Особливе значення це набуває в період децентралізації.

Вихід з цього один- прийняття відповідного законодавства.

Лише в 2014 році в експертному колі при створенні Білої Книги розвитку громадянського суспільства, Наьталії Заболотній спільно з Наталієй Окшей  вдалося ініціювати і внести до Плану реалізації Партнерсво Відкритий Уряд розробкуі супровід СКМУ законопроекту Про участь громадськості в управлінні державними та місцевими справами, який у травні 2015 року повинен був бути наданий до ВР для розгляду.

Але і  на сьогодні ми маємо лише проект цього законопроекту.

Наталія Заболотна, як ініціатор і експерт з регіональної складової наполягає на тому, що законопроект на сьогодні не відповідає  регіональним потребам, а тому потребує доопрацювання.

16 травня в офісі ОБСЄ  відбудеться  чергове засідання робочої групи Міністерства юстиції, де  продовжиться робота  над законопроектом.

(16.05.12) наказ МЮ вид 06.05.2016 № 252-7

Ми запрошуємо всіх до обговорення законопроекту, який на 13.04.2016 року має такий вигляд:

(16.05.12)- ЗП-Про Публичн Консультац (ст на 12 травня)

Останні пропозиції  ЗОГО «Народний Захист» виділені червоним в тексті:

(16.04.07)- ЗП-Про Публични Консультации

І внесені до таблиці:

(16.03.03)- Форма ТАБЛИЦИ для ПРОПОЗИЦИЙ (Публичн консульт)

Свої зауваження та пропозиції просимо направляти на адресу: zabol-zabol@mail.ru

Кілька слів про законопроект словами Віктора Чумака, голови парламентського комітету із боротьби з корупцією, озвучені ним напередодні голосування

http://www.youtube.com/watch?v=yDnJB6O1KmM&list=PL1992D19243E4572A

Выходом из ситуации, по ее мнению, могут стать альтернативные отчеты общественности.

Запорожская областная общественная организация и  Комитет по вопросам контроля за действиями власти,развития гражданского общества и общественной экспертизы Громадской Рады при Запорожской ОГА   составила первый альтернативный отчет, материалы которого взяты из открытых источников. При этом даны  комментарии  независимых общественных экспертов. На основе документов  освещена  реальная история развития гражданского общества в Запорожской области.

1 Стан і Програма розвитку гром сусп — остаточний

2 Стан і Програма розвитку гром сусп — остаточний

3 Стан і Програма розвитку гром сусп — остаточний

По решению Комитета по вопросам контроля Громадской Рады (ГР) он был направлен Координационному Совету по вопросам развития гражданского общества  при Президенте Украины.

Доповідна-Перебіг розвитку громадянського суспільства в Запорізькій області очима громадськості

А также КМУ.

Эти материалы документально подтверждают системные  и массовые нарушения сотрудниками Запорожской ОГА Украинского законодательства в вопросах развития гражданского общества, взаимодействия с общественностью, деятельности Громадской Рады, Инициативы «ПВУ».

Они доказывают создание властью общественных тушек за деньги  местного и госбюджета для узурпации общественного мнения.

Также эти документы и  материалы легли в основу выступления Наталии Заболотной на Международном Конгрессе в  секции «Партнерство Открытое  Правительство»

http://www.youtube.com/watch?v=Q_z0t535-Q4

После этого Запорожская власть отказалась общаться с Комитетом и его представителями, многие из которых (из-за бесперспективности и  недоверия к власти) не подали документы в новый состав ГР. А те, которые подали, были  заменены общественными тушками  на сфальсифицированном  партией , так называемом «отчетно-выборном собрании ГР»., которое прошло в лучших традициях украинских «честных и открытых выборов в условиях невмешательства власти в деятельность объединений граждан».

Их Громадской Рады сделали партячейку, голосующую по взмаху руки представителя власти, ответственного за взаимодействие с ГР и общественностью Александра Зубченко, который с 29 января 2013года, вместе с рядом депутатов, стал членом ГР при Запорожской ОГА. Большинство членов ГР 2 не то, чтобы не знают куда они попали и зачем, но даже «Громадская Рада» и «Институты гражданского общества» не могут выговорить правильно.  И эти люди собираются вещать от нашего имени и отстаивать наши интересы?

Власть грубейшим образом совершила рейдерскую атаку на общественное мнение. После исполкома Запорожского горсовета, это уже вторая попытка.  Облгосадминистрация узаконила беззаконие,  цинизм и открытое пренебрежение  правами, интересами и мнением общественности .

С 29 января 2013 года Запорожская область живет по принципу «Лучшая общественность в Запорожье-это власть». Режиссеры этого позора Запорожской области войдут в историю.

И это в то время, как Президент и Правительство, по крайней мере хоть декларируют открытость и выработку новой философии взаимодействия с общественностью. Философию паритетных отношений.

А чиновники  Запорожской области идут своим путем- путем неисполнения законодательных и нормативных актов, путем  неисполнения политики Украины, путем нарушения прав объединений граждан. Они создали в области общественную резервацию и объявили неугодными большую часть   независимых общественников.

Хваленая вертикаль власти не работает. На региональном уровне чиновники отчаянно саботируют  внедрению реформ.  И никакие законы, никакая партийная дисциплина им не указ.

Интересно куда их этот путь приведет.

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ ГРОМАДСЬКОГО ПАРТНЕРСТВА НА ПІДТРИМКУ ІНІЦІАТИВИ «ВІДКРИТИЙ УРЯД» ЩОДО ПОДАЛЬШОГО ВИКОРИСТАННЯ ВІДЕОКАМЕР, ЗАКУПЛЕНИХ ДЛЯ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ХОДОМ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ-2012НА ПІДТРИМКУ ІНІЦІАТИВИ «ВІДКРИТИЙ УРЯД»

Розвиток  місцевої демократії потребує нових механізмів

Про це було зазначено в ході засідання Робочої групи з питань місцевої демократії та самоорганізації громадськості, яке відбулося 21 травня 2012 року в Адміністрації Президента.

Як зазначив член Робочої групи, експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Максим Лациба: «Закон України «Про місцеве самоврядування говорить», що порядок проведення громадських слухань, місцевих ініціатив, загальних зборів громадян визначається статутами територіальних громад. Але на сьогодні лише 20% територіальних громад мають ухвалені статути. Решта громад таких документів не мають, тому склалася ситуація, коли право є, а механізмів реалізації немає».

«Для того, щоб розв’язати дану колізію, потрібно внести зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і зобов’язати місцеві ради ухвалити статути територіальних громад», — зазначив експерт.

Важливо також внести зміни до Закону України «Про органи самоорганізації населення», де перебачити вдосконалення процедур проведення загальних зборів жителів територіальної громади та забезпечити діяльність таких об’єднань.

«Важливо ухвалити нову редакцію Закону України «Про органи самоорганізації населення», в якій спростити процедуру створення, розширити повноваження та права ОСН», — наголосив секретар робочої групи, директор Програми «Громадянське суспільство та належне врядування» Міжнародного фонду «Відродження» Олексій Орловський.

За словами народного депутата, члена Комітету ВРУ з питань державного будівництва і місцевого самоврядування Василя Демчишина: «Зараз у нас з’являється можливість та реальні інструменти для того, щоб доопрацювати всі законодавчі акти у сфері місцевого самоврядування, самоорганізації населення та розвитку місцевої демократії. Першим буде розглянуто законопроект «Про місцевий референдум».

За підсумками засідання Робочої групи було затверджено план подальшої діяльності Робочої групи та ухвалено рішення про розширення її персонального складу. Таким чином, загальний склад робочої групи збільшився до 25 осіб, з яких 11 є членами Координаційної ради, а решта 14 — залучені експерти, які спеціалізуються на питаннях місцевої демократії та самоорганізації населення.

Нагадаємо, що 21 травня відбулося перше засідання Робочої групи з питань місцевої рекомендації та самоорганізації населення Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України. Наступне засідання планується провести 26 червня 2012 року. Додаткову інформацію про План першочергових заходів Робочої групи з питань місцевої демократії та самоорганізації населення дивіться у прикріпленому файлі: План першочергових заходів Робочої групи

Але в Запорізькій обласній раді  так не вважають.

В лютому 2012 року пройшло підведення результатів громадського обговорення  підготовленного ЗОГО «Народний захист  Порядку проведення громадських слухань в містах Запорізької області. Його було підготовлено на базі кращих розробок фахівців і громадських експертів.

Намір Запорізької області першою в Україні вирішити це питання на регіональному рівні було визнано позитивною регіональною практикою і оприлюднено на весь світ Партнерством ПВУ.

Депутат обласної ради Сергій Грачов вніс в порядок денний чергової сесії обласної ради питання з затвердження цього Порядку.

Але на підставі юридичного висновку  відділу юридичного забезпечення діяльності ради, питання було знято з порядку денного

.Ответ облсовета-общественные слушания

Непогодження з цим  висновком виказала  Наталія  Заболотна

Ответ облсовету

Висновок не тільки не враховує Указ Президента № 212,

Указ о развитии гражданского общества

Первоочередные мероприятия Кордрады при Президенте по общ слуш

не тільки обгрунтування в необхідності прийняття цього документу органами місцевого врядування м.Запоріжжя,

Пояснительная записка Рекалова

але і спільні пропозиції до Плану ПВУ  Запорізької ОДА і громадськості Запорізької області

ПВУ совместные предложенияI

24 травня відбудеться засідання комісії  обласної ради, де з доповіддю виступатиме Наталія Заболотна. Чи прислухаються народні обранці до голосу народного, чи схочуть вони подивитися в майбутнє?

Одночасно  ЗОГО «Народний захист» направила лист до міськвиконкому з проханням  внести  до порядку денного  питання прийняття Порядку проведення громадських слухань в м.Запоріжжя, про  необхідність якого так багато говорилося в мєрії, але до цього часу міськрада мовчить, комісія з життєзабеспечення   теж. А мєрія, користуючись цим, будя-які заходи, що проводяться  в  місті (особливо з питань реформування ЖКГ) називає громадськими слуханнями.  Ось таке ставлення  міськради і міськвиконкому до  думки і ініціатив громадськості.

Ось такі чергові  «ініціативи» влади.

І. ВСТУП

Україна, цілком поділяючи принципи, закріплені Декларацією Відкритого Уряду, визнає важливість ролі громадськості в процесах формування політики та реалізації державного управління і в цьому контексті визнає необхідність сприяння більш широкому залученню громадянського суспільства до процесів прийняття рішень на всіх рівнях державного управління, наданню оцінки реалізації державної політики, що матиме результатом не лише посилення відповідальності Уряду перед громадянським суспільством, відкритості процесу прийняття рішень, але й сприятиме підвищенню довіри суспільства до державної влади.

України визнає, що Партнерство Відкритий Уряд (далі — ПВУ) це, з одногу боку, виклик, який вимагатиме від держави великих зусиль, спрямованих на досягнення високого ступеню його відкритості, а з іншого, потужний каталізатор, який допоможе об’єднати зусилля різних органів державної влади в рамках цілої низки програм, спрямованих на підвищення відкритості Уряду, серед яких програми, спрямовані на боротьбу з корупцією, підвищення відкритості публічної інформації, залучення громадянського суспільства до процесу прийняття рішень. Розуміння того, що дієва відповідь на цей виклик неможлива без підвищення рівня довіри у суспільстві, зокрема довіри до органів та інститутів влади, вимагає від Уряду рішучих кроків, спрямованих на розширення можливостей громадської участі, формування у суспільстві усвідомлення підзвітності влади та можливості впливати на неї, що в свою чергу означатиме підвищення у представників державних органів почуття відповідальності за результати своєї діяльності.

Прояви корупції є основною загрозою соціально-економічному розвитку суспільства та не лише основною причиною бідності країни, але і перешкодою для її подолання, тому Україна стоїть на тому, що питання недопущення виникнення умов для корупції мають бути предметом неухильної уваги Уряду у побудові відносин держави і бізнесу, людини, бізнесу та чиновництва. Прозорість і публічність діяльності Уряду та виконавчої влади в цілому, невідворотність виявлення зловживань та покарання має стати перепоною для корупційних проявів. Важливим кроком на шляху до відкритості влади є підвищення ефективності публічного управління, зокрема якості надання адміністративних послуг, унеможливлення зловживання владою, посилення захисту прав і законних інтересів громадян. Вказані цілі, зокрема, переслідує адміністративна реформа, яка наразі триває в Україні, основними завданнями якої є зробити владу відкритою, прозорою, ефективною та підконтрольною громадянам. Задоволення вимогам відкритості Уряду можливе лише за умови створення відкритого і спрямованого на розвиток інформаційного суспільства, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.

Враховуючи висловлені вище сподівання та очікування, а також після проведених консультацій з громадськістю Україна визначає наступні виклики:

-                     підвищення ролі громадянського суспільства в процесі формування та реалізації державної політики;

-                     побудова ефективної моделі запобігання та протидії корупції;

-                     підвищення ефективності державного управління через впровадження адміністративної реформи;

-                     розбудова інформаційного суспільства.

ІІ. ДОСЯГНЕННЯ З ПОБУДОВИ ВІДКРИТОГО УРЯДУ НА СЬОГОДНІ

У сфері залучення громадськості до формування та реалізації політики

З метою зміцнення гарантій реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами прийнято постанови Кабінету Міністрів Україна від 5 листопада 2008 р. № 976 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади» та від 3 листопада 2010 року № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики».

Зазначеними актами передбачено обов’язковість проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, закріплено положення про громадські консультативно-дорадчі органи (громадські ради), визначено необхідність сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади.

Передбачено, що консультації з громадськістю проводяться на регулярній основі з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому результати проведення консультацій з громадськістю мають враховуватись органом виконавчої влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій його роботі.

Важливим елементом залучення громадськості до управління державними справами є громадські ради при органах виконавчої влади, які з 2010 року формуються за демократичним принципом — шляхом виборів на зборах усіх заінтересованих інститутів громадянського суспільства. Громадські ради мають повноваження надавати пропозиції та зауваження до проектів нормативно-правових актів, проводити громадську експертизу та громадську антикорупційну експертизу, здійснювати громадський контроль за врахуванням органом пропозицій і зауважень громадськості.

Громадська експертиза діяльності органів виконавчої влади є складовою механізму демократичного управління державою, який передбачає проведення інститутами громадянського суспільства оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо розв’язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі. Органи виконавчої влади повинні забезпечити надання інститутам громадянського суспільства усієї необхідної інформації для проведення експертизи та розробляти конкретні заходи для врахування її результатів.

З 2008 року функціонує урядовий сайт «Громадянське суспільство і влада», покликаний стати комунікативним майданчиком для взаємодії органів виконавчої влади та представників інститутів громадянського суспільство. На зазначеному сайті запроваджено проведення електронних консультацій з громадськістю щодо проектів рішень центральних органів виконавчої влади.

Зазначені урядові ініціативи покликані забезпечити відкритість і прозорість державної політики та спростити умови участі громадян в управлінні державними справами.

У сфері протидії корупції

Одним із основних напрямків державної політики є зусилля, спрямовані на подолання та протидію корупції. 7 квітня 2011 року прийнято Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні», спрямований на імплементацію міжнародних стандартів у сфері подолання корупції. Зазначений Закон отримав позитивний висновок Групи держав Ради Європи проти корупції (ГРЕКО). Він є базовим антикорупційним нормативно-правовим актом, який визначає:

• основні принципи запобігання і протидії корупції;
• коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення;
• коло суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції;
• низку заходів, спрямованих на запобігання і протидію корупції (обмеження публічних службовців, проведення спеціальної перевірки щодо претендентів на службу, здійснення фінансового контролю за доходами і витратами публічних службовців, проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів);
• засади участі громадськості в заходах щодо запобігання і протидії корупції;
• види відповідальності за корупційні правопорушення та особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили такі правопорушення;
• принципи усунення наслідків корупційних правопорушень;
• засади контролю (в тому числі громадського) і нагляду за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції;
• пріоритетні напрямки міжнародного співробітництва у сфері запобігання і протидії корупції.

20 жовтня 2011 року Указом Президента України № 1001 схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки, яка передбачає негайне вжиття системних та послідовних заходів, які мають комплексний характер, спрямованих на подолання проявів корупції у всіх сферах суспільного життя.

У сфері державного управління

Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» започатковано адміністративну реформу.

На сьогодні завершено її перший етап, за результатами якого:

-                     оптимізовано роботу Кабінету Міністрів України, його Секретаріату, а також процес прийняття урядових рішень, скорочено кількість центральних органів виконавчої влади;

-                     прийнято Закон України «Про центральні органи виконавчої влади», яким запроваджено європейський підхід до ієрархії центральних органів виконавчої влади (міністерство, державна служба, державна інспекція, державне агентство), чітко визначено завдання органів відповідно до їх типів, запроваджено жорстку схему утворення територіальних органів;

-                     7 липня 2011 року прийнято Закон України № 3610-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг»;

-                     затверджено положення про всі міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, в результаті вперше проведено інвентаризацію всіх державних функцій, які виконують міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, а перелік функцій узгоджено з органами виконавчої влади та незалежними експертами.

У сфері інформатизації

Станом на початок 2011 року майже третина громадян України є користувачами мережі Інтернет^[1], громадяни України дедалі активніше опановують нові форми комунікацій — «соціальні мережі», стрімко формується масова Інтернет-аудиторія. Варто відмітити прийняття 9 січня 2007 року Закону України № 537-V «Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 — 2015 роки», який визначає необхідність широкого використання можливостей сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для створення інформації і знань, вироблення товарів та надання послуг, реалізації людиною свого потенціалу, підвищення якості життя і забезпечення сталого розвитку країни на основі цілей і принципів, проголошених Організацією Об’єднаних Націй, Декларації принципів та Плану дій, напрацьованих на Всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003 року; Туніс, листопад 2005 року). 13 січня 2011 року прийнято Закон України № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації», що заклав основу для створення в Україні ефективної системи електронного урядування та нових стандартів відкритості влади, оскільки визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Цей Закон запроваджує європейські норми відкритості і є ще одним реальним кроком держави у євроінтеграційному процесі. Свобода слова належить до ключових цінностей політики будь-якої демократичної держави і перший крок на шляху до започаткування діалогу між владою та представниками мас-медіа розпочато з прийняттям Указу Президента від 21 лютого 2008 року № 148/2008 щодо створення в Україні суспільного телебачення. Іншою стороною розвитку інформаційного суспільства стає виклик щодо захисту «чутливої інформації», що потребує більш сучасних, європейських форматів правового регулювання. Перші кроки в цьому напрямі зроблено — ратифіковано Конвенцію про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 28 січня 1981 року та Додатковий протокол до неї від 8 листопада 2001 року (Закону України від 6 червня 2010 року № 2438-VI), та з 1 січня 2011 року введено в дію Закон України «Про захист персональних даних», який кодифікував і врегулював суспільні відносини, пов’язані зі збором, збереженням, використанням та розповсюдженням інформації про особу.

ІІІ. ЗОБОВ’ЗАННЯ В РАМКАХ ПВУ

1)        підвищення ролі громадянського суспільства в процесі формування та реалізації державної політики

• удосконалення правового та методичного забезпечення доступу фізичних, юридичних осіб та об’єднань громадян без статусу юридичної особи до інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
• удосконалення законодавчого забезпечення участі громадян та їх об’єднань у формуванні та реалізації державної політики, вирішенні питань місцевого значення;
• вироблення спільно з інститутами громадянського суспільства спільних принципів та підходів до налагодження ефективної взаємодії;
• збільшення кількості та підвищення ефективності публічних консультацій з громадськістю (громадських слухань, круглих столів, експертних дискусій) з важливих питань державної політики;
• підвищення ефективності взаємодії органів виконавчої влади з громадськими радами в процесі формування та реалізації державної політики;
• розширення сфери використання Інтернету, насамперед удосконалення урядового веб-сайту « Громадянське суспільство і влада» та використання соціальних мереж для комунікацій органів виконавчої влади з громадськістю.

2)                 побудова ефективної моделі запобігання та протидії корупції

• завершення формування засад «Антикорупційного законодавства» шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», спрямованого на узгодження положень щодо проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, подання публічними службовцями декларацій про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру, обмеження для прийому на роботу (службу) до органів державної влади осіб, які раніше засуджувались за вчинення злочинів або на яких протягом трьох останніх років накладались адміністративні стягнення за вчинення корупційних правопорушень, а також вимог щодо попередження конфлікту інтересів, обмежень щодо роботи близьких осіб, звільнення з роботи осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення, захисту осіб, які повідомили про порушення вимог антикорупційного законодавства;
• визначення на законодавчому рівні механізму врегулювання конфлікту інтересів в діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечивши супроводження розгляду у Верховній Раді України проекту Закону України «Про загальні правила професійної етики на публічній службі та запобігання конфлікту інтересів»;
• розроблення пропозицій щодо внесення змін до законодавства з метою впровадження відповідальності юридичних осіб за вчинення їх уповноваженими особами корупційних правопорушень;
• підготовка відповідних нормативно-правових актів щодо формування єдиної статистичної звітності щодо результатів діяльності у сфері запобігання та протидії корупції, а також забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні правопорушення необхідного для проведення спеціальної перевірки осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
• проведення на постійній основі інформаційно-роз’яснювальних кампаній та навчальних курсів з метою формування негативного ставлення державних службовців та громадян до корупційних правопорушень та забезпечення належної взаємодії з громадянським суспільством з питань формування, реалізації та моніторингу антикорупційної політики в державних органах, що, у свою чергу, забезпечить попередження корупційних дій в державних органах, зміцнення режиму законності, формування у суспільстві нетерпимого, негативного ставлення до корупції;

3)                 підвищення ефективності державного управління через впровадження адміністративної реформи

• подальше реформування органів публічного управління, зокрема прийняття низки відповідних законів, що нададуть реформі системності та комплексності: Закону України «Про адміністративні послуги», Закону України «Про правила професійної етики на публічній службі та запобігання конфлікту інтересів», Адміністративно-процедурного кодексу України;
• удосконалення територіальної організації влади на місцевому рівні для впровадження ефективної моделі оптимального узгодження інтересів держави, регіону й територіальної громади, оптимізації публічного управління, створення умов для вирівнювання економічного розвитку регіонів, підвищення якості публічних послуг, що надаються громадянам;
• завершення формування нормативно-правової бази електронного урядування, зокрема запровадження електронного документообігу та електронного цифрового підпису в органах державної влади, а також практики надання державних послуг в електронній формі. Конкретними кроками в цій сфері в 2012 році мають стати:
• запровадження електронного сервісу для платників податків шляхом інформування платників податків засобами е-таіі про виявлені під час електронної звірки податкових декларацій помилки, допущені ними, і надання їм можливості самостійного виправлення;
• запровадження надання інформаційних послуг великим платникам податків у електронному вигляді (створення системи електронного документообігу);

-                     розробка та впровадження Електронної картки платника податків та електронного сервісу – Кабінет платника податків;

• впровадження у дослідну експлуатацію Центру обробки даних Державної податкової служби України;
• удосконалення інституту державної служби з метою вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

4)                 розбудова інформаційного суспільства

• здійснення кодифікації інформаційного законодавства;
• внесення змін до законодавства з питань інформатизації, зокрема з урахуванням вимог щодо надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним та фізичним особам інформаційних послуг з використанням мережі Інтернет; запровадження електронного документообігу та електронного цифрового підпису, дистанційного навчання, телемедицини, електронних платіжних систем, електронного бізнесу, електронних бірж, аукціонів і депозитаріїв;
• сприяння збільшенню різноманітності та кількості електронних послуг шляхом забезпечення реалізації принципу «єдиного вікна», а також вжиття заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для надання послуг із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема особам, які потребують соціальної допомоги та реабілітації;
• вдосконалення навчальних планів, відкриття нових спеціальностей з новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, втілення принципу «освіта протягом усього життя»;
• створення системи дистанційного навчання та забезпечення впровадження і використання інформаційно-комунікаційних технологій на всіх освітніх рівнях усіх форм навчання;
• вжиття кроків щодо підвищення комп’ютерної грамотності населення, зокрема пенсіонерів, малозабезпечених, людей, що потребують соціальної допомоги та реабілітації, селян;
• підвищення рівня комп’ютерної та інформаційної грамотності державних службовців, проведення їх періодичної атестації і заохочення працівників, які активно використовують інформаційно-комунікаційні технології у професійній діяльності;
• забезпечення інформаційної безпеки в інформаційному суспільстві через підвищення рівня координації діяльності державних органів щодо виявлення, оцінки і прогнозування загроз інформаційній безпеці, запобігання таким загрозам та забезпечення ліквідації їх наслідків, здійснення міжнародного співробітництва з цих питань;
• вдосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення інформаційної безпеки, зокрема захисту інформаційних ресурсів, протидії комп’ютерній злочинності, захисту персональних даних, а також правоохоронної діяльності в інформаційній сфері.

Скачать — Декларация ПВУ

Скачать — Обобщенные предложения к Плану КМУ на 2.02.2012г.

З боку громадянського суспільства

на Національному рівні :

Громадське Партнерство на підтримку ініціативи :  site: www.toro.org.ua/ogp

Функції секретаріату Партнерства виконує Творче об’єднання «ТОРО» (Контактна група в Україні Transparency International)

Пропозиції на  e-mail: ogp@toro.org.ua,

Горяча лінія   044 360 52 42.

На регіональному рівні :

Регіональний координатор  Громадського Партнерства по Запорізькій області

Заболотна Наталія Олександрівна  098 042 95 95

Пропозиції на e-mail: zabol-zabol@mail.ru

Горяча  лінія  061 7011926

Раздаточные материалы:

Скачать — Рабочие материалы

до проекту Національного плану із впровадження ініціативи «Партнерство Відкритий Уряд»

Експерти:

Архипська Олеся, незалежний експерт

Дубровський Володимир, CASE Україна

Ковриженко Денис, Лабораторія законодавчих ініціатив

Котляр Дмитро, незалежний експерт

Курінний Олексій, Центр політико-правових реформ

Лях Віктор, Фонд «Східна Європа»

Пресняков Іван, Український інститут публічної політики

Саприкіна Марина, Центр розвиток КСВ

Хмара Олексій, Творче об’єднання «ТОРО»

Чумак Віктор, Український інститут публічної політики

Київ

Грудень 2011

Загальна оцінка ситуації в Україні

21 листопада 2011 року Секретаріат Кабінету Міністрів України оприлюднив перший варіант плану заходів з реалізації в Україні ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд». Він був розроблений Міністерством юстиції України відповідно до зобов’язань держави, підписаних 20 вересня цього року в Нью-Йорку під час міжнародної презентації ініціативи. Відповідно до плану, українська сторона планує зосередитися у 2012 році на реформах за такими чотирма пріоритетами:

1) підвищення ролі громадянського суспільства в процесі формування та реалізації державної політики;

2) побудова ефективної моделі запобігання та протидії корупції;

3) підвищення ефективності державного управління через впровадження адміністративної реформи;

4) побудова інформаційного суспільства.

Вибір Україною пріоритетів для впровадження ініціативи «Партнерство Відкритий Уряд» варто привітати. Адже, по кожному з них держава дуже потребує швидких та ефективних реформ. За оцінками експертного співтовариства та вищих посадових осіб держави, які опікуються проблемами національної безпеки і оборони України, сучасний стан сектору безпеки в Україні є критичним. Відсутність упродовж багатьох років практичних кроків з подолання деструктивних тенденцій у цьому секторі, значною мірою успадкованих від радянської системи, дефіцит ресурсної підтримки реформ у цій царині спричинили феномен, коли нереформовані державні органи сектору безпеки і оборони можуть самі стати джерелом загроз національній безпеці.

В Україні відсутня повна і достовірна інформація про загальну кількість адміністративних послуг та суб’єктів їх надання. Попри ряд заходів, вжитих урядом у напрямі реформування системи адміністративних послуг, все ще спостерігається тенденція до необґрунтованого подрібнення адміністративних послуг на окремі види платних послуг. Недостатньо опрацьованими є стандарти їх надання; розмір плати за надання адміністративних послуг у багатьох випадках визначається без належного обґрунтування, часто є невиправдано високим. Відсутній і належний облік використання коштів, отриманих за надання адміністративних послуг. Сама процедура отримання послуги є складною: часто визначених органом влади годин та днів прийому громадян недостатньо для своєчасного подання документів чи одержання послуги; громадяни повинні збирати необхідні документи (довідки, погодження тощо) самостійно, хоча у багатьох європейських країнах цей обов’язок покладається на органи влади; подані особами документи розглядаються протягом надмірно тривалого часу. Протягом 2011 року намітилась тенденція до централізації надання адміністративних послуг: 03.11.2011 р. парламентом було схвалено зміни до Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», за яким дозвільні центри створюватимуться при обласних державних адміністраціях. Аналогічні положення закріплено і проекті Закону «Про адміністративні послуги», який передбачає створення центрів надання адміністративних послуг не лише у містах, але і при обласних державних адміністраціях. Такий підхід не сприяє наближенню надання послуг до споживачів та може посилити ризик перебирання функцій міських центрів надання послуг центрами при обласних адміністраціях.

Відсутність помітних зрушень у напрямі впорядкування взаємин між публічною адміністрацією, громадянами та юридичними особами, а також у напрямі реформування системи адміністративних послуг створює поживний ґрунт для корупції, не сприяє підвищенню якості адміністративних послуг, зручності та своєчасності їх отримання, консервує радянську практику ставлення до споживача послуги не до як клієнта-платника податків, а як до прохача. Все це накладається на низький рівень доброчесності публічної служби та слабкість державних інституцій, які сприяють високому рівню корупції в Україні. Вибірковість у заходах з протидії корупції та конфлікти інтересів посадовців на найвищому рівні державного управління створюють клімат безкарності та вседозволеності. Цьому сприяє залежність від політичного керівництва держави органів судової влади, прокуратури, правоохоронних органів. Відсутність на практиці ефективного доступу до інформації перешкоджає реальному залученню громадян до участі в державному управлінні та належному захисту їхніх прав.

Результати Індексу сприйняття корупції 2011 від Transparency International показують, що корупція залишається дуже серйозною проблемою для України. Комплексне незалежне оцінювання 13 ключових інституцій та секторів України, проведене в 2010 році, показало, що Україна практично не здатна системно та ефективно протидіяти корупції в державі. В державі поширена як адміністративна корупція, так і корупція на політичному рівні. Серед інституцій, які, на думку громадян, найбільше вражено корупцією, — політичні партії, парламент, правоохоронні органи, державна служба, органи судової влади.

Водночас, дії української влади у напрямі подолання корупції не вирізняються особливою результативністю. Президент України задекларував свою готовність боротися проти корупції, створив з цією метою Національний антикорупційний комітет, ініціював проведення адміністративної реформи та затвердив Національну антикорупційну стратегію. Практично всі ці ініціативи Президента носять загальний характер та не підкріплені чітким і реалістичним планом з їх впровадження. Парламент у 2011 році після тривалої затримки зрештою прийняв базовий закон про запобігання та протидію корупції, а також вніс окремі зміни до положень про відповідальність за корупційні правопорушення. Натомість їх належна імплементація є неможливою без прийняття низки підзаконних актів та потребує схвалення інших законодавчих актів. Крім того, навіть прийняті закони лише частково відповідають міжнародним стандартам. Кабінет Міністрів України ухвалив Державну програму запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки. Ця програма готувалася непрозоро, без залучення експертного потенціалу громадянського суспільства та була прийнята з порушенням вимог нового інформаційного та антикорупційного законодавства.

Прийнятий у січні 2011 року Закон про доступ до публічної інформації був визнаний одним з найкращим законів у світі за формальними критеріями. Поте його реалізації перешкоджають культура секретності в органах публічної влади, протидія з боку державного апарату, відсутність необхідних підзаконних актів, неузгодженість інших законів тощо.

Сьогодні Україна знаходиться серед 15 країн ЄС, що мають, або розробляють державні політики з просування корпоративної відповідальності. Український бізнес традиційно бере активну участь у житті громад, держави, в благодійних та філантропічних проектах. Україна брала активну участь у розробці проекту міжнародного стандарту з соціальної відповідальності ISO 26000, прийнятого у минулому році. За результатами спеціальних слухань в Комітеті Верховної Ради України з питань промислової, регуляторної політики та підприємництва з ініціативи неурядових організацій була утворена Консультативна рада з розробки Національної концепції розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні, яка і розробила відповідний проект документу. Концепція стосується створення передумов для співробітництва держави з різними заінтересованими групами, передусім з бізнесом в напрямку його залучення на добровільних засадах до більш активної участі у житті суспільства та локальних громад. Концепція потребує свого негайного прийняття на найвищому рівні.

За даними Всесвітнього економічного форуму, рейтинг України за індексами, що стосуються інформаційно-комунікаційних технологій в порівнянні із сукупною кількістю країн становить:

• Глобальний індекс конкурентоспроможності 2010-2011 (WEF Global Competitiveness Index) 89 місце із 139 країн;
• Індекс технологічної готовності 2010-2011 (WEF Technological Readiness Index) 83 місце із 139 країн;
• Індекс мережевої готовності 2010-2011 (WEF Networked Readiness Index) 90 місце із 138 країн;
• Готовність уряду (Government readiness) 122 місце із 138 країн;
• Використання урядом (Government usage) 75 місце із 138 країн;
• Рейтинг за електронною готовністю 2010 (EIU eReadiness Ranking) 64 місце із 70 країн;
• Індекс електронного уряду ООН 2010 (UN e-Government Index) 54 місце із 192 країн.

Основні напрями реалізації стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні визначені Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки». Значними кроками України на шляху до побудови інформаційного суспільства стало прийняття: Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада», «Концепції розвитку електронного урядування в Україні» (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 р. № 2250-р); відкриття Національного центру електронного урядування 27 квітня 2010 р. (на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2010 р. № 360-р «Питання реалізації пілотного проекту впровадження технологій електронного урядування».)

Разом з тим, Україна лише наблизилася до повноцінного виконання взятих на себе зобов’язань по кожному із вище означених пріоритетів державної політики. Зважаючи на це, фахівці та експерти, які представляють недержавні організації, пропонують набір першочергових заходів, які Уряд України повинен зобов’язатися виконати в рамках реалізації Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд».

Ці заходи сформульовано з огляду на річний строк виконання та пріоритетність Національного Плану по впровадженню ініціативи «Партнерство Відкритий Уряд».

Напрям « Покращення якості публічних послуг»

1. Врегулювання адміністративної процедури

Для належного регулювання процедурних відносин публічної адміністрації з громадянами та юридичними особами, своєчасного та неупередженого розгляду адміністративних справ органами влади, посилення процедурних гарантій прав осіб у відносинах з публічною адміністрацією, звуження обсягу дискреційних повноважень органів влади, удосконалення процедури позасудового оскарження їхніх рішень, дій та бездіяльності слід:

• внести на розгляд Верховної Ради України та прийняти проект Адміністративно-процедурного кодексу України (підготовлений на основі проекту Адміністративно-процедурного кодексу України № 2789 від 18.07.2008 р. – відкликаний 11.03.2010 р., що пройшов громадську експертизу та публічне обговорення).

2. Розвиток системи надання адміністративних послуг

Для того, щоб запобігти подальшому подрібненню адміністративних послуг, впорядкувати і спростити процедуру їх надання, наблизити надання послуг до споживачів, запобігти корупції при наданні адміністративних послуг слід:

• прийняти Закон «Про адміністративні послуги» та приведено у відповідність до його вимог підзаконні акти Кабінету Міністрів, інших органів публічної адміністрації;
• провести чітке розмежування між державними та муніципальними адміністративними послугами;
• визначити вичерпний перелік адміністративних послуг, мінімізувати їх номенклатуру, затвердити єдиний механізм розроблення стандартів адміністративних послуг та розроблено стандарти надання адміністративних послуг;
• створити електронний Реєстр адміністративних послуг та забезпечити безоплатний доступ фізичних та юридичних осіб до нього;
• створити пілотні центри надання адміністративних послуг у містах щонайменше обласного (республіканського) значення, які надаватимуть послуги за принципом «єдиного вікна», провести підготовку адміністраторів для забезпечення роботи центрів надання адміністративних послуг.

3. Впорядкування плати за надання адміністративних послуг

Важливою складовою реформування системи адміністративних послуг є не лише упорядкування процедури взаємовідносин між публічною адміністрацією та особою, спрощення процедури надання адміністративних послуг, але і впорядкування оплати за надання таких послуг. З цією метою слід:

• підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону «Про адміністративний збір», який визначатиме порядок встановлення, сплати та використання адміністративного збору;
• скасувати переліки платних послуг, порядки їх надання та інші підзаконні акти, якими встановлено розміри плати за надання адміністративних послуг.

Напрям «Підвищення доброчесності в державі та участь громадськості в ухваленні владних рішень»

1. Запобігання та протидія корупції

1.1             Забезпечення незалежності судової влади та органів прокуратури

Для дієвої протидії корупції необхідно забезпечити інституційну незалежність органів судової влади та прокуратури, гарантії невтручання в їхню діяльність, запровадити ефективні механізми доброчесності суддів та прокурорів. Для комплексного реформування системи правосуддя в Україні слід:

• ініціювати підготовку змін до Конституції України з метою виконання відповідних рекомендацій Венеціанської Комісії;
• підготувати проект змін до Закону «Про судоустрій та статус суддів» та нову редакцію Закону «Про прокуратуру».

1.2. Прозорість фінансування політичних партій

З метою зменшення залежності політичних партій від приватного фінансування та корупційних впливів, підвищення прозорості та підзвітності їхньої діяльності слід:

• підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект закону про реформування законодавства про фінансування політичних партій та виборчих кампаній, враховуючи стандарти Ради Європи та рекомендації Україні з боку GRECO. Змінами, зокрема, буде передбачено відновлення державного фінансування політичних партій відповідно до європейських стандартів.

1.3. Доброчесність на публічній службі

Існуючі законодавчі положення про конфлікт інтересів та декларування майна, доходів і видатків потребують подальшого розвитку для створення дієвих механізмів підзвітності та доброчесності у діяльності публічної адміністрації. Для цього слід:

• прийняти Закон про загальні правила поведінки публічних службовців та кодекси поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави;
• затвердити практичні рекомендації щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів з врахуванням специфіки діяльності окремих державних органів та їх службовців;
• підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект закону про запровадження системи контролю за декларуванням майна, доходів і витрат публічних службовців.

1.4. Ефективна відповідальність за корупційні правопорушення

Необхідно завершити приведення законодавства про відповідальність за корупційні правопорушення у відповідність до міжнародних стандартів, що містяться в документах ООН, Ради Європи та ОЕСР. З цієї метою слід підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів, якими зокрема передбачити:

• виконання відповідних рекомендацій моніторингу у рамках GRECO та Стамбульського плану дій ОЕСР;
• приведення складу злочину «незаконне збагачення» у відповідність до статті 20 Конвенції ООН проти корупції;
• запровадження ефективної відповідальності юридичних осіб за корупційні правопорушення.

2. Забезпечення прозорого урядування

2.1. Реалізація Закону «Про доступ до публічної інформації»

Належна реалізація Закону «Про доступ до публічної інформації» потребує цілої низки заходів у сфері нормативного регулювання та організації діяльності органів влади. Задля цього слід:

• прийняти закон про приведення законодавчих актів у відповідність до Закону «Про доступ до публічної інформації»;
• підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект закону про здійснення державного контролю за забезпеченням розпорядниками доступу до публічної інформації;
• створити нормативні та матеріально-технічні передумови для запровадження систем обліку (реєстрів) публічної інформації в органах державної влади;
• рішенням Уряду затвердити Типову інструкцію з діловодства за запитами на інформацію.

2.2. Доступ до інформації, що становить суспільний інтерес

Для запобігання проявам корупції у сферах високого ризику, забезпечення юридичної визначеності та стабільності відносин власності слід відкрити доступ до інформації, що становить суспільний інтерес та є необхідною в інтересах економічного добробуту та прав людини. Задля цього слід:

• підготувати пропозиції для запровадження механізму вільного та спрощеного доступу, у т.ч. через Інтернет, до інформації, що міститься в державних реєстрах, зокрема реєстрі прав на нерухоме майно, реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення, земельному кадастрі;
• забезпечити відкритість відомостей з декларацій про майно, доходи і витрати, що подаються відповідно до Закону «Про засади запобігання і протидії корупції», а саме оприлюднення на єдиному веб-сайті відомостей з декларацій вищих посадових осіб та надання відомостей з декларацій будь-якої посадової особи у відповідь на інформаційний запит;
• забезпечити оприлюднення висновків за підсумками антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів;
• досягнути відповідність критеріям Ініціативи щодо прозорості видобуваних галузей (EITI).

3. Посилення впливу громадянського суспільства на прийняття владних рішень та управління місцевими справами

Для ефективного залучення громадськості до процесів прийняття і реалізації владних рішень слід забезпечити належне виконання існуючих механізмів та запровадження нових інструментів участі інституцій громадянського суспільства та самоорганізації населення. Для цього слід зробити таке:

• у консультаціях з недержавними організаціями прийняти Закон України «Про громадські організації», що відповідатиме міжнародним стандартам;
• прийняти Закон «Про нормативно-правові акти», що передбачатиме процедуру обов’язкового громадського обговорення проектів актів, що зачіпають права та обов’язки осіб і організацій громадянського суспільства;
• прийняти Закон «Про місцевий референдум», а також підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект змін до Закону «Про органи самоорганізації населення» з метою спрощення процедур створення та реєстрації органів самоорганізації населення;
• прийняти зміни до законодавчих актів з метою забезпечення умов для ефективного управління житловими будинками та спільною власністю громадян, спрощення порядку створення та діяльності організацій співвласників багатоквартирних будинків.

Напрям: «Розвиток електронного урядування та електронної демократії»

Загальні рекомендації:

• запровадження електронного документообігу та електронного цифрового підпису;
• розвиток єдиного інформаційного веб-ресурсу звернень громадян до органів влади та органів місцевого самоврядування;
• створення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів;
• сприяння збільшенню різноманітності та кількості електронних послуг за принципом «єдиного вікна» шляхом створення веб-порталу електронних послуг (перша черга);
• реалізація пілотних проектів «е-Регіон», зокрема «Електронна Дніпропетровщина»;
• створення на базі Національного центру електронного урядування інтерактивної системи залучення громадян, зокрема представників недержавних громадських організацій, до формування та реалізації державної політики у сфері електронного урядування;
• підвищення рівня комп’ютерної компетенції та інформаційної грамотності державних службовців та представників недержавних громадських організацій шляхом запровадження системи дистанційного навчання.

Напрям: «Забезпечення безпеки в державі»

1. Перерозподіл функцій та ролей між правоохоронними органами

Дублювання повноважень силових міністерств і відомств, виконання деякими органами невластивих їм функцій, об’єднання конфліктуючих функцій всередині одного органу – все це призводить до зайвої конкуренції між різними правоохоронними органами, корупції, спотворення суті та завдань діяльності окремих правоохоронних органів.

Зокрема, розпорошеність функції ведення оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства між МВС та СБУ у сфері економіки та боротьби з організованою злочинністю та корупцією дуже негативно впливає на стан справ у цих сферах. Крім того, ця ситуація негативно впливає на спроможності СБУ як спеціальної служби. Необхідно перетворити СБУ у суто спеціальну службу, значно обмеживши її повноваження проведення оперативно-розшукових та слідчих дій.

2. Перетворення Міністерства внутрішніх справ України на орган вироблення державної політики

Відсутність спроможностей до вироблення державної політики на рівні міністерства призводить до того, що воно не має здатності до розробки та реалізації складних реформ навіть власне діяльності міліції. Мають бути змінені успадковані з радянських часів пріоритети діяльності – орієнтація на безпеку держави та її політичного керівництва, а не громадян. Необхідно переглянути обсяг функцій міністерства відповідно до світового досвіду, який свідчить про зазвичай ширшу відповідальність, ніж лише захист правопорядку, та іншу організаційну побудову МВС (досвід Республіки Польща, Фінляндії, Франції, Італії, країн Бенілюкс).

3. Позбавлення прокуратури в Україні невластивих їй функцій

Українська прокуратура не належить до жодної гілки влади, а її повноваження переплітаються з повноваженнями судової, виконавчої та законодавчої гілок влади. Ця ситуація є неприродною як з точки зору місця цього органу у системі правоохоронних органів, так і з точки зору його функцій. Українська прокуратура має значно ширше коло повноважень ніж в європейських країнах, не адекватних демократичним принципам та загальноприйнятій системі балансу влад. Прокуратура бере на себе повноваження судів та інших правоохоронних органів. Це призводить до об’єднання в рамках цього органу надзвичайних повноважень, які часто конфліктують між собою.

4. Реформування органів досудового розслідування

Прокуратура, Служба безпеки, податкова міліція не повинні бути органами досудового розслідування. Повноваження прокуратури на всіх стадіях кримінального процесу мають бути виписані відповідно до положень статті 121 Конституції України, тобто ця інституція має здійснювати лише нагляд за проведенням досудового розслідування та підтримувати державне обвинувачення щодо злочинів у суді. Служба безпеки України має стати органом, відповідальним за безпеку прав осіб, інтересів суспільства та держави.  Подальше виконання податковою міліцією функцій досудового слідства є недоцільним з огляду на те, що головним завданням податкових органів є здійснення фіскальної політики.

Для вирішення цієї проблеми на основі слідчого апарату прокуратури та інших відомств необхідно створити єдиний слідчий орган, який здійснюватиме розслідування злочинів. До нього мають відійти необхідні фінансові, організаційні, матеріально-технічні засоби та персонал кримінальної міліції та слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки, міліції, податкової міліції. Цей орган повинен стати незалежним органом виконавчої влади. Політична відповідальність за його діяльність покладатиметься на Міністра внутрішніх справ України.

5. Розмежування між політичним керівництвом та адміністративним апаратом правоохоронних органів

Безпосереднє керівництво більшості правоохоронних органів призначається на ці посади за політичною ознакою, хоча і не входить до Кабінету Міністрів України. Посадові особи правоохоронних органів значною мірою залежать від вищестоящих органів в рамках самої системи відповідних органів, а також від політичних органів.

Для вирішення цієї проблеми необхідно радикально розділити політичні посади (керівників міністерств) та адміністративні посади керівників правоохоронних органів, які мають діяти згідно закону а не політичних вподобань. Відповідно, необхідно провести реформу системи призначень цих посадовців та оптимальним чином визначити місце правоохоронних органів у системі органів виконавчої влади.

6. Реформування розвідувальних органів

Вимога реформування сектору зовнішньої та внутрішньої розвідки (включаючи контррозвідку) диктується докорінними глобальними змінами у контексті безпеки, які стосуються України, потребами реалізації стратегії європейської інтеграції; змінами структури реальних і потенційних загроз національній безпеці, а також тим фактом, що існуюча в Україні система розвідувальних органів багато в чому несе на собі відбиток радянської системи органів безпеки.

Головними напрямками необхідного реформування є:

1) створення інтегрованої розвідувальної спільноти та покращення ефективності керування;

2) деполітизація діяльності розвідувальних органів;

3) позбавлення їх від невластивих функцій;

4) демілітаризація;

5) підвищення фахового рівня спеціальних служб;

6) посилення громадського контролю та нагляду за діяльністю спецслужб.

Необхідно також створити орган з координації розвідувальної діяльності. Такий орган — Комітет з питань розвідки — доцільно створити при РНБО України (аналогічні агенції існують в багатьох країнах світу таких, як США — Національна рада з розвідки, Ізраїль — Комітет керівників служб Ваадат, та ін.). Завданнями комітету могли би бути координація завдань розвідувальним органом та аналітична обробка «перехресно» отриманої інформації з метою подання вищому керівництву держави виваженої та перевіреної інформації для прийняття політичних рішень. Керівник цього комітету міг би бути Директором національної розвідки та підпорядковувався би напряму Голові РНБО – Президенту України.  Крім того такий комітет міг би стати одним з інструментів громадянського контролю за діяльністю розвідувальних органів України.

7. Запровадження громадського контролю за правоохоронними органами

Ефективності цивільного контролю над роботою правоохоронних органів сприятиме добровільне залучення до правоохоронної діяльності представників недержавного сектору та громадських об’єднань. Співробітництво може відбуватися і в контексті постійного діалогу правоохоронних органів з недержавним сектором на різних рівнях (це стосується, зокрема, правозахисних, правових, національно-патріотичних, спортивних, молодіжних об’єднань) з питань громадської безпеки.

Напрям «Підвищення корпоративної відповідальності»

1. З метою підвищення рівня та якості корпоративної відповідальності, створити постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів України, до компетенції якого належали б аналіз існуючого стану СВБ в Україні та сприяння її подальшому розвитку; створити регіональні консультативні ради із реалізації Національної стратегії розвитку СВБ

Очікувані результати: створений постійно діючий орган (комісії, групи) при КМУ та розроблене Положення про орган, затверджена Стратегія розвитку соціальної відповідальності бізнесу.

2. Підвищити кількість компаній, які впроваджують корпоративну відповідальність через проведення державних інформаційних кампаній, в т.ч. з підтримки публікації статей та підготовки телепрограм з тематики соціальної відповідальності бізнесу у ЗМІ, в тому числі державних; та проведення періодичних конференцій з питань впровадження та результативності соціальної відповідальності в Україні за підтримки державних органів влади та із залученням органів місцевої влади, місцевих громад, ЗМІ та організацій громадянського суспільства, академічних кіл, а також щорічних парламентських слухань з питань реалізації корпоративної відповідальності в Україні.

Очікувані результати: проведено парламентські слухання, створено державну програму з корпоративної відповідальності; створено Національний реєстр компаній, які звітують зі свого екологічного та соціального впливу, в тому числі про антикорупційні зусилля.

3. З метою просування принципу прозорості, в тому числі в системі державних закупівель, встановити у законодавстві, що регулює здійснення державних закупівель, діяльність на фондовому ринку (зокрема, в аспекті розкриття інформації про нефінансові ризики діяльності компаній), вимоги до компаній у сфері соціальної відповідальності, а також розробити план державних закупівель на середньострокову перспективу.

Очікувані результати: вимоги/пріоритети до компаній у сфері соціальної відповідальності є частиною тендерної документації; органами публічної влади розроблено плани державних закупівель на середньостроковий термін (3-5 років).

4. З метою створення безпечного середовища, розробити нормативну базу щодо впровадження екологічного та соціального маркування і методику його використання.

Очікувані результати: розроблено нормативну бази для впровадження соціального та екологічного маркування

5. З метою впровадження принципу підзвітності, державні органи повинні звітувати щодо процесу партнерства з бізнесом, та іншими стейкхолдерами з питань використання публічної інформації та її якості.

Очікувані результати: регулярно відбуваються робочі зустрічі з бізнесом з  пріоритетів ініціативи «Партнерство Відкритий Уряд».

6. Просування Декларації «Відповідальне партнерство» через стимулювання бізнесу державою  підписати Декларацію відповідального партнерства.

Очікувані результати: 100 великих підприємств України підписали Декларацію «Відповідальне партнерство; проведено Національний семінар для бізнес-компаній з тематики відповідального партнерства (протидії антикорупційним практикам та етичних принципів).