Не дивлячись на  різдвяні свята, кілька осіб з оточення одного з запорізьких нардепів від правлячої партії  розпочали розкрутку медійного сандалу. Розпочалось все з постів на Фейсбуку та сюжету на 1+1; продовжилось побиттям АТОвців що принесли кукол під церков , зі слів очевидця,  членами ГО  Радомир, ; та закликами до підпалів церков МП і їх заборони; а також акціями під Києво- Печерською Лаврою.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/society/2333237-batki-blagali-na-kolinah-u-zaporijji-zchinivsya-skandal-cherez-vidmovu-svyaschenika-upts-mp-vidspivati-ditinu-video.html

Все це переросло у висвітлення запорізьких подій міжнародними медіа фактично  в ракурсі  розжигання міжрелігійної ворожнечі і ненависті.

І дійшло до розбирання кісточок на російкому ТВ, де  розгін від висвітлення до «наших б ють»  3 секунди.

В цій історії все змішали в купу громадські активісти, яким не завадило б перед тим, як щось робити не тільки вивчити законодавство, а і думати хоча б на крок вперед до чого можуть призвести їх дії.

Тож розкладемо по полицях  всю цю купу.

1. Відмова у відспівуванні.

Ганебний випадок, якому з одного боку,  досі не знайшли письмового підтвердження порушення; з іншого, виникає запитання чому батьки що хрестили дитину в церкві Київського  патріархату пішли  відспівувати до МП. Тим більше стояли навколішки. Тож на сьогодні юридично не доведено порушення, але зафіксовано випадок  розжигання релігійної ненависті. І саме під цим кутом буде міжнародна спільнота дивитись на цей випадок. Бо цивілізований світ  керується правом, а не емоціями.

ЗМІ зазначили що «Акцію #принесиляльку ініціював виходець із Запоріжжя, блогер Юрій Гудименко, який закликав українців приносити іграшки під стіни храмів УПЦ Московського патріархату (МП)».  Але між самостійними діями людей і закликом до вчинення дій, які призвели до тяжких наслідків велика різниця довжиною у карний кодекс.

http://www.pravda.com.ua/news/2018/01/6/7167658/

2.Побиття АТОвців.

Сам факт побиття-карний злочин. За умови написання заяви про злочин, якої немає, але постраждалий є. Як є у нього можливість звернутися до військової прокуратури із  заявою про злочин. Це дасть можливість, зберігаючи свій статус кво, не розгойдувати суспільство емоціями, а притягти до відповідальності конкретних осіб, а можливо органи і організації  в рамках законодавчого поля. І одним махом виршити всі питання.

Обвинувачення лунали у бік ГО «Радомир»,

http://www.pravda.com.ua/news/2018/01/6/7167658/

Що ж відомо про цю ГО?

Аналітична платформа  Уoucontrol надає наступну інформацію:

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СОЮЗ ПРАВОСЛАВНИЙ «РАДОМИР»

Станом на 31.12.2017  Платник податків має податковий борг.

Натомість сайт Паноптікон брав інтерв ю у керівника   організації Радомир Антона Замараєва  (якого в державному реєстрі не значиться)  , який наполягав на здоровому образі життя, спорті і «бойовому хрещенні» під час Водохрещення в Запоріжжі.

http://panoptikon.org/articles/65083-v-zaporozhe-pojavilas-novaja-obshhestvennaja-organizacija.html

При цьому керівник ГО   Денис Свириденко  очолює ще одне  громадське об єднання  з дня його створення:

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «УКРАЇНСЬКИЙ СПОРТИВНО-ЕСТЕТИЧНИЙ РУХ-»МАРГО» (ГО «УСЕРМ»)

http://uainfo.org/blognews/1498254613-zaporozhskih-kommunistov-na-mitinge-ohranyala-pravoslavnaya.html

https://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/36831-zaporozhskix-kommunistov-na-mitinge-oxranyala-pravoslavnaya-organizaciya-radomir.html

Тож запитання  наразі саме до правоохоронних органів. Якщо в діях членів Радомиру влітку були ознаки злочину і цьому не було надано належну правову оцінку,  то відповідальність за дії членів цієї організації лежить саме на правоохоронцях . При належній їх роботі рука АТОшника була б цілою.

Натомість Радомир  має  свої сторінки  в соціальних мережах і 8.01.2017 звертаються до пана  Золотноші з проханням притягнути до кримінальної відповідальності редакцію 061 та пана Бурого  за «наклеп» (якого вже немає в українському законодавстві»), і вимагає спростування недостовірної, на їх думку, інформації. Ця заява на їх сторінці на Фейсбук:

https://www.facebook.com/radomirunion/posts/535569350155252

https://www.facebook.com/171728243206033/photos/pcb.251849685193888/251849565193900/?type=3

Тож відсутність заяви від побитого АТОвця може призвести до притягнення до кримінальної відповідальності вже  Валентина  Бурого.

Тож коли дійсно і хто заснував це ГО? Яка  її мета і завдання? Чи не порушували законодавство члени організація і чи  її діяльність не суперечить діючому законодавству? Чи цікавились цими питаннями правоохоронці?

Якщо цікавились і порушень не виявлено, то претензій до ГО за попередню діяльність бути не може. Якщо не цікавились, то відповідальність за побої і поламані кістки   може  бути саме на них.

Натомість юридично справу вже направлено проти тих, хто її підняв.

3.Заклики до підпалу і посилення охорони  церков МП в Запоріжжі.

Заклики до знищення майна переслідується Карним Кодексом. То ж чи варто підставляти АТОВців під чергові карні справи? Результат:  запорізькою поліцією посилено охорону церков МП в Запоріжжі. Кошти  платників податків і   додаткові  сили поліції направлені не на запобігання правопорушень і захист прав  запоріжців, а на охорону ненависних об єктів.

4.Обвинувачення священиків МП в співпраці з КГБ.

Це питання лежить в площені права. Всі ми  знаємо про зрощення  МП з гебіськими службами, про склади зі зброєю і обробку мізків людей проти України і української влади на Донбасі, але все це має ознаки серйозних злочинів, повноваження розслідувати які лежить у компетенції правоохоронних органів, органів СБУ та прокуратури.

5.Вимоги заборонити МП.

Якщо про роль МП в подіях на Донбасі відомо правоохоронним органам, є задокументовані факти і є докази того, що таке ж відбувається на території інших областей України, то варто притягувати до карної відповідальності за ці конкретних  дії конкретних осіб.   Але жодного обвинувачення жодному з священиків не пред явлено. З являлась інформація про причетність членів Радомиру до подій «яєчної неділі, але ГО було створено лише в 2015, що не перешкоджає учасникам «яєчної неділі» на сьогодні бути членами ГО Радомир. Якщо з 2014 року СБУ, поліція і прокуратура знали про дії членів  майбутньої ГО Радомир під час «яєчної неділі», то це питання до них чому це ГО  ще існує, і чому її члени ще не на лаві підсудних. Тож акції варто влаштовувати саме під їх стінами, а не нід церквами і Лаврою. І варто там задавати питання чому  по всій території України під час зовнішньої агресії  діють підривні острівки ворога під виглядом МП та ГО.  При цьому не може бути забоонено МП на підставі того, що всі знають.  До справи слова не прикладешь. Організацію можливо закрити/заборонити лише на підставі  рішення суду за злочинну діяльність. Але не варто забувати про прихожан цієї церкви, більшість з яких сповідую любов до РФ і не сприйняття діючої влади, а також є електоратом ПР в будь-якому її прояві. Кількість можна порахувати за даними ЦВК. І серед цих людей також можуть виявитись радикально «православно» налаштовані люди, що не сприймають іншої церкви і готові проливати кров за свою віру.  Тож розкол між церквами ризикує перетворитись на конфлікт між їх прихожанами. Саме з такої однієї заяви  в 2014 під куполом з мовного питання почалася  тимчасова втрата територій і війна.  Це  дорога до громадянського протистояння всередені країни і нове коло  агресії. Тільки зараз на розірвану зсередини країну. І відповідальність за це ляже на тих, хто  осмислено чи ні роздмухував вогонь ненависті.

6. Висвітлення  скандалу в міжнародних ЗМІ.

Розкрутка цього скандалу і досі іде на теренах Фейсбуку. Наприклад , в якості закріпленого допису у групі » Запоріжжя онлайн#Майдан ЗП» розміщено пост від 4.01.2018 саме про цю подію. Розміщено адміном групи  Алісою Сисоєвою, що місцем своєї роботи позначає коворкінг БПП.

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2014780258800278&set=pcb.2014780375466933&type=3&theater

Підіймаючи хвилю вато було б подумати кого вона накриє. А накриє вона в першу чергу Запорізьку область.

Міжнародні ЗМІ вже висвітили Запоріжжя, як осередок радикалізму і розжигу ненависті за релігійною ознакою.  Це не додає ані інвестиційній, ані туристичній привабливості місту. Ми прогреміли як дикуни на весь світ. Але навіть не це найстрашніше. А те, що  цей випадок вже на російських каналах. І показують вони не вбитих горем батьків і не побитих захисників, а заклики до знищення і підпалу  їх церков, їх віри, їх «православія». Можна було б ігнорувати всі ці передачі, але  в РФ розпочинається нава хвиля ненависті до України. Тепер на святому питанні-питанні віри.

http://zanoza-news.com/?p=104527

Тож не розділивши всіх по мовним  ознакам, сучасні ГаБППони почали розігрувати релігійну карту. Найнебезпечнішу і найкривавівшу.

А враховуючи те, що в Запорізькій області ніхто не відміняв рішення обласної ради від 08.09.2010 № 47 «Про реалізацію конституційних гарантій на вільне використання російської мови в Запорізькій області та сприяння виконанню зобов язань України щодо реалізації норм Європейської хартії регілнальних мов або мов меньшин», а також рішення обласної ради від 24.02.2011 № 48 «Про внесення змін до рішення від 08.09.2010 № 47 і заходи щодо використання  російської мови як регілнальної на території області встановлено рішенням обласної ради від 16.08.2012 №2 «Про заходи, спрямовані на використання регіоналих мов або меньшин, передбачені Законом України «Про засади державної мовної політики», на території Запорізької області; заклик «наших б ють» на російських  каналах може посадити цих активістів у підвали під обстріли. Разом з усією областю.

Ось це і є класичний випадок розпалювання, поширення інформації що принижує гідність України і Запорізької області і може привести до загрози територіальній цілосності України. Тобто класична 110 та 161  стаття КК України. Тож, вже переступивши через межу, може час зупинитись і не заводити всю область на заздалегідь відомі втрати?

«Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та Інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками,-

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних Мінімумів доходів громадян або виправними роботами на ‘ строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті/ самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою,-

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п’яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є рівність громадян у їх конституційних правах та рівність їх перед законом як принцип конституційно-правового статусу людини і громадянина.

2. Потерпілим від цього злочину може бути як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства.

3. З об’єктивної сторони злочин може проявлятися у формі:

1) дій, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності; 2) образи почуттів громадян у зв’язку з Їх релігійними переконаннями; 3) прямого чи непрямого обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

4) встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за зазначеними вище ознаками.

Під діями, спрямованими на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності слід розуміти будь-які дії, метою яких є значне посилення серед певних груп населення настроїв неприязні, почуття сильної ворожнечі та огиди до інших етнічних або расових груп чи конфесій, приниження позитивних якостей тієї чи іншої нації порівняно з іншими. Це можуть бути публічні підбурювання до вигнання за межі України або переселення в інші її регіони представників відповідних етнічних чи расових груп, розповсюдження матеріалів із завідомо неправдивими вигадками щодо таких груп, пропаганда расової, національної, релігійної винятковості або нетерпимості, наруга над певними історичними та культурними реліквіями національних меншин або титульної нації, заборона відзначення національних свят чи відправлення релігійних культів, знищення або пошкодження пам’ятників чи споруд, які являють собою релігійну або культурну цінність якої-небудь групи населення, примушування до відмови від своєї національності тощо. Діяння, умисно вчинені з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи, а також публічні заклики, виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких діянь з метою Їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів утворюють склад геноциду і потребують кваліфікації за відповідною частиною ст. 442.

Образа почуттів громадян у зв’язку з Їх релігійними переконаннями передбачає скривдження, приниження гідності та інших почуттів представників окремих релігійних громад, конфесій, напрямків та течій (православних, католицьких, протестантських, старообрядницьких, іудейських тощо), зареєстрованих на території України в установленому порядку, або глум над такими, що належать їм, місцями богослужінь або релігійних зібрань, місцями паломництва, шанованими у тій чи іншій релігії. Релігійні переконання — це переконання у правильності певного світогляду (тієї чи іншої віри або атеїзму).

Якщо образа почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями супроводжувалась пошкодженням релігійних споруд чи Культових будинків, паплюженням або знищенням релігійних святинь, перешкоджанням здійсненню релігійного обряду, такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 161 і ст. ст. 178, Ї79 чи 180.

Пряме чи непряме обмеження прав громадян проявляється у будь-яких дискримінаційних діях, що позбавляють громадян можливості повністю використовувати свої конституційні та інші права; участь в управлінні державними справами; судовий захист; створення культурних і навчальних закладів національних меншин; участь у діяльності міжнародних неурядових організацій тощо. Пряме обмеження прав передбачає відкритий характер дій винного щодо дискримінації прав громадянина за вказаними ознаками. Непряме обмеження прав передбачає обмеження прав громадян під надуманими або завуальованими приводами, які маскують собою дійсну позицію стосовно тих чи інших громадян за переліченими у ч. 1 ст. 161 ознаками.

4. Суб’єкт злочину — загальний. При цьому не мас значення, чи вчинено злочин представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси або негроїдної, віруючим або атеїстом, а так само, чи належать суб’єкт злочину і потерпілий до однієї раси, національності, конфесії тощо.»

http://www.vuzlib.su/beta3/html/1/9136/9318/

Варто зазначити  що шлях заборон, це шлях до диктатури, куди  Україну  вже привела ця ж «громадськість», доставляючи владі особливе задоволення  забороняти як і в совкові часи » на вимогу громадськості», де-факто встановивши в Україні  21-го  сторіччя режим совка.

Цікаво що  07.12.2017 року до Запорізької обласної ради надійшов запит від громадянина Хмурого Валентина Володимировича, який цікавився не тільки вищеописаними рішеннями Запорізької обласної ради, а і питанням: «Російській мові надано статус регіональної на території Запорізької області, якщо так, то на підставі якого документу (номер, дата)?». І відповідно до вимог ЗУ Про доступ до публічної інформації  у встановлений законом термін він отримав запитувану інформацію.

Можливо це простий збіг у часі кількох подій. Але ситуація розкручується як по нотах.

Може вже пора голосувати ногами?  Не подобається? Не іди. Вони обробляють мізки? Спілкуйтесь з людьми, а не провокуй масштабні релігійні конфлікти, які є найкривавішими в історії. Не порушуй право інших людей на вибір релігії і церкви.  Є претензії до злочинів МП, пряма дорога під стіни правоохоронних органів, які досі не припинили цю вакханалію. Викорінювати треба корінь, а не рубитись з гілками.

Тож хто зацікавлений  в тому, щоб не дивлячись на релігійні свята,  розкручувати релігійний скандал? Це недолугість нардепа та його оточення чи вказівка зверху? І що очікує Запорізьку область, в якій  відновлення на посадах людей екс-смотрящего та ПР вже відбулося, де навіть суспільний мовник під їх же контролем?

Скандал продовжують розкручувати, політизуючи його, провокуючи на радикальні міри підпалів та заборон, а про батьків вже всі і забули. Що вони відчувають кожної години з усіх сторін вислуховуючи про релігійний скандал, в якому є все, але  немає дитини.

Це як раз той випадок, коли разом з водою виплеснули дитину.

Тож може час зупинитись?

Додатково:

Через 12 годин після публікації цієї статті стало відомо що на тлі конфлікту Нацгвардія взяла під охорону  «Запорізьку Січ».

https://zp.depo.ua/ukr/zp/na-tli-cerkovnogo-konfliktu-nacgvardiya-vzyala-pid-ohoronu-zaporizku-sich-foto-20180111707076

А прокуратура Запорізької області внесла до ЄРДР відомості про злочин за ст.161 КК щодо представника МП та ГО Радомир.

http://zanoza-news.com/?p=104670

https://www.youtube.com/watch?v=TwrncAtpcPU

https://www.youtube.com/watch?v=ymWlS7pELx0

У своємі виступі Голова ЗОГО «Народний Захист» та ГС «Громадська платформа Запорізької області» Наталія Заболотна  наголосила на му, що корупція має своє обличчя і конкретне ім’я. Що боротьба з корупцією це низка прецедентів, які ніяк не вдається створити в Запорізькій області. Бо ситуації з обласною лікарнею не було б, якщо б правоохоронні органи області належним чином проводили розслідування корупційних діянь і рушили корупційні схеми. Замість того, викривачікорупції стикаються з протидією прокуратури при викритті корупції. Схеми працюють і далі. Інші корупціонери ідуть по тій же стежці, використовуючи то самий алгоритм дій, що і в інфекційній лікарні.

https://www.youtube.com/watch?v=Tfo2GyBDE5Y

Присутні прийняли вимоги до Запорізької обласної ради внести до порядку денного сесії облради та проголосувати за відсторонення головного лікаря лікарні Ігоря Шишки від своїх обов’язків на час проведення слідства для припинення тиску з боку останнього на свідків, який він здійснює використовуючи своє службове становище. Під цієї вимогою було організовано збір підписів. А також присутні вирішили  30 серпня 2016 року  прийти на сесію облради для продовження громадського тиску на депутатів облради.

До відому: Напередодні  народний депутат України Вадим Кривохатько заявиви про корупцію в Запорізькій обласній клінічній лікарні, яку прикриває голова Запорізької ОДА Костянтин Бриль. Про перелік відкритих карних проваджень  за фактами зловживань в обласній лікарні. В т.ч. і ситуацію з закупкою скандального ангіографу ( на якому  за твердженням слідства було  незаконно привласненобіля 50% від вартості апарату, тощо). В статтях та матеріалах справи згадуються призвища Шишки та Самардака — голови Запорізької обласної ради. Одразу ж, ГС «Громадська платформа Запорізької області» звернулася до пана Самардака та пана Бриля ініціювати внесення до порядку денного сесії облради  питання відсторонення на час  розслідування справи від  своїх повноважень пана Шишки. Але і з облради, і від голови ЗОДА  було отримано відмову.

Мы мониторили  все этапы Запорожского Евромайдана и Майдана и мониторинг продолжается.

Но предварительные заключения и анализ событий с 23.11.2013года до 16.02.2014 года , основанный на документах и фактах мы готовы предоставить вам сегодня.

Мы подчеркиваем, что  результаты предварительного анализа не есть окончательными, т.к. анализироваться эта информация будет еще долго. И не считаем названных лиц, органы и организации виновными в тех или иных нарушениях.  Только компетентные органы могут дать такую квалификацию. Мы только констатируем  факты и  озвучиваем логические выводы, которые вытекают из собранных материалов. И считаем, что собранная и систематизированная нами информация позволит ускорить процесс люстрации и может стать основанием для более детального расследования действий тех или иных лиц, органов и организаций.

Считаем необходимым создание единого сайта для сбора всей имеющейся в области  информации и материалов. Желающих  взять  работу по созданию и модерации сайта  на себя  просим обращаться  нам. Там же мы планируем разместить  и документы  для работы люстрационной комиссии, создание которой инициировала Народная Защита.

люстрационная комиссия

Первые материалы для  начала ее работы мы и представляем.

Видеопрезентация здесь:

https://www.youtube.com/watch?v=jfsFpcH7un8&list=FLq-mvBRW26QvOj56olpFSUA&feature=mh_lolz

Материалы здесь:

Обзор-материалы окончательная редакция

Приложения:

Таблицы мирных сборов и этапов

Таблица задержаных и пострадавших

nakaz 1694

Запит

List

protokol

rezoluc

rezoluc_golovi

spisok

Резолюция собрания депутатов 2.12.2013г.

Письмо Барзион к Межейко

Запит 2

Сбор депутатов 2

Электронный ящик облсовета не принимает почту

zvern 22.01.14

Запрос ГУ МВД народные дружины

Запрос задержанные

Запрос запрет на передвижение и парковку Фестивалке 2.02.14

Запрос основания дляпребывания милиции и спецсредств в ОГА 26.01.14

Запрос повторный без ответа

Запрос правоустанавливающие

Ответ ГУ МВД в ЗП 1

Ответ ГУ МВД в ЗП

Запрос ОГА народные дружины

Запрос ОГА посторонние люди

Ответ ОГА 1

Ответ ОГА 2

Запрос собрание 22 января 14

Ответ облсовета 2

ПРОТОКОЛ_ собрання_22.12.2013

Решение облсовета 22.12.2013

Эл почта не работает

Запрос посторонние люди

Ответ облсовета 1 сумма убытков

Запрос мэрия народные дружины

Ответ народные дружины

Запрос мэрия мирные сборы

Ответ мирные сборы

Цензура в ЗП

фото КП Искра

соцопрос Евромайдана

Заявки на проведение мирных сборов:

Решения суда:

Это часть материалов.

ЗООО «Народная Защита» начала претензионную работу.

Обжалован запрет на проведение мирных сборов до 8 марта 2014г.:

http://xn—80ane0bfp.zp.ua/2014/02/rishennya-miskradi-oskarzheno-gromadskistyu/

Подан иск на незаконные действия горсовета, горисполкома, ГУ МВД Украины в Запорожской области:

http://xn—80ane0bfp.zp.ua/2014/02/imeem-chest-atakovat-vas/

Готовы к подаче другие документы.

НО

Со 2 марта 2014 года в связи с угрозой  потери территориальной целостности Украины ЗООО «Народная Защита» приостанавливает претензионную работу  к органам публичной власти до исчезновения угрозы .

При прийнятті цього рішення депутати суттєво вийшли за рамки свої повноважень, привласнивши повноваження законодавчої і судової гілок влади.

Цим рішенням порушується права необмеженого кола осіб.

ЗОГО «Народний Захист» звернулась до прокуратури Запорізької області  із заявою про припинення дії  рішення, що суперечить  вимогам діючого законодавства України.

звернення до прокуратури

http://panoptikon.org/articles/51351-zaporozhskaja-pravozashhitnica-natalja-zabolotnaja-osparivaet.html

«Довіри до існуючої судової системи і влади в Україні в громадян немає. Маємо парадоксальну ситуацію: люди, які били, яких ідентифікувати не складає великої проблеми, – ніхто з силовиків до відповідальності не притягнутий. А з цієї сторони взято більше 200 людей, яких справедливо люди вважають фактично заручниками», — каже юрист, член Комісії з розслідування порушень прав людини в Україні Василь Кисіль.

http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?ukrayina_v_krovi_yuristi_zbirayut_dokazi_nasilstva_u_chornu_knigu&objectId=405894

Скарги щодо порушень прав людини можна надсилати до Управління Верховного комісара ООН з прав людини в Женеві за адресою: urgent-action@ohchr.org

Allegations of human rights violations can be brought directly to the attention of the Office of the UN High Commissioner for Human Rights at: urgent-action@ohchr.org.

Євромайдан SOS

http://pravo.org.ua/component/content/article/163-maxwidth/2012-04-21-15-17-54/923-freedom-of-assembly.html

 із  супроводу  законопроектів «Про свободу  мирних зібрань»

( реєстраційні номери 2508а та 2508а-1 )

НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ

1. БЕНЮК Богдан Михайлович
2. КУРЕННОЙ Володимир Костянтинович
3. ЛУЦЕНКО Ірина Степанівна
4. МІРОШНИЧЕНКО Юрій Романович
5. ОРОБЕЦЬ Леся Юріївна
6. ПАВЛЕНКО Ростислав Миколайович
7. ПАЦКАН Валерій Васильович
8. ЧЕРНЕГА Роман Тарасович
9. ШЕВЧЕНКО Андрій Віталійович

ГОЛОВНЕ ЮРИДИЧНЕ УПРАВЛІННЯ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

10. ПИЛИПЕНКО Наталія Павлівна – головний консультант

УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

11. ЛУТКОВСЬКА Валерія Володимирівна – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
12. ЧАПЛИГА Михайло Вячеславович – начальник Управління з питань дотримання прав у галузі конституційного та адміністративного права

АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

13. СТАВНІЙЧУК Марина Іванівна - Радник Президента України – Керівник         Головного управління з питань конституційно-правової модернізації
14. ІЛЬКОВ Олександр Михайлович - заступник Керівника Головного управління з питань конституційно-правової модернізації

 СЕКРЕТАРІАТ КАБІНЕТУ  МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

15. АНДРІЙЧУК Тетяна Сергіївна — завідувач сектором Департаменту  інформації та комунікацій з громадськістю  Секретаріату Кабінету Міністрів України
16. ІЛЬЄНКО Олександр Валерійович - Головний спеціаліст Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України;

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

17. МАТВЄЙЦОВ Олег Борисович — начальник управління масових,  та спортивних заходів Департаменту громадської безпеки

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

18. ЛЯШКО Ірина Володимирівна — заступник начальника Управління, начальник відділу з питань діяльності органів державної влади та державного управління Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства
19. КАГЛЯК Ярослава Олексіївна    -    головний      спеціаліст     відділу

законопроектування з питань  конституційного законодавства та державного будівництва Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства;

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

20. СМОКОВИЧ Михайло Іванович – суддя Вищого адміністративного Суду  України

 ПРЕДСТАВНИКИ ГРОМАДСЬКИХ  ОРГАНІЗАЦІЇ

21. БОЦКО Олена – керівник програм для громадських організацій Національного  демократичного  інституту  (США)
22. БУЩЕНКО Аркадій Петрович – Українська гельсінська спілка з прав людини
23. ЄРЕМЕНКО Андрій Володимирович – ВМГО «Спілка молодих політологів України»
24. ЗАБОЛОТНА Наталія – громадська організація «Народний захист»
25. СКРИПКА Надія Сергіївна – спеціаліст проектів Координатора проектів ОБСЄ в Україні
26. ФЕСЬКОВ Володимир Геннадійович – громадська мережа «Опора»
27. ХМАРА Олексій – керівник громадської організації «Трансперенсі Інтернешнл Україна»
28. КАМЄНЄВ Михайло Володимирович – заступник голови громадської організації «Інститут» Республіка»
29. Кетрін СІСЕЛ – Директор ОФІСУ Національного демократичного інституту (США) в Україні
30. КИЦЮК Максим – фундація регіональних ініціатив
31. КОНДРАТЕНКО Дмитро – «Простір свободи»
32. КУЙБІДА Роман Олексійович – Центр політико-правових реформ
33. ЛАЦИБА Максим Валерійович – Український незалежний центр політичних досліджень
34. МАТВІЙЧУК Олександра – Центр громадських свобод
35. НЕСТЕРЕНКО Оксана В’ячеславівна – Харківська правозахисна група
36. ПРОКОПЕНКО Олексій Іванович – громадський діяч, журналіст
37. ПРУДЯК Надія – громадянський рух «Відсіч»
38. РОМАНОВ Роман Валерійович – директор програми «Верховенство права «Міжнародного фонду «Відродження»
39. РИБАК Валерія – група громадського спостереження ОЗОН
40. СВИСТОВИЧ Михайло – громадянський  рух «Відсіч»
41. СКИБА Олександра – Студія політичного глузду
42. СТУПНИЦЬКА Наталія Анатоліївна – національний менеджер проектів Координатора проектів ОБСС в Україні
43. ТРОФІМЧУК Юлія Юріївна – Громадська організація «Інтер-акція»
44. ЦАПОК Марина Олександрівна – експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
45. ЧЕМЕРИС Володимир Володимирович – голова правління громадської організації «Інститут «Республіка»
46. ЧЕПУРА Катерина – громадянський рух «Відсіч»
47. ШИМЧУК Анастасія – Український незалежний центр політичних досліджень
48. ЯВОРСЬКИЙ Володимир – член правління Української гельсінської спілки з прав людини

http://www.youtube.com/watch?v=aLpEJ9B4w-I

Не боятися автоматичних судових заборон мирних зібрань і проводити протести радять експерти Всеукраїнської ініціативи «За мирний  протест!», яких вчора затримала міліція під час акції під Генпрокуратурою. Водночас радять це робити за кваліфікованої допомоги  правозахисників, юристів чи народних депутатів.

Вчора біля Генеральної прокуратури України відбулася акція протесту на  підтримку правозахисника, координатора Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана, якого судять за такими абсурдними звинуваченнями як  «поширення порнографії» та «наруга над державними символами».

Оскільки Окружний адміністративний суд м.Києва неправосудно заборонив проводити  будь-які мирні зібрання біля Генпрокуратури, міліція затримала трьох заявників акції (Євгенію Закревську, Михайла Каменєва та Михайла  Лебедя) та ще одного її учасника (Ігоря Луценка), проте не розганяла  мирне зібрання. Усі четверо зараз знаходяться на волі, проте щодо
Євгенії Закревської, Михайла Каменєва та Михайла Лебедя  були відкриті  кримінальні провадження за невиконання зазначеної судової заборони.
«Але не кваптесь за нас трьох переживати. Правозахисників сьогодні в цій країні за невиконання неправосудного рішення суду про мирні  зібрання не посадять. Ось побачите — нам буде як з гуски вода», - коментує ситуацію Михайло Лебедь.
Експерти Всеукраїнської ініціативи «За мирний протест!» та члени  правозахисної ВГО «Інститут Республіка» Михайло Каменєв та Михайло  Лебедь радять протестувальникам:
1). Не боятися виходити на протести всупереч таким автоматичнимсудовим заборонам мирних зібрань, коли суди неправосудно забороняють  проводити зібрання геть усім на певній території на певний час. Такі  заборони є апріорі неправосудними.

2). Організатори такого мирного зібрання мають бути додатково захищені  від міліцейських і судових репресій за силами правозахисників, юристів  чи народних депутатів. Зокрема, кваліфіковану допомогу можуть надати  експерти Всеукраїнської ініціативи «За мирний протест!»

3). Протестувальників має бути багато — це зменшує ймовірність  незаконних дій з боку міліції.  «Мирні протести є передумовою інснування здорового, демократичного   суспільства. За права та свободи треба боротися — ніщо не падає просто  з неба. Втім, в Україні не варто непокоїтися щодо репресій — влада   спроможна тільки лякати. За новим КПК міліція постійно відкриває кримінальні провадження, більшість з яких одразу ж і закриває. Тож це  була марна спроба полякати громадськість», — каже Михайло Каменєв.

Міліція  вже закрила кримінальне провадження щодо правозахисників, затриманих під ГПУ

http://www.pravda.com.ua/news/2013/05/16/6990030/

Коментарі щодо ситуації від відомих правозахисників Володимира   Чемериса та Дмитра Гройсмана дивіться за посиланням -

http://youtube.com/watch?v=3W-Wa1NZ28Q

Приклад  Апеляційної скарги щодо автоматичної судової заборони тут:

http://www.zmina.org.ua/?s=%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%83

ДОВІДКОВО:
Всеукраїнська ініціатива <<За мирний протест!>> — неурядовий   позапартійний громадський рух, що утворився в 2011 році і вже об’єднав   навколо себе суспільних активістів та коаліцію з 116 правозахисних та  інших громадських організацій, а також профспілок, котрі багато років  поспіль займаються проблематикою мирних зібрань чи користуються правом
на протест. Активісти ініціативи зібрали більше 18 тис. підписів на  захист свободи мирних зібрань в Україні, та вже провели десятки  круглих столів у обласних центрах країни, розпочавши діалог з  представниками влади щодо важливості фундаментального права людей на  мирні зібрання.

Більше про Всеукраїнську ініціативу <<За мирний протест!>>, а також про ситуацію з дотриманням права на мирні зібрання читайте докладно на  сайті - www.zmina.org.ua

23 січня 2013 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) постановила Ухвалу, якою скасувала Окрему Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (КААС) від 16 травня 2012 року. В Окремій Ухвалі КААС йшлося про те, що Рішення Київської міської ради від 24.06.1999 № 317/418, яке встановлює 10-денний термін повідомлення про мітинги і демонстрації, не відповідає Конституції України. Також КААС у Окремій Ухвалі вказав, що Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988, який також встановлює 10-денний термін повідомлення, не діє в Україні.

Після оприлюднення Ухвали колегії суддів ВАСУ в українському медіа-просторі поширились чутки про те, що «Вищий адміністративний суд зобов’язав киян сповіщати про проведення мирних акцій за 10 днів». У зв’язку з цим ми заявляємо:

ВАСУ своїм рішенням 23.01.2013 НЕ зобов’язав киян повідомляти про зібрання за 10 днів і НЕ встановив конкретних термінів повідомлення про зібрання у Києві.

Тому що:

1. Жоден суд, навіть Вищий адміністративний, не має конституційних повноважень встановлювати конкретні терміни повідомлення про зібрання. Згідно Рішення Конституційного Суду України (КСУ) від 19.04.2001 визначення конкретних термінів повідомлення про зібрання «є предметом законодавчого регулювання». ВАСУ не є законодавчим органом, а його Ухвали не є законом. Отже, Ухвали ВАСУ не можуть встановлювати ні 10-ти, ні 2-х денні, ні будь-які інші терміни повідомлення.
2. У постановляючій частині Ухвали ВАСУ від 23.01.2013 НЕ йдеться про зобов’язання киян повідомляти про зібрання за 10 днів і НЕ встановлюються конкретні терміни повідомлення.

Фактично Ухвала ВАСУ, скасувавши Окрему Ухвалу КААС, повертає нас до існуючого досі правового регулювання свободи зібрань, яке базується на Конституції України та європейській Конвенції із захисту прав людини та основних свобод (Євроконвенція). Таке регулювання полягає, зокрема, в тому, що:

1. Визначення конкретних термінів повідомлення про зібрання «є предметом законодавчого регулювання» (Рішення КСУ від 19.04.2001).
2. Спеціального закону про зібрання в Україні не існує, отже не існує конкретних термінів повідомлення і повідомлення про зібрання може бути зроблене у будь-який момент до його проведення.
3. Рішення Київської міської ради від 24.06.1999 протирічить частині 1 статті 92 Конституції України, яка говорить: «Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина». Отже, жодні рішення органів місцевого самоврядування не можуть визначати права і обов’язки громадян щодо права на мирні зібрання, зокрема й терміни повідомлення. Всеукраїнська ініціатива «За мирнй протест!» у судовому порядку вже скасувала такі неконституційні рішення у Дніпропетровську, Чернівцях, Сімферополі, Ужгороді, Житомирі, низці інших обласних та районних центрів.

Ухвала колегії суддів ВАСУ від 23.01.2013, яка скасувала Окрему Ухвалу КААС від 16.05.2012, протирічить не лише Конституції України, Рішенню КСУ від 19.04.2001, а й елементарній логіці.

Зокрема, правильно пославшись на Рішення КСУ та вірно зазначивши, що спеціального закону про зібрання в Україні не існує, колегія суддів ВАСУ не зробила логічного висновку, що конкретних термінів повідомлення про зібрання в Україні та в Києві не існує. Колегія зробила абсолютно протилежний висновок – про те, що київська влада може керуватися Рішенням Київради 1999-го року, яке не є «законодавчим регулюванням».

У зв’язку з тим, що Ухвала колегії суддів ВАСУ порушує право громадян на свободу мирних зібрань, гарантоване ст. 11 Євроконвенції, Всеукраїнська ініціатива «За мирний протест!» заявляє, що звертатиметься у цій справі до Європейського суду з прав людини.

Ми також очікуємо рішення Євросуду щодо першої справи про свободу мирних зібрань в Україні – «Шмушкович протии України». Ця справа стосується обмеження на підставі 10-денного терміну повідомлення свободи зібрань в Одесі і має стати прецедентом у цьому питанні для України.

Всеукраїнська ініціатива «За мирний протест!» та Інститут Республіка звертаються до Київської міської ради з вимогою скасувати своє антиконституційне Рішення від 24.06.1999 № 317/418.

Ми також звертаємо увагу на необхідність ухвалення Верховною Радою України змін до закону «Про місцеве самоврядування», Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та низки інших законодавчих актів, які б (зміни) унеможливили ухвалення неконституційних рішень місцевими владами та судами щодо свободи зібрань у майбутньому. Відповідний законопроект вже підготовлений представниками українських громадських організацій.

Ми також звертаємо увагу на небезпеку ухвалення спеціального закону про зібрання, у якому б було встановлено термін повідомлення про зібрання, який би перешкоджав громадянам реалізувати своє право, погіршував би ситуацію із свободою зібрань і фактично надавав би законної сили місцевим рішенням, подібним до Рішення Київської міської ради від 24.06.1999. Українські громадські організації вже неодноразово зривали плани «різнокольорової» влади ухвалити подібний закон.

Українське громадянське суспільство є достатньо сильним для того, аби не допустити ухвалення такого закону і в майбутньому.

19 лютого 2013

Голова ВГО «Інститут Республіка»

Володимир Чемерис