу голови ЗОДА Костянтина Бриля, в позачерговому режимі. Без дотримання відповідних вимог до розгляду питань порядку денного, які було прийнято без розгляду, без позитивних висновків бюджетної комісії облради.
Оприлюднення проектів рішень 28 позачерговій сесії

Більш того, внесення змін до бюджету було проведено без дотримання обов’язкової вимоги ст.78 БК про перевиконаня мінімум у 5%, без надання обов’язкових додатків, що підтверджують рівень виконання бюджету. І навіть без розгляду звіту про виконання обласного бюджету в 2018 році.
Відповідь на запит ЗОР

Ось так, в 4 руки Костянтин Бриль і Григорій Самардак за мовчазної згоди депутатів, які проігнорували зазначені в запереченях тези про заборону фінансування окремих заходів коштом обласного бюджету, всупереч закону, направили 25 925,6 тис.грн. на:
Рішення№18- «Про внесення змін та доповнень до обласної Програми профілактики правопорушень та забезпечення громадської безпеки в Запорізькій області, розвитку матеріально-технічної бази Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, прокуратури Запорізької області, Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України, Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, Головного управління ДФС в Запорізькій області, Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції на 2017-2021 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 06.04.2017 № 56».

Рішення№19- «Про внесення змін до Програми сприяння розвитку громадянського суспільства у Запорізькій області на 2017-2020 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 08.06.2017 № 84» (зі змінами).

Рішення№28- «Про внесення змін до Програми матеріально-технічної підтримки діяльності органів виконавчої влади в Запорізькій області на 2017-2019 роки, затвердженої рішенням обласної ради від 06.04.2017 № 63, зі змінами» (питання №28 порядку денного сесії).

Рішення№40- «Про затвердження Програми розвитку міжнародного співробітництва, євроінтеграційних процесів та формування позитивного іміджу Запорізької області на 2019-2021 роки» (питання №40 порядку денного сесії).

Рішення№46- «Про внесення змін і доповнень до рішення обласної ради від 20.12.2018 № 63 «Про обласний бюджет на 2019 рік» (зі змінами та доповненнями)» ( питання №46 порядку денного сесії).
Відповідь ОДА- сума перерозподілу

уточнена позовна заява — копия

У забезпеченні позову(Справа № 280/1345/19) суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В. відмовила, забезпечивши безперебійне витрачання коштів обласного бюджету.

Не зайвим буде сказати, що ця сама суддя своїм рішенням визнала законним неподання Костянтином Брильом декларації за 2015 рік, за що в т.ч. його справу (розслідування НАБУ) розглядає Антикорупційний суд.

Ця ж суддя впродовж всього судового розгляду дозволяла викликаючи себе вести представникам облради і ОДА, надавати ними суду необгрунтовані аргументи і недостовірні докази. Перебиваючи позивача, яка постійно ловила їх на брехні.

Присутні на останніх засіданнях представники громадськості були обурені зневагою і образами, які сипались в залі суду на Позивача.

Як і намаганням облради і ОДА ще на попередньому засідання закрити провадження через визнання Наталії заболотної неналежним позивачем.
Виявляється законодавчо не визначено порушенням прав членів територіальної громади незаконного і неефективного використання їх спільного бюджету.

Що тільки не наговорили ці юристи орагнів влади в суді. І що депутати не мають читати проекти рішень. ОДА пише, а роль депуьатів лише голосувати за це.

Що жодні комісі депутатські не важливі при розгляді бюджетних питань. Натомість БК відводить їм провідну роль, прописуючи алгоритм розгляду проектів рішень.

І що громадськість ніхто. І що не варто вказувати владі що їй робити.

І що голови фракцій з трибуна на початку сесії не озвучують офіційну позицію фракції, а висловлюють свою суб’єктивну думку.

Наталія Заболотна, доводячі безпідставність і необгрунтованість терміновості розгляду оспорюваних питань, доводила і порушення свого права на доступ до публічної інформації.

Що в повній мірі залишилось поза увагою судді при винесенні відмови у задоволенні позову. Яку Наталія Заболотна і досі не отримала. Судом постійно в судовому реєстрі приховувалась інформація про засідання, ставлячи на цей час інші справи. Рішення суду було розміщено лише після оскарження неоприлюднення Наталією Заболотною.
Рішення Стрельнікової

Рішення Стрельнікової

На сьогодні Наталія Заболотна подала апеляційну скаргу, розгляд якої призначено на 5 березня 2020.

Судова практика показує що члени територіальної громади не можуть в законному порядку домогтися законного використання місцевого бюджету, що наповнюється їх податками і має слугувати на благо громади.

Вся Украина оценила Распоряжение главы ЗП облсовета Виктора Межейко № 91-р, которым за предоставление ответов на запросы в электронном виде облсовет требовал 4,56 грн. за старницу, используя коэффициент 8 (!!??)

Ознайомитись з аналітикою можна на сайті Держкомтелерадіо за посиланням.

Крім цього, регулятор закликав громадськість долучитись до визначення моделі державного нагляду, зокрема, проголосувавши на головній сторінці сайту за один із трьох варіантів інституційного забезпечення захисту права на інформацію:

1) створення нового органу, наділеного розпорядчими функціями у сфері доступу до інформації;

2) покладення додаткових повноважень на вже існуючий орган виконавчої влади;

3) посилення інституту загального омбудсмена через наділення його повноваженнями щодо контролю над реалізацією права на інформацію.

Ми вважаємо що необхідно розробляти комплекс заходів і посилювати одночасно і державний, і парлемнтський контроль. До того ж, доцільно  запровадити  одночасний контроль не тільки за  реалізацією ЗУ «Про доступ до публічної інформації», а саме виключно за розпорядниками публічної інформації, а і за наданням громадянам  достовірної іноформації за допомогою ЗМІ. Особливо друкованих.

В таких випадках громадяни та юридичні особи змушені звертатись до суду для відновлення своїх прав. Саме суди є останньою інстанцією, що приймають рішення про правомірність чи неправомірність дій розпорядників інформації при роботі з публічною інформацією. Тому судові рішення є індикатором правозастосування та містять найновішу інформацію про реальний стан забезпечення права на інформацію.

Експерти Центру «Наше право» проаналізували та узагальнили судові рішення, прийняті з 01 січня 2013 року по 31 травня 2013 року, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Дане узагальнення здійснене з метою аналізу та систематизаціїособливостей розгляду справ щодо захисту права на доступ до публічної інформації.

Загальні результати дослідження. Загалом було проаналізовано 261 судове рішення судів загальної юрисдикції за період від 01 січня 2013 року по 31 травня 2013 року, що виносились у справах про оскарження порушеного права на доступ до публічної інформації.

Відповідачами в даних категоріях справ виступали переважно органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, сільські, селищні, міські голови, а також посадові особи центральних органів виконавчої влади та їх територіальних підрозділів. Зокрема: Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні підрозділи – 60 судових справ; Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи – 43 судові справи; Сільські, селищні, міські голови – 15 судових справ; Органи прокуратури – 20 судових справ; Інші правоохоронні органи – 21 судова справа; Державні вищі навчальні заклади – 19 судових справ; Судові органи – 13 судових справ; Державні, комунальні підприємства та установи – 17 судових справ; Приватні підприємства – дві судові справи; Державні лікувальні заклади – три судові справи.

Із загальної кількості справ, спостерігається майже однакова кількість задоволених та не задоволених справ. Так, виявлено 61 судове рішення, в яких позовні вимоги повністю задоволені, 37 судових рішень, в яких позовні вимоги частково задоволені та 126 судових рішень, в яких у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Суди здебільшого задовольняли позовні вимоги за умови надання позивачем належних доказів порушення його прав та не доведення відповідачем під час судового розгляду правомірності своїх дій.

В усіх справах про відшкодування моральної шкоди за порушення права на інформацію, а також в деяких справах, де позивачі просять скасувати акт органу влади, через не оприлюднення проекту акту, чи надати відповідачем звіт про виконання судового рішення, суди приймають рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Водночас, суди повністю відмовляють у задоволенні позовних вимог, якщо Закон «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на оспорювані відносини, або запитувач інформації звернувся до неналежного розпорядника, або ж відсутні належні докази протиправності дій відповідача.

Як розпорядники порушують право на інформацію? Аналіз судової практики розгляду даної категорії справ показує, щосеред основних причин, які сприяли виникненню спорів при застосуванні положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», насамперед є порушення порядку задоволення запитів на інформацію.

Зокрема, виявлено 21 випадок ненадання відповіді на запит та 21 випадок надання недостовірної, неточної або неповної інформації. Також поширеними є несвоєчасне надання інформації (16 випадків) та відмова в задоволенні запиту на інформацію (12 випадків).

Щодо ненадання відповіді на запит.Здебільшого суди задовольняли позовні вимоги про визнання дій розпорядників щодо ненадання жодної відповіді неправомірними. Для цього достатньо, щоб матеріалами справи було підтверджено направлення позивачем запиту на інформацію та відсутності доказів, які б свідчили про реагування на вказаний запит. При цьому, надання відповіді на іншу адресу також вважається ненаданням відповіді на запит. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області (справа №740/901/13-а, http://reyestr.court.gov.ua/Review/30241240), визнав протиправним надання відповідачем відповіді на іншу адресу, аніж була зазначена в запиті, за якою до того ж особа не зареєстрована і не проживає.

Деякі суди відмовляли у задоволенні таких категорій справ через те, що відповідь на запит була зареєстрована в журналі вихідної кореспонденції органу влади.

Проте, неможливо погодитись з Харківським окружним адміністративним судом (справа №820/2581/13-а, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30557967), який визнав правомірним ненадання Харківським національним економічним університетом відповіді на запит позивачу, а лише розміщення її на офіційному веб-сайті університету, в сторінці «Порядок звернень», без повідомлення позивача про це. Такої ж думки й Харківський апеляційний адміністративний суд (справа 820/2581/13-а, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32013457), який скасував вищезазначену постанову і вказав, що відповідь позивачці фактично не надана, оскільки розміщення листа на сайті не є наданням відповіді у спосіб, передбачений ч.5 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо надання недостовірної, неточної або неповної інформації.Справи даної категорії задовольняються судами за умови ненадання суб’єктом владних повноважень повної інформації, яку просив запитувач, або ж ненадання відповідей на всі поставлені запитання.

Так, Івано-Франківський окружний адміністративний суд (справа №2а-3821/12/0970,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29252985) прийшов до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, щодо ненадання відповіді на третє запитання, вказане в запиті на інформацію.

Визнати протиправним надання недостовірної інформації значно важче, бо зі встановлених під час судового розгляду обставин, суди приходять до висновку, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (Справа №808/4098/13-а Запорізького окружного адміністративного суду, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31403478). Суд зазначив, що незгода особи, котра подавала запит про надання публічної інформації,з наданою відповіддю,не свідчить про приховування та надання недостовірної інформації.

Щодо несвоєчасного надання інформації.Надання розпорядником інформації відповіді на запити з порушенням 5-денного строку є досить поширеними, але для визнання цього неправомірним, потрібно надати належні докази. Як показує судова практика, суди по-різному розуміють, що є фактичною датою надання відповіді.

У випадках, коли суд приходить до висновку, що датою відправлення відповіді розпорядником інформації є календарна дата зазначена на відтиску печатки поштового відділення зв’язку або на відбитку печатки на конверті, то він стає на бік позивача щодо протиправності дій розпорядника (Наприклад, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а/0470/14514/12, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30808044).

Якщо суд визнає належним доказом відправлення відповіді в належні строки лише внесення її до реєстру на відправку простої кореспонденції, то буде вважатись, що відповідач своєчасно надав відповідь на запит (Наприклад, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/4514/13-а, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31044047).

На нашу думку, у цій категорії справ показовим є рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (справа №2а/0124/501/2012, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25467741), який встановив, що відмітка в журналах відповідача про направлення відповіді позивачу, при відсутності в матеріалах справи розписок про одержання відповіді або квитанції про прийняття поштою листів до пересилання, не може бути належним доказом направлення інформації позивачу. Отже, відповідач зобов’язаний надати докази про отримання відповіді запитувачем.

Щодо відмови в задоволенні запиту на інформацію.В таких справах суди задовольняють позовні вимоги за умови, що орган влади неправомірно обмежив в доступі публічну інформацію, що потягло за собою відмову в наданні такої інформації, або ж відмовив у наданні інформації, доступ до якої необмежений. На думку Волинського окружного адміністративного суду (справа №803/207/13-a,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29383778), відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні довідки про розміри основних, додаткових видів грошового забезпечення. Оскільки відповідачем дана інформація не була віднесена до службової, конфіденційної або таємної, тому вона є відкритою і підлягає наданню на запит.

Окружний адміністративний суд міста Києва (справа №2а-16545/12/2670,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28935718) встановив, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області відмовила запитувачу у задоволенні запиту через те, що із запитуваною інформацією останній може ознайомитися на офіційному сайті Інспекції; окрім того, перелік запитуваної інформації є занадто обширним, а тому надання подібної інформації займе значно більше часу, ніж встановлений законодавством термін для розгляду запиту на публічну інформацію. Звичайно, суд визнав протиправною таку відмову і зобов’язав Інспекцію надати відповідь на запит.

Водночас, Окружний адміністративний суд  міста Києва (справа №2а-17778/12/2670,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28871349) вважає правомірною відмову Конституційного Суду України надати позивачеві у відповідь на запит текст подання 51 народного депутата України до Конституційного Суду (надійшло в КСУ 16.10.2012 р.) щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 р. Вказуючи, що відомості, які містяться у конституційних поданнях і конституційних зверненнях, стосуються персональних даних громадян і використовуються в процесі підготовки і прийняття рішень Конституційного Суду України. Це при тому, що жодним нормативним актом текст конституційного подання не обмежений в доступі. Зараз дана справа перебуває на розгляді у Європейському суді з прав людини і досить великі шанси, що Україна її програє.

Не менш значними є порушення розпорядниками інформації, які не володіють запитуваною інформацією, але яким відомо або має бути відомо, хто нею володіє, обов’язку направлення запиту належному розпоряднику.Наприклад, начальник Чернівецького училища професійної підготовки міліції відмовив запитувачу у наданні копії рішення Чернівецької міської ради, яким не володів, без направлення запиту міській раді (Чернівецький окружний адміністративний суд, справа №824/587/13-аhttp://reyestr.court.gov.ua/Review/30111403). Державна установа «Інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка академії медичних наук України» відмовив у наданні завіреної копії кошторису установи на 2013 рік, роз’яснивши, який орган володіє такою інформацією, але не направивши йому цього запиту. (Харківський окружний адміністративний суд, справа №820/2580/13-аhttp://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31274222). При цьому, суди не бачать в діях розпорядників жодних порушень і відмовляють в задоволенні позовів про визнання таких дій протиправними.

Лише Чернігівський окружний адміністративний суд (справа №825/800/13-а,http://reyestr.court.gov.ua/Review/30848241) визнав дії Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо не направлення запиту особи належному розпоряднику, протиправними, та зобов’язав направити запит належному розпоряднику.

Також розпорядники забувають, що відповідьна запит про те, що інформація може бути одержана запитувачеміз загальнодоступних джерел, є неправомірною відмовою в наданні інформації. Більше того, окремі суди стають на захист суб’єктів владних повноважень. Так, Одеський апеляційний адміністративний суд у справі №2а-2697/12/2170 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30107967) вказав, що доступ до публічної інформації може бути наданий не тільки в порядку надання відповідей, а й оприлюдненням їх в засобах масової інформації, розміщенням на офіційному веб-сайті та інше. А Сумський окружний адміністративний суд у справі №818/1818/13-a (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31232968) зазначив, що відповідачем виконано обов’язок щодо надання публічної інформації, оскільки зазначено джерело оприлюднення запитуваної інформації.

Але в більшості такі справи все-таки вирішуються на користь відповідачів. Окружний адміністративний суд м.Києва (справа №2а-14893/12/2670, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28664484) прийшов до висновку щодо необхідності зобов’язання відповідача вчинити дії для розгляду запиту на інформацію, оскільки відповідь про можливість отримання інформації із загальнодоступних джерел — офіційного сайту, є протиправною.

Крім цього спостерігається системне обмеження доступу до публічної інформації шляхом віднесення її до конфіденційної або службової, видання одного виду інформації за інший, накладення на документи грифів обмеження доступу.

Розпорядники інформації порушують принцип, за яким обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Тому відмовляються надавати документи, які містять конфіденційну чи службову інформацію.

Також відносять до конфіденційної і службової інформацію, яка не може бути обмежена в доступі і присвоюють документам, в яких вона міститься, грифи, не передбачені законодавством. Наприклад, документам прокурорського реагування, матеріалам Генерального плану, рішенням, якими затверджено тарифи на водопостачання та водовідведення, документам, що містять інформацію про притягнення посадових осіб до відповідальності тощо.

Так, Жовтневий районний суд м.Луганська (справа №2-а-580/12,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30942644) визнав правомірною відмову Вінницької міської ради у наданні матеріалів Генерального плану міста. Графічна та текстова складові якого, на думку міської ради, містять інформацію з обмеженим доступом з грифом «Для службового використання» — конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.

Сприяє обмеженню в доступі публічної інформації і складання органами влади Переліків відомостей, що становлять службову інформацію, куди крім службової, відносять й іншу публічну інформацію. Зокрема, Овідіопольський районний суд Одеської області (справа №509/61/13,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29090226) визнав нечинним рішення виконкому Великодолинської селищної ради «Про перелік відомостей, що становлять службову інформацію і якій надається гриф «Для службового користування» та зобов’язав його скасувати. До якого орган місцевого самоврядування незаконно відніс інформаціюіз журналів реєстрації вхідної та вихідної документації щодо звернень громадян.

Ще одним значним порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації», є обмеження розпорядниками доступу до інформації про розпорядження бюджетними коштами: про виплату заробітної плати службовим і посадовим особам, рішення про забезпечення осіб, які перебувають на квартирному обліку, житловими приміщеннями, копії рішень сільської ради щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок тощо.

Здебільшого такі справи суди вирішують на користь запитувачів інформації. Наприклад, Волинський окружний адміністративний суд (справа №803/325/13-a,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30144664) вказав, оскільки виплата заробітної плати службовим і посадовим особам Міністерства внутрішніх справ України та його територіальних органів, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому інформація про грошове забезпечення співробітників УМВС України у Волинській області в розумінні частини п’ятоїстатті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»не може бути обмежена у доступі, а тому не є конфіденційною чи інформацією з обмеженим доступом».

Лише Одеський окружний адміністративний суд (справа №1570/6159/2012,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29656528) визнав правомірною відмову районної державної адміністрації щодо надання копій рішень з прізвищами, іменами, по-батькові фізичних осіб та найменуванням юридичних осіб, які отримали державне майно, оскільки вони начебто містять про особу конфіденційну інформацію, яка не може бути поширена.

Окрім цього, суб’єкти владних повноважень часто порушують вимогу закону про оприлюднення проектів нормативно-правових актів.За вказаний період суди розглянули 18 справ про визнання прийнятих рішень протиправними та їх скасування, більше половини яких було задоволено.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (справа №2а/1118/997/12,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30788488) визнав протиправною бездіяльність Олександрійської міської ради, яка полягає в недотриманні обов’язку оприлюднити проект рішення міської ради від 05.10.2012р. №758 «Про внесення змін до міського бюджету на 2012 рік» у встановлений законом 20-денний термін. Щодо скасування рішення Олександрійської міської ради, то суд вважає, що порушення розпорядником інформації вимогст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»не є підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування.

При цьому Київський апеляційний адміністративний суд (справа №1013/6526/2012,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29978042)скасував рішення Бучанської міської ради від 24 листопада 2011 року за №461-17-VI «Про розробку детального плану території земельної ділянки, орієнтовною площею 9,2 га. в межах вулиць Лісова, Вокзальна та Паркова», яке було прийняте без будь-якого попереднього обговорення та оприлюднення документів щодо підготовки прийняття зазначеного рішення.

Варто звернути увагу на те, що суди однаково застосовують законодавство в частині того, що проекти актів індивідуальної дії не підлягають оприлюдненню. Вінницьким міським судом Вінницької області (справа №212/12730/2012, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30215219)встановлено, що не оприлюднені Вінницькою районною радою акти: “Про Програму фінансової підтримки комунальної організації «Редакція Вінницької регіональної газети «Подільська зоря» на 2012-2016 роки», «Про внесення змін до структури комунального підприємства «Редакція газети «Вінницький район» Вінницької районної ради»; «Про приведення у відповідність до чинного законодавства статутних документів редакції Вінницької регіональної газети «Подільська зоря»  є актами ненормативного характеру, оскільки у зв’язку з їх прийняттям виникають правовідносини у конкретно визначених суб’єктів.

Щодо оскарження не оприлюднення розпорядниками інформації нормативно-правових актів, то за цей період прийнято лише одне судове рішення. Так, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області (справа №740/901/13-а, http://reyestr.court.gov.ua/Review/30241240) визнав протиправним оприлюднення на офіційному веб-сайті Ніжинської міської ради тексту цільової програми «Розвиток безпеки дорожнього руху в м. Ніжині на 2013 рік» лише 05.03.2013 року, оскільки вона була затверджена ще 28.12.2012 року.

Запитувачі інформації також помиляються. Найбільш поширеною помилкою громадян та юридичних осіб при реалізації права на доступ до публічної інформації є неправильно вибрана форма звернення, коли запитувана ними інформація не може бути отримана в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», бо не є публічною в розумінні цього закону.

Наприклад, Куп’янський міськрайонний суд Харківської області у справі №628/796/2013-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30549795) відмовив визнати бездіяльність Куп’янського міського голови протиправною та відмовив  надати інформацію. Оскільки матеріали справи свідчили, що звернення позивача було спрямовано не на реалізацію права на доступ до публічної інформації, а на встановлення того, чи є правомірними дії посадових осіб суб’єктів владних повноважень, і тому підлягало розгляду в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про звернення громадян». Такої ж думки Окружний адміністративний суд м.Києва, який у справі №826/1646/13-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29698990) встановив, що запитувана позивачем інформація щодо виконання вимог припису не є публічною інформацією, оскільки мова йде про виконання працівниками органу влади своїх повноважень.

Або ж звертаються за інформацією, одержання якої відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» регулюється спеціальними законами.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у справі №809/617/13-a(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30839505) вказав, враховуючи статус позивача у виконавчому провадженні, як стягувача, його звернення про надання публічної інформації з виконавчого провадження, не є заявою про надання публічної інформації у розумінніЗакону України «Про доступ до публічної інформації». Аце звернення  належить розглядати у відповідності до вимогЗакону України «Про звернення громадян».

Крім того, трапляються випадки, коли позивачі просять в запитах на інформаціюнадати юридичну консультацію або протлумачити закон, що відповідно до законодавства не належить до обов’язків розпорядників інформації. Це підтвердив Жовтневий районний суд м.Луганська у справі №2-а-580/12 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30942644), визнавши правомірною відповідь Генеральної прокуратури про те, що до функцій прокуратури не належить надання юридичних консультацій, тлумачення законів.

Також громадяни звертаються із запитами до неналежного суб’єкта, який не є розпорядником запитуваної інформації. Так, у справі №824/587/13-а Чернівецького окружного адміністративного суду (http://reyestr.court.gov.ua/Review/30111403) встановлено, що позивачка звернулася із запитом до начальника Чернівецького училища професійної підготовки працівників міліції, в якому просила надати копію рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради. На думку суду, відсутні будь-які обґрунтовані підстави зобов’язувати відповідача надати рішення органу місцевого самоврядування, яким він не володіє та не зобов’язаний володіти.

Чи відшкодовується матеріальна або моральна шкода? Згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації», особи, чиї права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Справді, протягом даного періоду суди Українирозглянули 20 справ, в яких позивачі просили про відшкодування шкоди, більшість з яких стосувались відшкодування моральної шкоди. При цьому суди, посилаючись на відсутність обставин, що підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди, не отримання жодного підтвердження доказів позивачів, не встановлення причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, відмовляють у її відшкодуванні. Тільки Хмельницький окружний адміністративний суд у справі №2270/7307/12 21 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/29029041) прийшов до висновку, що позивач у зв’язку із неотриманням відповіді на свою заяву має право на відшкодування моральної шкоди, як це передбачено Законом, разом з тим достатньою підставою для її відшкодування є задоволення позову в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною. Тобто, навіть в даній справі позивач не отримав грошової компенсації, на яку розраховував.

В окремих випадках позивачам вдалось відшкодувати витрати на правову допомогу та на прибуття до суду, а також відшкодувати судові витрати. У справі №2а-16530/12/2670 Окружний адміністративний суд м.Києва (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29972737) присудив за рахунок Державного бюджету України відшкодувати на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 462,01 грн.

У справі №398/123/13- аОлександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30305329) вирішив стягнути з місцевого бюджету витрати на правову допомогу в розмірі 250 гривень. А в справі №2а-16534/12/2670 Окружний адміністративний суд м.Києва (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30009281) присудив на користь позивача 176,70 гривень судових витрат, пов’язаних із прибуттям до суду.

Цікавою є також постанова Вінницького міського суду, який у справі №212/8876/2012 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29240356), якою на користь позивача стягнуто по 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен факт ненадання інформації та по 0,1 неоподатковуваному мінімуму доходів громадян за кожен день прострочки надання відповіді на запит на інформацію.

Тлумачення закону судами. Також в судовій практиці можна знайти роз’яснення щодо правильного застосування норм законодавства про інформацію, які недостатньо деталізовані в Законі «Про доступ до публічної інформації».

Щодо мови надання відповіді на запит.Донецький апеляційний адміністративний суд у справі №432/601/13-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30455335), визнав протиправним надання відповідей на запити мовою, що не відповідає мові запитів.

Відповідно до Європейській хартії регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року, Закону України «Про засади державної мовної політики», право вибору мови, зокрема, української чи російської мови  у правовідносинах з органом державної влади чи органом місцевого самоврядуванням в Україні має не посадова особа, а громадянин. Оскільки позивач звернувся з відповідними запитами українською мовою, відповідач мав надати відповідь виключно українською.

Щодо способу надання відповіді на запит. На думку Сумського окружного адміністративного суду (справа №818/790/13-a, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30483298), Закон України «Про доступ до публічної інформації»не встановлює обов’язку розпорядника інформації надавати відповідь на запит декількома способами. Тому, якщо запитувач інформації просив про надання відповіді на запит поштою, розпорядник інформації не зобов’язаний надсилати її також електронною поштою.

Окрім того, Окружний адміністративний суд м.Києва у справі №826/4122/13-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31277932) не прийняв до уваги посилання представника відповідача на те, що мала місце усна домовленість, що запитувач отримає відповідь на запит на інформацію особисто в руки, оскільки, по-перше, така форма отримання запиту не передбачена Законом України «Про доступ до публічної інформації» та не виключає обов’язку розпорядника інформації надавати відповідь на запит на інформацію у строки, передбачені ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; по-друге, позивач у запиті просив скерувати відповідь на його поштову адресу.

Дискусійним також є питання: чи є сканування документу його копіюванням? З цього приводу, Конституційним Судом України було прийнято ухвалу від 31 жовтня 2013 року № 49-у/2013. Громадянин Євстіфеєв М. запитував суд «чи має запитувач відшкодовувати фактичні витрати на сканування документів у разі, якщо інформація за запитом надається в електронному вигляді». На жаль, даний суб’єкт не навів належних обґрунтувань неоднозначності застосування закону, тому йому було відмовлено у відкритті конституційного провадження.

У справіза конституційним зверненням Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Конституційний Суд своєю ухвалою № 29-у від 25.06.2013 р. також відмовив суб’єкту у відкритті конституційного провадження. Зазначимо, що «Екологія-Право-Людина» запитувала: чи гарантується безоплатне надання кожному перших десяти сторінок на запит, незалежно від кількості аркушів, що виготовляються для задоволення запиту, а також просила розтлумачити словосполучення «фактичні витрати на копіювання та друк» та «розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником».

Особливості апеляційного оскарження. Загалом за проаналізований період позивачами було подано 16 апеляційних скарг, а відповідачами – 15 апеляційних скарг. Тобто, можна стверджувати про однакову кількість оскарження рішень судів першої інстанції обома сторонами. Не менш цікавим є те, що в усіх 31 випадках, апеляційні суди частково або повністю задовольнили вимоги апелянтів. Було відмовлено в задоволенні лише однієї апеляційної скарги органу влади.

Підставами скасування рішень судів першої інстанції переважно було не правильне встановлення судами фактичних обставин справи, надання невірної оцінки дослідженим доказам та порушення норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, або ж порушення правил предметної підсудності розгляду справ.

Позивачі оскаржують відмови судів зобов’язати розпорядника інформації надати запитувану інформацію, або надати повну інформацію, чи інформацію доступ до якої неправомірно обмежено. Так, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (справа №2а/0470/7350/12,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30761215) прийняв нову постанову, якою зобов’язав ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» надати повну і точну інформацію на поставлені в інформаційному запиті від 18.03.2012 року питання №2 та питання №3.

З іншого боку, за зверненням відповідачів апеляційні суди скасували рішення місцевих судів, якими розпорядників інформації з порушенням вимог законодавства було зобов’язано надати інформацію, якою вони не володіють, або надати відповідь на звернення громадянина, яке не підпадає під дію Закону України «Про доступ до публічної інформації», або ж надати запитувачу правову консультацію в порядку цього Закону. Київський апеляційний адміністративний суд (справа №2а-14372/12/2670,http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28774425) прийшов до висновку про відсутність порушень законодавства про доступ до інформації в діях відповідача, бо запит позивача не є запитом в розумінні вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», а фактично є зверненням громадянина, що регулюється Законом України «Про звернення громадян».

Разом із цим, прогресивним є ухвалення Постанови Пленуму ВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації»» від 30 вересня 2013 року № 11. Ця постанова узагальнює значний масив практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також роз’яснює окремі питання правозастосування.

Як висновок, можна говорити про динамічну та доволі ефективну судову практику захисту порушених прав на доступ до інформації. При цьому, якщо громадяни та юридичні особи звертаються до належного розпорядника, з дотриманням вимог Закону «Про доступ до публічної інформації», але їхні права все таки порушують, вони мають шанс відновити їх в суді.

Проблемними досі залишаються протиправне віднесення інформації до конфіденційної та службової, а також неможливість відшкодування майнової та моральної шкоди. До того ж, є випадки неоднакового розуміння судами, що є належним доказом надання відповіді розпорядником, та яким чином має відбуватись забезпечення доступу до інформації.

Тетяна ДЕМБІЦЬКА, юрист ІПЦ «НАШЕ ПРАВО»

Додатки:

uzagalnennya.doc

http://gromada.lviv.ua/article/855

Зафиксированный продукт

Определение понятия «публичная информация» приведено в ч.1 ст.1 закона «О доступе к публичной информации». Согласно нему публичная информация — это отображенная и задокументированная любыми средствами и на любых носителях информация, которая была получена или создана в процессе исполнения субъектами властных полномочий своих обязанностей, предусмотренных действующим законодательством, или которая находится во владении субъектов властных полномочий, других распорядителей публичной информации, определенных данным законом.

Распорядители публичной информации при отнесении информации к информации с ограниченным доступом должны применять предписания закона «О доступе к публичной информации», ведь публичная информация будет информацией с ограниченным доступом лишь в случаях, предусмотренных данным законом, нормы которого являются специальными по сравнению с нормами закона «Об информации».

http://smi.liga.net/articles/2013-11-05/11486597-vas_vydelil_priznaki_pri_otsutstvii_kotorykh_informatsiya_ne_otnositsya_k_publichnoy.htm

Пленум Вищого адміністративного суду України 30 вересня 2013 року прийняв Постанову про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» № 11, якою затвердив Довідку про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної інформації»

В документі здійснено аналіз судової практики у справах про доступ до публічної інформації, зокрема, розглядаються проблеми визначення підсудності справ, розмежування спорів про доступ до публічної інформації та щодо звернень громадян, отримання процесуальних документів та адвокатських запитів, окремі питання визнання інформації публічною, обмеження доступу до інформації тощо.

Так, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що розпорядники публічної інформації та суди при визначенні режиму доступу до інформації повинні застосовувати приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки публічна інформація є обмеженою лише у випадках, передбачених цим законом, норми якого у даних правовідносинах є спеціальними.

Наприклад, невиправданим є посилання на захист персональних даних при відмові надавати інформацію про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, оскільки відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» допускається можливість заборони законом віднесення персональних даних до інформації з обмеженим доступом. Таким законом є, зокрема, Закон України «Про доступ до публічної інформації», частиною п’ятою статті 6 якого передбачається, що не може бути обмежено доступ до інформації про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Крім цього, Вищий адміністративний суд наголосив на необхідності застосовувати «трискладовий тест» при визначенні правомірності обмеження доступу до інформації.

В постанові також приділено увагу питанням розмежування запитів про доступ до публічної інформації  та звернень громадян. Так,  якщо запитуваний запит про надання публічної інформації є фактично зверненням про надання інформації згідно із Законом України «Про звернення громадян», то в такому разі судам необхідно відмовляти в задоволенні позову щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації.

Ознайомитись з текстом Постанови можна за посиланням

http://medialaw.kiev.ua/news/media/2361/

Кілька слів про законопроект словами Віктора Чумака, голови парламентського комітету із боротьби з корупцією, озвучені ним напередодні голосування

Громадськість вітає cхвалення комітетом законопроекту, до розробки якого
була активно долучена в особі експертів і медіа юристів. А також ініціює
створення робочої групи у складі народних депутатів України та
представників громадських організацій для підготовки пропозицій, які можуть
бути враховані шляхом подання поправок до тексту законопроекту за
процедурою другого читання у встановлений Регламентом Верховної Ради термін.

Ухвалення цього закону — є однією з вимог громадськості, висловлених у
*відкритому
зверненні до профільного комітету*. Серед інших пунктів звернення експерти
висловили свої рекомендації щодо законопроектів з питань доступу до
інформації, які знаходяться на розгляді парламенту.

Зокрема, громадськість рекомендувала Верховній Раді Україні *відхилити
законопроект «Про внесення змін до статті 21 Закону України «Про доступ до
публічної інформації» (щодо відшкодування фактичних витрат на копіювання та
друк)» реєстр. No. 10465 від 14.05.2012*, через те, що його прийняття
створить небезпечний прецедент, оскільки буде вперше внесено зміни до
Закону «Про доступ до публічної інформації», які звужують право особи на
доступ до інформації без достатніх для цього підстав.

Стосовно урядового законопроекту «*Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо доступу до інформації з обмеженим доступом» Реєстр. No.
9153 від 15.09.2011*, експерти рекомендували Верховній Раді повернути його
на доопрацювання суб’єкту законодавчої ініціативи через те, що вказані
зміни на практиці спричинять безпідставне обмеження доступу до будь-якої
інформації, що хоча б частково нагадує службову.

Відповідне звернення підтримали 23 громадські організації та експерти з
доступу до публічної інформації у рамках партнерства Новий Громадянин